Постанова № 30907986, 25.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 5023/4691/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.

за участю представників: позивача - Пількевича В.В.

відповідача - Литвиненко Ю.О.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації про стягнення 9906385,92 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 8340228,71 грн. основного боргу, 41962,31 грн. інфляційних, 631811,97 грн. пені, 127337,34 грн. 3% річних та 7% штрафу в розмірі 765045,58 грн., нарахованих відповідачеві за неналежне виконання ним умов договору купівлі-продажу природного газу №14/2337/11 від 30 вересня 2011 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року (суддя Жиляєв Є.М.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 7929133,71 грн., 3% річних - 127337,34 грн., пеню в сумі 315905,99 грн., 382522,79 грн. штрафу, інфляційні втрати - 41962,31 грн., судовий збір. В решті частині позову відмовлено. В частині стягнення 225187 грн. основного боргу провадження у справі припинено. Розстрочено виконання рішення строком на 2 роки зі сплатою у строки згідно графіку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року, з урахуванням винесеної Харківським апеляційним господарським судом ухвали від 25 березня 2013 року про виправлення описки, викладено резолютивну частину постанови в такій редакції: "Рішення суду змінити. Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в даній справі в такій редакції: "Стягнути з відповідача на користь позивача 7929133,71 грн. основного боргу, 315905,99 грн. пені, 382522,79 грн. штрафу, 127337,34 грн. 3% річних, судовий збір". Викласти абзац 5 резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в даній справі в редакції: "Розстрочити виконання рішення на 2 роки зі сплатою у строки згідно викладеного графіку". В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року в даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення 382522,80 грн. штрафу, 315905,99 грн. пені та надання розстрочки строком на 24 місяці, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про повне задоволення позовних вимог та відмови в задоволенні заяви відповідача в частині надання розстрочки строком на 2 роки.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2337/11 з Додатковими угодами до нього, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти від продавця та оплатити природний газ на умовах даного договору.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом жовтня 2011 року - квітня 2012 року передав у власність покупця (відповідача) природний газ на загальну суму 13234308,71 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, до часу звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем на рахунок позивача платіжними дорученнями №15 від 21.08.2012 року та №17 від 21.09.2012 року були перераховані грошові кошти на загальну суму 185908 грн., що підтверджується матеріалами справи (т1, а.с.75). У зв'язку з цим, місцевим господарським судом було обгрунтовано відмовлено позивачеві в задоволені його позовних вимог в цій частині.

Крім того, після порушення провадження у справі відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 225187 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Тому, приймаючи рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано припинив провадження у справі в частині стягнення 225187 грн. основного боргу, на підставі п.11 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору та правильно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 7929133,71 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 127337,34 грн.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.2 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Разом з тим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно визнав зазначені обставини винятковими та прийшов до обгрунтованого висновку за необхідне зменшити розмір стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу на 50% від її заявленої суми та стягнув з відповідача на користь позивача 315905,99 грн. пені та 382522,79 грн. штрафу, відмовивши в решті частині позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми пені та штрафу.

Поряд з цим, перевіряючи в цілому законність і обгрунтованість прийнятої апеляційним господарським судом постанови в частині стягнення інфляційних втрат, суд вважає, що апеляційною інстанцією в порушення вимог ст.105 ГПК України в резолютивній частині постанови не вирішено питання про відмову в позові в стягненні 41962,31 грн. інфляційних втрат, відповідно до висновків зроблених апеляційним господарським судом в мотивувальній частині постанови.

При цьому, враховуючи зазначене, суд не може погодитись з прийнятою апеляційним господарським судом 25 березня 2013 року ухвалою про виправлення допущеної описки в постанові, якою зменшено розмір розстрочки на суму інфляційних втрат в сумі 41962,31 грн.

Тому, постанова апеляційної інстанції в частині стягнення інфляційних втрат та ухвала про виправлення описки, як прийняті з порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст. 89, 105 ГПК України, підлягають скасуванню, а справу в цій частині позову необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті частині оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті без порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягають залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року в частині вирішення питання про стягнення 41962,31 грн. інфляційних втрат та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 25 березня 2013 року про виправлення описки скасувати і справу в цій частині позову направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду в іншому складі суддів.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 18 грудня 2012 року залишити без змін.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій