Ухвала суду № 30907657, 31.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. справа № 1170/2а-1419/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 р. у справі № 1170/2а-1419/11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив"

до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Креатив" (далі - ПАТ "Креатив", Товариство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Кіровоградська ОДПІ) №0000312350 віл 04 квітня 2011 р.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ є незаконним. Товариство підтвердило своє право на податковий кредит, оскільки анулювання свідоцтва платника ПДВ контрагента ТОВ "Аквілон-Юг", яке видало податкові накладні, мало місце після того, як закінчилися взаємовідносини з позивачем. На час виконання угод позивача та його конратента - ТОВ "Аквілон-Юг", останній мав свідоцтво платника ПДВ, знаходився в ЄДРПОУ . Крім того, позивач посилається на те, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та (або) подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. До того ж, господарські операції ЗАТ "Креатив" та ТОВ "Аквілон-Юг" за квітень 2010 року оформлено відповідними договорами, які не визнані недійсними, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, має місце факт повного розрахунку позивача за отриманий товар, а також ведення позивачем належного бухгалтерського обліку щодо даних операцій.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011р. у справі № 1170/2а-1419/11 (суддя Кармазина Т. М.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що станом на час укладення позивачем з контрагентом договору та його виконання, державна реєстрація контрагента позивача не скасована. Податковим органом не надано доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливе порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою проведених господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди. Факт придбання позивачем у ТОВ "Аквілон-Юг" товарів на загальну суму 878917,39 грн., в т.ч. ПДВ 146486,23 грн., згідно договору з даним контрагентом підтверджений належними первинними бухгалтерськими документами.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 р. у справі № 1170/2а-1419/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував факту не знаходження контрагента позивача за юридичною адресою та відсутності основних фондів, протиправний характер діяльності та умов для виконання угоди з позивачем. Скаржник посилається на відомості отримані з бази даних ДПС, посилається на встановлене декларування транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. З урахуванням того, що податковий кредит задекларований ТОВ « Аквілон -Юг» за квітень 2010 року не є обґрунтованим , достовірним та законним, його контрагент - позивач по справі не має права на податковий кредит.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з приписів ч.4 ст. 196 КАС України нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Відповідно до ст. 41 КАС України, в зв'язку з неявкою представників , фіксування судового засідання не здійснювалось.

На підставі наявних в даній справі матеріалів, слід зазначити наступне: обставини, пов'язані з проведенням Кіровоградською ОДПІ невиїзної документальної позапланової перевірки ЗАТ «Креатив» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за квітень 2010 року з урахуванням відповіді, отриманої від іншої ДПІ щодо проведення перевірки по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) (акт перевірки №305/2350/31146251 від 22.03.2011 р., т.1 а.с.26-39), встановлені під час цієї перевірки порушення п.п.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», з урахуванням ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, зміст цього порушення та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення №0000312350 від 04 квітня 2011 р. (а. с.40) відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання правомірності формування Товариством податкового кредиту з ПДВ, включеного до вартості придбаного у ТОВ «Аквілон-Юг» насіння соняшника, і про завищення в зв'язку з цим позивачем від'ємного значення податку на додану вартість.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 р. у даній справі, і про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Олександрійської ОДПІ, виходячи з наступного:

Матеріали справи містять договір поставки № 133/п від 20.10.2009 р., згідно якого ТОВ «Аквілон-Юг» (Продавець) зобов'язується поставити, а ЗАТ «Креатив» (Покупець) зобов'язується прийняти та оплатити насіння соняшника врожаю 2009 р. (т.1, а. с.206-207) та додаткові угоди до вказаного договору (т.1, а.с.208-233).

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі - Закон № 334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) встановлено заборону на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому ст.9 Закону № 168.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Позиція податкового органу ґрунтується на отриманих даних акту перевірки від 12.07.2010 р. № 1086/07-100/36486729 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Аквілон-Юг" з питань правових відносин з платниками податків-постачальниками за період з 01.04.2010 р. по 30.04.2010 р., складеним ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва.

Так, у даному акті зазначено, що ТОВ «Аквілон-Юг» не знаходиться по юридичній та фактичній адресі; слідчим відділом УПМСДПА України в Миколаївській області порушено кримінальну справу № 110800015 від 30.04.2010 року у відношенні посадових осіб ТОВ «Аквілон-Юг» за ознаками злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України; відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки ТОВ "Аквілон-Юг" по взаєморозрахункам з контрагентами-постачальниками, встановлено декларування транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. ТОВ «Аквілон-Юг» з метою мінімізації сплати податків, що свідчить про свідоме завищення податкового кредиту, вірогідно, що продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні зв'язки й учасники якого обізнані щодо один одного; ТОВ «Аквілон-Юг» ніяких податкових, бухгалтерських та інших первинних підтверджуючих документів за квітень 2010 року до перевірки не надано; складські приміщення та умови для зберігання продукції у ТОВ «Аквілон-Юг» відсутні.

Проте, матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджуються реальність поставки за вищевказаним договором насіння соняшника на загальну суму 878 917,39 грн., в т.ч. ПДВ 146 486,23 грн., а саме: видаткові накладні (т.1, а.с.12-25), договір на перевезення вантажів № 21 від 09.12.2009 р. та додаток до нього (т.2, а.с.46-49), товарно-транспортні накладні, що свідчать про перевезення товарів (т.1, а.с.58-62, 64-67, 71, 74-77, 79-80, 82-85, 87-89), акти прийому сировини через вагову підприємства (т.1, а. с.57, 68, 73, 81), податкові накладні (т.1, а.с.91-102), платіжні доручення, що свідчать про оплату позивачем товару (т.1, а.с.42-55).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаної господарської операції в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платників ПДВ та відсутність державної реєстрації юридичної особи - ТОВ «Аквілон-Юг» на момент здійснення господарської операції, також суду не надані.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочину, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказаний вище правочин (договір поставки № 133/п від 20.10.2009 р.).

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім того, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим зменшення суми бюджетного відшкодування позивача (у тому числі, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 146 486 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36 622 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000312350 від 04 квітня 2011 р.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу законного та обґрунтованого судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011 р. у справі № 1170/2а-1419/11 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2011р. у справі № 1170/2а-1419/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк