Ухвала суду № 30900954, 16.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8387/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восток» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Восток» (далі - Позивач, ТОВ «Восток») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - Відповідач-1, ДПІ у Шевченківському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2012 року №00000432290 та №00000442290.

Уточнивши позовні вимоги, Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення від 03.04.2012 року №00000442290 ДПІ у Шевченківському районі та від 26.07.2012 року №0003862208 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2012 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі м. Києва ДПС (далі - Відповідач-2, ДПІ у Солом'янському районі).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем-2 не доведено непов'язаність витрат Позивача із господарською діяльністю останнього. Крім того, суд наголосив на тому, що приписами ПК України було звільнено від оподаткування ПДВ до 01.07.2011 року послуги, які отримувалися резидентами від нерезидентів на митній території України.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на невірному визначенні судом першої інстанції дати настання першої події, з якою ПК України пов'язує виникнення обов'язку сплати ПДВ.

Вважаючи постанову суду першої інстанції такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому наголошує на тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

У судовому засіданні повноважний представник ДПІ у Солом'янському районі доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд задовольнити вимоги останньої.

Представник Позивача просив суд залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

ДПІ у Шевченківському районі, будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у лютому - березні 2012 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Восток» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем, зокрема: п. 5.1, пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 141.2 ст. 141 ПК України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 308 145,00 грн.; абз. 2 п. 187.8 ст. 187 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у травні 2011 року на суму 130 019,00 грн.. Результати перевірки зафіксовані в акті від 20.03.2012 року №321/23-09/24812228. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 09.04.2012 року №00000442290, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130 020,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 130 019,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.) та №00000432290, яким Позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 308 146,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 2 308 145,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.).

За результатами адміністративного оскарження рішенням Державної податкової служби в м. Києві від 18.06.2012 року №3627/10/12-114 скасовано податкове повідомлення-рішення Відповідача-1 від 09.04.2012 року №00000432290 в часині 94 659,00 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Як вірно визначив суд, у зв'язку з переходом ТОВ «Восток» на облік до ДПІ у Солом'янському районі Відповідач-1 направив рішення від Відповідачу-2 рішення від 18.06.2012 року №4777/7/12-114 про результати розгляду первинної скарги директора ТОВ «Восток» для прийняття податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням викладеного, ДПІ у Солом'янському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.07.2012 року №0003862208, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 213 486,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 2 213 485,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.).

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив, що Позивач отримав фінансовий кредит від компанії «TNK SH Investmens limited» (Республіка Кіпр, призначення кредиту - для поповнення обігових коштів у господарській діяльності (п. 1.4 договору)) згідно договору № 09-11/10VS від 09.11.2010 року у сумі 46 000 000,00 доларів, фактичне отримання грошових коштів 14.12.2010 року, та використав грошові кошти на погашення заборгованості по кредиту в іноземній валюті за договором від 19.01.2010 року № 19-01/10VS з компанією «Ondava Investments Limited» (Республіка Кіпр, призначення кредиту - для поповнення обігових коштів в господарській діяльності (пункт 1.4 договору)) у загальному розмірі 46 592 000 доларів США, фактичне отримання -16.02.2010 року.

Кредитні кошти, отримані за договором від 19.01.2010 року № 19-01/10VS від компанії «Ondava Investments Limited», використані на будівництво та ремонт автозаправних комплексів, що належать ТОВ «Восток» на праві власності.

Крім того, суд першої інстанції наголосив на тому, що заперечень та порушень у акті перевірки щодо витрачання Позивачем коштів та їх зв'язку з господарською діяльністю, отриманих від компанії «Ondava Investments Limited», Відповідачем-1 не встановлено.

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи документам, суд першої інстанції також звернув увагу на те, що згідно акту перевірки Позивача від 31.01.2011 року № 35/1-23-40-24812228, проведеної ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, порушень щодо сплачених відсотків за користування кредитом від 19.01.2010р. № 19-01/10VS від компанії «Ondava Investments Limited» у податковому обліку Позивача не встановлено.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 5, 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 14, 141, 153, 187, 196 ПК України, прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, а також п. 141.2 ст. 141 ПК України для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов'язаннями на користь таких нерезидентів та пов'язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Зі змісту пп. 5.5.5 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон про ОПП) та п. 141.3 ст. 141 ПК України вбачається, що втрати на сплату процентів, які відповідають вимогам підпункту 5.5.1 Закону про ОПП, п. 141.1 ПК України, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями підпункту 5.5.2 Закону про ОПП, п. 141.2 ПК України протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 5.5.2 Закону про ОПП, п. 141.2 ПК України.

Згідно пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону про ОПП балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення). У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення). Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку. У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Приписи пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 ПК України вказують, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Як було встановлено раніше, умовами кредитних договорів не було встановлено цільового призначення кредитних коштів, а тому, як вірно визначив суд першої інстанції, погашення Позивачем заборгованості за договором від 19.01.2010 року №19-01/10VS за рахунок коштів, отриманих ТОВ «Восток» за кредитним договором від 09.11.2010 року №09-11/10 VS, пов'язане із господарською діяльністю останнього та здійснене з метою зменшення суми витрат на обслуговування кредиту, а отже правомірно включені до витрат ТОВ «Восток» у 2011 році.

Зазначене вище, на думку колегії суддів, повністю узгоджується з визначеними приписами пп. пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України поняттями витрат, господарської діяльності та розумної економічної причини.

Крім того, суд першої інстанції правильно звернув окрему увагу на той факт, що у деклараціях з податку на прибуток за 2011 року Позивачем зазначено витрати на сплату заборгованості за кредитом Компанії «Ondava Investments Limited» а не «TNK SH Investmens limited», внаслідок чого посилання Відповідача-2 не неможливість включення до валових витрат від'ємного значення курсових різниць є необґрунтованим.

Оцінюючи правомірність висновків податкового органу щодо заниження Позивачем ПДВ за липень 2011 року, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «Восток» (замовник) та нерезидентом України - резидентом Словацької Республіки -Компанії «Асіs s.r.о.» (виконавець) укладено додаткову угоду № 1 від 18.05.2011 року, на підставі якої виконавець зобов'язується виконати послуги інжинірингу - надати проекти автозаправних станцій.

Факт отримання від нерезидента вказаних послуг підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2011 року та оплатою Позивачем 21.07.2011 року грошових коштів, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками.

Як вірно встановив суд, на думку Відповідача-1, Позивач повинен нарахувати у декларації з ПДВ за липень 2011 року суми податкових зобов'язань та сплатити податку на додану вартість до бюджету, як податковий агент компанії «Асіs s. r.о.». Сплата грошових коштів компанії «Асіs s. r.о.», згідно висновків акту перевірки, є першою подією, за якою виникає обов'язок нарахування та сплати сум ПДВ.

На підставі встановлених вище обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість твердження ДПІ у Шевченківському районі.

З такою позицією суду першої інстанції колегія суддів повністю погоджується з огляду на наступне.

Згідно пп. 14.1.85 п. 14.1 ст. 14 ПК України інжиніринг - надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Відповідно до пп. в п. 186.3 ст. 186 ПК України, місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Приписи п. 187.8 ст. 187 ПК України визначають, що датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до пп. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196 ПК України операції з постачання послуг, визначених у підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 Кодексу не належали до об'єкта оподаткування ПДВ до набрання чинності 01.07.2011 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур», яким виключено пп. 196.1.14 п. 196.1 ст. 196 ПК Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом, першою подією у часі у розумінні п 187.8 ст. 187 ПК України є виконання послуг інжинірингу та отримання проектів 18.05.2011 року, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт. Списання 21.07.2011 року коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг, наданих згідно акту від 18.05.2011 року, є у розумінні приписів п. 187.8 ст. 187 ПК України другою подією.

З огляду на викладене, оскільки перша подія, з якою ПК України пов'язує виникнення обов'язку сплати податку на додану вартість відбулася у період, коли зазначений вид господарських операцій було звільнено від ПДВ, а тому у Відповідача-1 не було підстав для висновку про заниження Позивачем за липень 2011 року податку на додану вартість.

Крім того, колегією суддів враховується, що у зв'язку з поганою якістю наданого у матеріали справи Позивачем податкового повідомлення-рішення від 26.07.2012 року №0003862208, судом першої інстанції було допущено помилку у номері зазначеного рішення, а саме замість №0003862208 вказано №0003762208. Враховуючи, що у ході апеляційного розгляду справи судовою колегією було встановлено, що предметом оскарження було саме податкове повідомлення-рішення №0003862208, а тому підстав для зміни постанови Окружного адміністративного суду м. Києва немає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восток» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС, Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.