Постанова № 30907616, 31.01.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2013 р. справа № 2а-5748/10/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

представників сторін:

позивача : - Головко О.В., дов. від 10.12.13 р., Нестерчук І.М., дов. від 10.12.12 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В."

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 р. у справі № 2а-5748/10/0470

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Скорук А.В."

до Марганецької об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство Скорук А. В. (далі - С(Ф)Г Скорук А. В., Підприємство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання незаконними податкових повідомлень-рішень Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (далі - Марганецька ОДПІ) від 09 жовтня 2009 р. № 0000072340/0 (від 18.12.2009 р. № 0000072340/1, від 15.02.2010 р. № 0000072340/2, від 29.04.2010 р. № 0000072340/3).

Позов обґрунтовано відсутністю підстав у податкового органу для винесення спірних податкових повідомлень-рішень про сплату штрафних санкцій по податку на додану вартість 52 935 грн., застосованих за порушення абз.2 п.п.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.2 ст.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затверджений Постановою КМУ від 26 лютого 1999 року № 271, оскільки сума ПДВ, яка підлягає перерахуванню на особовий рахунок, не є податковим зобов'язанням.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011р. у справі № 2а-5748/10/0470 (суддя Коблова О. Д.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано підтвердженням матеріалами справи того, що відповідач правомірно визначив суму штрафних (фінансових) санкцій та під час проведення перевірки діяв в межах повноважень та в порядку, визначеному діючим законодавством.

Не погодившись з постановою суду С(Ф)Г Скорук А. В. подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 р. у справі № 2а-5748/10/0470, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував відсутності зобов'язання позивача по сплаті ПДВ перед бюджетом, та того, що не перерахована на окремий рахунок сума ПДВ не є податковим зобов'язанням.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Представники сторін в першому судовому засіданні апеляційної інстанції надали свої пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Відповідно до матеріалів справи підтверджуються наступні обставини:

Марганецькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку С(Ф)Г Скорук А. В. з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт № 942/230/20260217 від 28.09.2009 р. (а. с.30-46).

Перевіркою встановлено, що в порушення абз.2 п.п.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Підприємством безпідставно віднесено до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість (скороченої) за травень 2008 року ПДВ в сумі 52 935 грн. по податковим накладним від 13.05.2008 р. № 3324 на суму 285 849 грн., в тому числі ПДВ 47 641,50 грн. та від 14.03.2008 р. № 1825 на суму 31 761 грн., в тому числі ПДВ 5 293,50 грн., виписаними ТОВ фірмою "Алмаз Мотор ЛТД" на поставку легкового транспортного засобу Тойота Ленд Круізер-120, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання, а отже, до неперерахування цієї суми на окремий рахунок.

На підставі вищезазначеного акту перевірки та за результатами застосованої Підприємством процедури адміністративного оскарження Марганецькою ОДПІ згідно п.п.«б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно з ч.3 п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.4, п.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271, винесено податкові повідомлення-рішення від 09 жовтня 2009р. №0000072340/0, від 18.12.2009 р. №0000072340/1, від 15.02.2010 р. № 0000072340/2, від 29.04.2010 р. № 0000072340/3, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 52 935 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення абз.2 п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (а. с.48, 51, 54, 57).

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга С(Ф)Г Скорук А. В. підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно абз.2 п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97 (далі - Закон № 168) не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Як вбачається з матеріалів справи СТОВ «Крутеньке» є сільськогосподарським товаровиробником.

Згідно акту перевірки підставою для визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 52 935 грн. стало виявлене порушення позивачем п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.4, 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271, яке полягало у тому, що Підприємством використано не за цільовим призначенням кошти зі спеціальних рахунків.

Згідно пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон № 168) (в редакції 2007, 2008 років) було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271 затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок).

Відповідно до п.4 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби.

Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Отже, Законом № 168 передбачені наслідки використання коштів не за цільовим призначенням у вигляді їх стягнення до Державного бюджету України, а Порядком передбачаються аналогічні наслідки за використання не за цільовим призначенням, яким вважається не перерахування зазначених коштів на окремий рахунок.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, застосуванню підлягають положення Закону № 168, який є актом вищої юридичної сили, і за приписами якого кошти стягуються до Державного бюджету України за використання не за цільовим призначенням.

Доказів використання позивачем не за цільовим призначенням вищевказаних коштів (різниці між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченої ними постачальникам), матеріали справи не містять. Підприємство визнає лише факт порядку акумуляції.

Проте, позиція суду першої інстанції щодо правомірності визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість за неперерахування на спеціальний рахунок коштів, які згідно із приписами п.11.29 ст.11 Закону № 168 залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, колегією суддів сприймається як помилкова.

Так, згідно п.п.«б» п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 р. (далі - Закон № 2181) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону № 2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

З наведених вище норм не вбачається зобов'язань позивача, як платника податків, щодо сплати сум з податку на додану вартість до бюджетів або державних цільових фондів.

Тобто, наслідки, передбачені п.11.29 ст.11 Закону № 168, не можна ототожнювати із відповідальністю у вигляді донарахування податкових зобов'язань з ПДВ в порядку Закону №2181 шляхом визначення податковим повідомленням-рішенням, оскільки кошти, які мають обліковуватися на спецрахунку з податку на додану вартість згідно із приписами наведеного законодавства, не відповідають ознакам податкового зобов'язання, встановленим п.1.2 Закону № 2181.

З огляду на викладене вбачається безпідставність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень про визначення Підприємству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 52 935 грн. за порушення п.11.29 ст.11 Закону № 168 та п.4, п.5 Порядку, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову.

Водночас, колегія суддів зауважує на тому, що Підприємством заявлено позовну вимогу щодо визнання незаконними вищевказаних податкових повідомлень-рішень податкового органу, які прийнято відносно конкретної юридичної особи - С(Ф)Г Скорук А. В., а отже є актом індивідуальної дії.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб може стосуватись, виключно, оскарження нормативно-правових актів, оскільки у разі визнання протиправним (незаконним) акта індивідуальної дії є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, - втрачає чинність після набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржуване позивачем рішення є актом індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даних рішень незаконними, визнавши оскаржені рішення протиправними та скасувавши їх.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про задоволення позову у відповідності до ст. 202 КАС України.

На підставі ч.1 ст.94 КАС України присудити до стягнення на користь позивача судові витрати з Державного бюджету України.

Крім того, як вбачається з наданих податковим органом документів, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби є правонаступником усіх прав і обов'язків припиненої юридичної особи - Марганецької ОДПІ (а. с.118-124), що свідчить про необхідність допустити заміну відповідача правонаступником у відповідності до приписів ст.55 КАС України.

Керуючись ст.11, ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Скорук А. В. на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 р. у справі № 2а-5748/10/0470 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011р. у справі № 2а-5748/10/0470 скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Марганецької об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (від 09 жовтня 2009 р. №0000072340/0 (від 18.12.2009 р. № 0000072340/1, від 15.02.2010 р. № 0000072340/2, від 29.04.2010 р. № 0000072340/3).

Стягнути судовий збір з Державного бюджету України на користь Селянського (фермерського) господарства Скорук А. В.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко