Ухвала суду № 30908147, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ К/9991/1416/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Кошеля В.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року по справі № 2-а-20623/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південно-Східна промислова група» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Південно-Східна промислова група» звернулось до суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001672342/0 від 09.08.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 46436, 50 грн. (в тому числі за основним платежем 31572,00 грн., за штрафними санкціями 14864,50 грн.) та № 0001682342/0 від 09.08.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37888, 50 грн. (в тому числі за основним платежем 25259,00 грн., за штрафними санкціями 12629,50 грн.).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача була здійснена перевірка фінансово-господарської діяльності позивача.

За результатами перевірки були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно висновків перевірки, договір №10/01/08 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом, укладений 10.01.2008 року між позивачем та ПП «Максима», на думку податкового органу, є нікчемним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Наслідком встановлення нікчемності договору на думку відповідача є відсутність у позивача підстав для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання послуг у ПП «Максима», а тому занижено податок на додану вартість, задекларований в періоді з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року на загальну суму 25259,00 гривень. Крім того, встановлена відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3,5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334/94-ВР), що призвело до заниження податку з прибутку на загальну суму 31572,00 гривні.

Підставою для висновку про нікчемність договору №10/01/08 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом слугував акт Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя №299/23-1/32788492 від 30.06.2010 року про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Максима» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону № 334/94-ВР встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підтвердження виконання договору №10/01/08 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні автомобільним транспортом, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Максима», в матеріалах справи наявні копії актів здачі-прийому робіт (надання послуг), рахунків-фактури, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстру платіжних документів за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, на підставі яких в податковій звітності позивача відображений факт придбання послуг у ПП «Максима». На товарно-транспортних накладних міститься відмітка вантажоодержувача про отримання вантажу. Вартість транспортно-експедиційних послуг, вказана в рахунках-фактурах, оплачена. Вказані бухгалтерські документи відповідають положенням частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо наявності обов'язкових реквізитів, а тому є належними доказами, що підтверджують витрати позивача.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Максима» судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.12.2010 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04.11.2010 року по справі № 2-а-20623/10/0570 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К.Судді Кошіль В.В. Рибченко А.О.