Постанова № 30908007, 25.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 5005/4700/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В. І. (доповідача),суддів :Грека Б.М. Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу на ухвалуКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2012 рокута постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 березня 2013 рокуу справі№5005/4700/2011господарського судуДніпропетровської областіза позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа"простягнення 7523375 грн.,за заявоюКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа"провизнання наказу таким, що не підлягає виконаннюза участю представників від:позивачаНестерчука А.П.відповідача

В С Т А Н О В И В :

Відповідач звернувся до суду із заявою в порядку ст.117 ГПК України, про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області №5005/4700/2011 від 26.12.2011 року таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2012 року (суддя Дубінін І.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 березня 2013 року, відмовлено відповідачеві у визнанні наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2011 року №5005/4700/2011 щодо стягнення з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1988772,39 грн. пені та штрафних санкцій таким, що не підлягає виконанню та в частині стягнення 25500 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу щодо залишення наказу в силі.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як прийняті з порушенням судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, посилаючись на відсутність заборгованості з штрафних та фінансових санкцій, у зв'язку з їх списанням на підставі Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року № 894.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 7523375 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати переданого природного газу за договором №06/09-988ТЕ-3 для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 23.09.2009 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 8 серпня 2011 року припинено провадження у справі в частині вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 5534602,61 грн., стягнуто з відповідача на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 428495,39 грн. пені, 1204786,12 грн. інфляційних втрат, 355490,88 грн. 3% річних та судові витрати. На виконання зазначеного рішення місцевого господарського суду 19 серпня 2011 року був виданий відповідний наказ.

12 грудня 2011 року від позивача до суду надійшла заява №31/10-14513 від 01.12.2011 року про виправлення помилки в наказі господарського суду.

Ухвалою господарського суду від 26 грудня 2011 року заяву позивача було задоволено. Визнано наказ господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2011 року №5005/4700/2011 таким, що не підлягає виконанню, зазначено в наказі господарського суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2011 року правильну суму в числовому значенні до стягнення державного мита, а саме 25500 грн. витрат по сплаті державного мита, зобов'язано позивача повернути до господарського суду Дніпропетровської області наказ суду від 19 серпня 2011 року та видано новий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 428495,39 грн. пені, 1204786,12 грн. інфляційних втрат, 355490,88 грн. 3% річних, 25500 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з урахуванням виправлень, внесених даною ухвалою.

14 листопада 2012 року відповідач звернувся до суду із заявою в порядку ст.117 ГПК України про визнання вказаного наказу господарського суду Дніпропетровської області таким, що частково не підлягає виконанню. В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив про відсутність нього заборгованості перед позивачем за цим наказом у відповідності до вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року та Постанови КМУ № 894 від 08.08.2011 року "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію".

Відмовляючи відповідачеві в задоволенні його заяви про визнання спірного наказу місцевого господарського суду щодо стягнення суми пені та штрафних санкцій таким, що не підлягає виконанню, судами було зазначено наступне.

Відповідно до вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Порядку, для списання боргу необхідно дотримання таких умов, як існування судового рішення, яким передбачено стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, а також пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних не були сплачені станом на 04.06.11 (дата набрання чинності Закону).

Приймаючи оскаржувані судові рішення суди дійшли висновку про те, що заборгованість за спірним наказом місцевого господарського суду не підлягає списанню, оскільки станом на час розгляду поданої відповідачем заяви заборгованість ним не сплачена і даний борг в бухгалтерському обліку суб'єктів списання Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відображений не був.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів помилковими з огляду на те, що відображення чи не відображення штрафних санкцій в бухгалтерському обліку підприємств не має принципового значення для суду і є внутрішнім питанням відповідного товариства. З прийняттям рішення суду зобов'язання сторони за договором не припиняється та не виникає (якщо предметом спору є стягнення заборгованості, як в даному випадку). Нарахування штрафних санкцій та компенсаційних втрат (3% річних та інфляційних) тривало з моменту порушення зобов'язання та не припинилося з прийняттям рішення. Тому, невірною є позиція судів попередніх судових інстанцій про те, що для списання пені, інфляційних та 3% річних необхідною умовою є існування судового рішення (яке, до того ж, набрало законної сили про таке стягнення).

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно статті 605 Цивільного кодексу України зокрема, зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків.

До того ж, згідно п. 2.2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.11 № 3319-VI, підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у ст. 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.97 по 01.01.11 і не сплачена станом на дату набрання чинності цим законом. В межах даної справи йдеться про заборгованість за природний газ, використаний до 01.01.11, що сторонами не заперечується.

Постанова Кабінету Міністрів України від 08.08.11 № 897 "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" визначає механізм списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, що нараховані на заборгованість за природний газ, відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію".

Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій, направлених на здійснення списання заборгованості, зокрема, утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів. Згідно п. 6 Порядку, кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу. Судами встановлено, що визначений порядок відповідачем дотриманий.

При цьому, посилання судів на п.7 Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.11 № 894, не є належними. Так, дійсно, згідно вказаного пункту Порядку, заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3 % річних та індекс інфляції), які нараховані учасникам процедури списання на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 року щодо стягнення яких до набрання чинності Законом розпочата процедура судового врегулювання спору і відсутнє судове рішення, яке набрало законної сили, визначається у відповідних договорах, що укладаються між учасниками процедури списання відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України.

Між тим, вказане положення п. 7 Порядку не обмежує ні права суду, ні дію Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" і не суперечить йому.

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обов'язкової вимоги до відображення такої заборгованості в бухгалтерському обліку підприємства на 01.01.2010 року.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень судами попередніх судових інстанцій зазначеного не враховано, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Тому, оскаржувані ухвала та постанова судів попередніх судових інстанцій, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягають скасуванню, а заява Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року №5005/4700/2011 таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 1988772,39 грн. пені та штрафних санкцій.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 березня 2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні заяви Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року №5005/4700/2011 щодо стягнення з відповідача 1988772,39 грн. пені та штрафних санкцій таким, що не підлягає виконанню.

Заяву Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року таким, що не підлягає виконанню в цій частині, задовольнити.

Визнати наказ господарського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2011 року в справі №5005/4700/2011 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1988772,39 грн. пені та штрафних санкцій таким, що не підлягає виконанню.

В решті частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій