Постанова № 30907991, 25.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року Справа № 5023/5219/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.02.13у справі№5023/5219/12господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"доПервомайського комунального підприємства "Тепломережі"простягнення сумиза участю представників від:позивачаПількевич В.В. (дов. від 22.03.13)відповідачаГордієнко Є.М. (дов. від 01.02.13)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення із Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" суму основного боргу у розмірі 89 500,00 грн., пеню - 38 864,33 грн., 7% штраф в розмірі 105 934,29 грн., 3% річних - 8 010,07 грн., а також інфляційні втрати - 8 389,62 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.12 (суддя Лаврова Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.13 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Кравець Т.В.), позовні вимоги задоволено частково. Зменшено розмір 7%-го штрафу до 95340,86грн., пені - до 34 977,90 грн. Припинено провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 89 500 грн. та 5 013,97 грн. судового збору на підставі п.п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. Присуджено до стягнення з Первомайського КП "Тепломережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 8 389,62 грн. інфляційних нарахувань, 8 010,07 грн. 3% річних, 3 886,43 грн. пені, 10 593,43 грн. штрафу, 3 835,05 грн. витрат по сплаті судового збору. В стягненні 34 977,90 грн. пені та 95 340,86 грн. штрафу відмовлено.

Не погоджуючись із судовими актами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України зі скаргою, в якій просить скасувати: постанову апеляційної інстанції повністю, а рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені та 7%-го штрафу. Свої доводи скаржник обгрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК, ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.4-2, 43, 83-84 ГПК України).

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу від 28.03.13 №626 просить судові акти залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 30.09.11 між позивачем та відповідачем укладено договір №115 про купівлю-продаж природного газу, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами, а відповідач - приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу. Крім того, п.7.2 договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Враховуючи той факт, що в ході розгляду справи відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 89500,00 грн. та судовий збір в розмірі 5013,97 грн., судами правомірно припинено провадження у справі в цій частині.

Відповідач посилався на той факт, що відповідачем як протягом року так і під час знаходження справи в суді постійно здійснювалось погашення заборгованості перед позивачем і безпосередньо винних дій з боку відповідача фактично немає, а існує відсутність коштів державного бюджету та місцевого бюджету на погашення заборгованості за спожиту теплову енергію бюджетними організаціями.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині стягнення суми основної заборгованості, 3% річних та інфляційних, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені та 7%-го штрафу на 90%, враховуючи положення ст.83 ГПК України. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права на зменшення фінансових санкцій на 90%, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню та 7%-й штраф, взяли до уваги те, що на сьогоднішній час жодним нормативним актом розмір пені за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг не встановлено, а відповідно до ЗУ "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги" заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, тому підприємство позбавлене можливості нараховувати пеню громадянам, які в свою чергу своєчасно не оплачують послуги з теплопостачання.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зменшення пені з 38 864,33 грн. до 3 886,43 грн. та 7%-го штрафу з 105 934,29 грн. до 10 593,43 грн., тобто, на 90 % не відповідає вимогам співрозмірності та не враховує інтереси позивача, що в свою чергу, суперечить принципу рівності сторін в господарському процесі.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. Втім, розмір, до якого суд зменшив пеню та штраф (на 90%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача.

Тому судові акти в частині відмови у стягненні пені та 7%-го штрафу підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.12 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.13 у справі №5023/5219/12 скасувати в частині відмови у стягненні пені та 7%-го штрафу, справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.13 у справі №5023/5219/12 залишити без змін.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій