Рішення № 30902277, 16.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.10 Справа№ 7/183

до відповідача приватний підприємець ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за позовом Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго»

ціна позову: 2859,33грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Пак О.В., Макота М.М., довіреності в матеріалах справи;

від відповідача -не з'явився

Суть спору:

Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до приватного підпрємця ОСОБА_1 про стягнення 2840,30грн. заборгованості.

Позовні вимог мотивовані, зокрема, платіжними дорученнями з відмітками банку про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №147 від 13.12.2004р., додатком №1 до договору, списками згрупованих поштових відправлень з відбитками поштових штемпелів та поштовими квитанціями, розрахунками заборгованості, описом вкладення у рекомендований лист з відбитком поштового штемпеля та повідомленнями про вручення поштового відправлення від 23.02.2010р. та від 02.07.2010р., претензіями від 01.02.2010р., 30.06.2010р., актом звірки взаємних розрахунків станом на 11.06.2010р., витягом зі статуту Позивача, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, поштовою квитанцією про надіслання кореспонденції Відповідачу, рішеннями виконавчого комітету Стрийської міської ради №55 від 21.02.2008р., №334 від 23.10.2008р., №400 від 18.12.2008р., №38 від 18.02.2010р., №416 від 19.11.2009р.

Ухвалою господарського суду Львівської області №№7/183 від 01.10.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 00хв. 19.10.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/183 від 19.10.2010р., 08.11.2010р.

Представникам Позивача оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є наствні в матеріалах справи повідомлення представників Позивача, дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представники Позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримали повністю.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано наступні документи: лист першого заступника міського голови; уточнений розрахунок пені; копію довідки про включення Позивача в ЄДРПОУ; довіреності на право здійснення представництва; поштову квитанцію про відправлення кореспонденції Відповідачу.

08.11.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла заява Позивача про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, Позивач збільшив розмір пені. Загальний розмір позовних вимог становив 2859,33грн. До заяви додано уточнений розрахунок пені, розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суду не повідомила, явка визнавалась обов'язковою; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконала.

Конверти з ухвалами господарського суду Львівської області №№7/183 від 01.10.2010р. та від 19.10.2010р., надіслані відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві та в укладеному між Сторонами Договорі, - АДРЕСА_1, повернулись із зазначенням причини повернення -за зазначеною адресою не проживає.

У зв'язку з чим на вимогу господарського суду Львівської області представниками Позивача подано довідку органу місцевого самоврядування про місцезнаходження Відповідача, та скеровано позовну заяву із заявою про збільшення позовних вимог Відповідачу за адресою, вказаною у довідці, підтвердженням чого є поштова квитанція про відправлення кореспонденції. Відповідно до довідки, підписаної першим заступником міського голови, місцезнаходженням ОСОБА_1 є АДРЕСА_2.

Судом скеровано ухвалу №7/183 від 08.11.2010р. з долученням копій попережніх ухвал за зазначено у довідці адресою Відповідача.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 1721,36грн. основного боргу.

13.12.2004р. між Позивачем (Енергопостачальна організація) та Відповідачем (Покупець) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №147 (далі -Договір), відповідно до п.1 якого, за цим Договором Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Покупцеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Покупець зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Обсяги та основна вартість постачання теплової енергії визначені додатком №1 до Договору.

Відповідно до розрахунків боргу, проведених Позивачем (доданий до позовної заяви), борг Відповідача перед Позивачем станом на 01.10.2010р. становив 1721,36грн.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до вимог ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст.530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, та те, що в матеріалах справи відсутні та Відповідачем не подані докази, які б спростовували позовні вимоги, чи докази, які б свідчили про повне чи часткове погашення боргу в сумі 1721,36грн., враховуючи представлені докази та доводи мотивувальної частини рішення, суд приходить до висновку, що вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача 1721,36грн. підлягає до задоволення.

Щодо стягнення 158,74грн. 3% річних та 812,68грн. інфляційних нарахувань.

Позивачем до позовної заяви та заяви про зміну ціни позову додано розрахунок 3% річних, вихідними даними для якого є період з жовтня 2007р. по травень 2010р., сума боргу за відповідні періоди, розмір відсотків - 3% річних, кількість днів прострочення.

Також, до позовної заяви та заяви про зміну ціни позову Позивачем долучено розрахунки інфляційних нарахувань, вихідними даними яких є період розрахунку -з жовтня 2007р. по травень 2010р., сума боргу за відповідний період, індекси інфляції за відповідні періоди.

Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви, розмір 3% річних становить 158,74грн. Відповідно ж до уточненого розрахунку 3% річних, доданого до заяви про збільшення позовних вимог, розмір 3% річних становить 145,58грн.

Згідно доданого до позовної заяви розрахунку інфляційних нарахувань, розмір інфляційних нарахувань становить 812,69грн, згідно ж доданого розрахунку до заяви про збільшення позовних вимог, розмір інфляційних нарахувань становить 798,52грн.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Отже, при здійсненні розрахунку слід брати до уваги основні суми боргу з врахуванням того, що першим днем протермінування платежу за розрахунковий місяць буде 26 число наступного місяця, чого Сторонами не дотримано.

Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань Позивачем за лютий 2010р. застосовано невірну величину індексу інфляції. Так, в розрахунку Позивачем зазначено 100,8, проте, відповідно до даних Державного комітету статистики України, опублікованих в газеті «Урядовий кур'єр»№44 від 10.03.2010р., величина індексу інфляції в лютому 2010р. становила 101,9.

Також, при здійсненні розрахунків 3% річних та інфляційних нарахувань Сторонами допущено арифметичні помилки в самих розрахунках.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.п.6.1-6.3 Договору, перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 143,28грн., в частині стягнення 15,46грн. 3% річних слід відмовити; вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 781,14грн., в частині стягнення 31,54грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Щодо стягнення 166,55грн. пені.

Позивач в розрахунку до ціни позову надав розрахунок пені, відповідно до якого, розмір пені становив 147,52грн.

Протее, до заяви про збільшення позовних вимог Позивачем додано розрахунок пені, відповідно до якого, розмір пені становив 166,55грн.

Також, в судовому засіданні представниками Позивача подано розрахунок пені, відповідно до якого, розмір пені становив 165,13грн.

Відповідно до п.7.2.3 Договору, Покупець несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію -пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність проведених Позивачем та Відповідачем розрахунків, суд зазначає, що наявні в матеріалах справи проведені представниками Сторін розрахунки проведені невірно.

Так, як зазначалось вище в мотивувальній частині рішення щодо стягнення основного боргу, відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Отже, при здійсненні розрахунку слід брати до уваги основні суми боргу з врахуванням того, що першим днем протермінування платежу за розрахунковий місяць буде 26 число наступного місяця, чого Сторонами не дотримано.

Також, при здійсненні розрахунків сторонами допущено арифметичні помилки в обрахунках.

Також, Позивачем при здійснення розрахунку не в повній мірі додержано вимог ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, а саме -при розрахунку пені застосовано період з березня по серпень 2010р., хоча, згідно розрахунку основного боргу та з врахуванням положень п.п.6.1-6.3 Договору, пеню слід було розраховувати з моменту виникнення боргу за кожен з місяців, - з листопада 2007р. по травень 2008р. - за шість місяців.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі вимоги п.п.6.1-6.3 Договору, враховуючи вимоги ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність проведеного Позивачем розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені підлягають до задоволення в розмірі 154,20грн., в частині стягнення 12,35грн. пені слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

16.11.2010року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.11.2010року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 45-47, 49, ст.ст.82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 230-233 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 251-253, 256-258, 260-261, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Стрийтеплоенерго»(82400, Львівська обл., Стрийський р.-н, м.Стрий, вул.Новаківського, 9, ідентифікаційний код 05432684) 1721грн. 36коп. основного боргу, 143грн. 28коп. 3% річних, 781грн. 14коп. інфляційних нарахувань, 154грн. 20коп. пені, 99грн. 96коп. державного мита, 231грн. 28коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.