Ухвала суду № 30908125, 26.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2013 року м. Київ К-23246/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер ПАБ" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 по справі № 2а-13193/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер ПАБ"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя

про визнання незаконним наказу щодо проведення позапланової документальної перевірки та дій з призначення та проведення такої перевірки, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулась до суду із позовною заявою, у якій просить визнати незаконними наказ Державної податкової інспекції від 02.12.2008 № 670 щодо призначення та проведення позапланової документальної перевірки Товариства з питань правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за період з 01.01.2006 по 31.03.2008 та дії відповідача щодо призначення та проведення такої перевірки.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач посилається на те, що оскаржується не результат проведення перевірки, а порушення відповідачем порядку її призначення та проведення, що передбачений ст. ст. 11 1, 11 2 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", оскільки підставою для проведення позапланової перевірки відповідачем зазначено проведення процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні, прийнятому за наслідками планової перевірки.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем згідно з планом-графіком було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2006 по 31.03.2008, за результатами якої встановлено порушення позивачем пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та складено акт від 21.07.2008 № 31143/23-111/33160655.

На підставі акту перевірки 29.07.2008 Державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення - рішення № 0001052300/0, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням фінансових санкцій) з податку на прибуток у розмірі 14 143,50 грн. та яке позивачем було неодноразово оскаржено в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторної скарги на вищезазначене повідомлення - рішення ДПА у Донецькій області листом від 24.11.2008 № 20289/10/25-013-5 доручила відповідачу провести позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток. Вказаний лист також направлено і Товариству.

02.12.2008 відповідачем видано наказ № 670, яким було визначено склад перевіряючи, яким в свою чергу було видано направлення № 000398/967 на проведення позапланової документальної перевірки позивача з питань правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11 Закону № 509-ХІІ. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не оскаржується право державної податкової інспекції на проведення перевірок взагалі, він доводить протиправність перевірки, здійсненої щодо нього, яка, на його думку, проведена без належних на те підстав.

Так, питання правомірності проведення перевірок на час спірних правовідносин врегульовано Законом № 509-ХІІ.

Згідно п. 1 ст. 11 Закону № 509-ХІІ для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Статтею 11 1 Закону № 509-ХІІ визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), зокрема, визначення обставин, за наявності хоча б однієї з яких, органом державної податкової служби проводиться позапланова виїзна перевірка.

Так, п. 4 ч. 6 ст. 11 1 Закону № 509-ХІІ визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі, коли платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки.

Відповідно до ч. 9 ст. 11 1 Закону № 509-ХІІ позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених в цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

З вищезазначеного вбачається, що у разі виникнення обставин, визначених п. 4 ч. 6 ст. 11-1 Закону № 509-ХІІ, позапланова перевірка проводиться за рішенням керівника податкового органу, що оформляється відповідним наказом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 2 Закону № 509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки.

Також слід зазначити, що, встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, ст.11-2 Закону № 509-XII одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з ч. 2 цієї ж статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, відповідач мав законодавчо обґрунтовані підстави для проведення позапланової перевірки, а саме наказ від 02.12.2008 № 670 на проведення позапланової перевірки позивача, оформлені направлення на перевірку, що уповноважує конкретних інспекторів на здійснення перевірки. Зазначені наказ та направлення було надано для ознайомлення посадовій особі позивача (заступнику директора Павлову А.В.) про що свідчать відповідні підписи, а фахівці відповідача були допущені до перевірки.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач при проведенні позапланової виїзної документальної перевірки діяв у межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням викладеного передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ТОВ "Інтер ПАБ" відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 по справі № 2-а-13193/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко