Постанова № 30898295, 22.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа № 5023/5705/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гринька О.В. за довіреністю б/н від 04.01.2013р.,

відповідача - Єфімової М.О. за довіреністю №2-198 від 09.01.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (вх. №748Х/3-11 від 05.03.13 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.13 у справі № 5023/5705/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "Альтус-Про", м. Миколаїв

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "Альтус-Про", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в о. Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", на свою користь 370 467,60 грн. основного боргу, 377,87 грн. пені, 151,83 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору про закупівлю послуг №36/1/1208000240 від 09.08.2012 року, укладеного між сторонами, крім того, просив судові витрати покласти на відповідача.

Крім того, позивач у позовній заяві просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на поточний рахунок дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгас" та майно, що належить відповідачеві.

21.12.2012р. позивачем було подано клопотання про об'єднання справ № 5023/5724/12 (суддя Буракова А.М.), 5023/5707/12 (суддя Суярко Т.Д.) та № 5023/5705/12 (суддя Задорожна І.М.) в одне провадження.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 08.01.2013 р. представник позивача подав клопотання, в якому просив суд додатково стягнути з відповідача 18 549,00 грн. оплати за послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.01.2013 року у задоволенні клопотань позивача: про об'єднання справ № 5023/5724/12 (суддя Буракова А.М.), 5023/5707/12 (суддя Суярко Т.Д.), № 5023/5705/12 (суддя Задорожна І.М.) в одне провадження та про забезпечення позову відмовлено.

01.02.2013р. (вх.№3929) відповідачем було подано клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду, а також у порядку ст. 38 ГПК України, про зменшення розміру пені на 90%.

У судовому засіданні 04.02.2013 р. представник позивача подав заяву, в якій відмовився від стягнення судових витрат, пов'язаних зі сплатою правових послуг адвоката в сумі 18548,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 лютого 2013 р. у справі № 5023/5705/12 (суддя Попович І.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спеціалізоване підприємство "Альтус-Про" суму основного боргу в розмірі 370 467,60 грн., пеню в розмірі 377,87 грн., 3% річних в розмірі 151,83 грн. та судовий збір в розмірі 7419,95 грн.

Крім того, в мотивувальній частині рішення було вирішено питання щодо заявлених відповідачем клопотань : про надання розстрочки виконання рішення суду та про зменшення розміру пені на 90%, де суд, з посиланням на відсутність винятковості обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення, у їх задоволенні відмовив.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 04 лютого 2013 року у даній справі в частині відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру суми пені на 90% та про розстрочення виконання рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії УМГ "Харківтрансгаз" про зменшення суми пені на 90% та розстрочити виконання рішення суду строком на 24 місяця рівними частинами, тобто по 15753,22 грн. щомісячно.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права - статей 4, 38, 43, 83 Господарського процесуального кодексу України, висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Свою позицію у справі відповідач, зокрема обґрунтовує тим, що він не має можливості виконати негайно та в повному обсязі рішення суду з огляду на те, що відповідач є підприємством державного сектору економіки, тому в даному випадку, ненадання розстрочення виконання рішення суду може поставити під загрозу стабільність роботи відповідача та зробить неможливим його нормальне функціонування, виконання покладених на нього стратегічних завдань з забезпечення безперебійного транспортування природного газу, ефективного функціонування та розвитку газового комплексу, задоволення потреб промислових та побутових споживачів не лише України, а й Європи, у паливно-енергетичних ресурсах. На даний час відповідач крім існуючої заборгованість за послуги транспортування, зобов'язаний щомісячно відраховувати значні суми, що підлягають обов'язковій сплаті до Державного бюджету України та державних цільових фондів, що є важливим елементом формування їх доходної частини, а також для виплати заробітної плати працівникам. Тому в даному випадку, в умовах значного дефіциту обігових коштів, розстрочення виконання рішення суду дасть можливість виконання покладених на нього обов'язків щодо сплати грошових коштів. Однак, судом першої інстанції не були взяті до уваги обставини відповідача, які ускладнюють та унеможливлюють виконання рішення суду негайно та в повному обсязі.

Позивач у відзиві від 19.03.2013 р. вх.№2396 проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, позивач посилається на те, що в апеляційній скарзі відповідач ставить питання про зменшення розміру суми пені на 90%, не посилаючись на норми матеріального права та на обставини, які мають істотне значення, а також не надав жодного аргументованого доказу відповідного.

У призначене судове засідання 15.04.2013р. прибули уповноважені представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в межах ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду від 21.01.2013 року задоволено клопотання позивача та відповідача та залучено до участі у справі правонаступника відповідача Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" в о. Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз". Замінено сторону у справі на ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз".

09.08.2012р. між ТОВ "Спеціалізоване підприємство "Альтус-Про" (виконавець) та ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (замовник) був укладений договір про закупівлю послуг №36/1/1208.000240 (далі договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати роботи малярні (відновлення лакофарбового покриття обладнання лінійної частини МГ и ГРС Херсонського ЛВУМГ), а замовник прийняти і оплатити ці послуги.

Згідно з п.1.2. договору, склад та обсяги послуг, які підлягають закупівлі за даним договором, визначаються договірною ціною та кошторисом (Додаток №1), що є невід'ємною частиною договору.

У п.1.3 договору передбачено, що зміст і строки надання послуг визначаються календарним планом (Додаток №2), що є невід'ємною частиною договору.

Сума договору становить 581340,00 грн. (п.3.1.).

Відповідно до п.4.2 договору, оплата здійснюється поетапно по факту надання послуг протягом 60 календарних днів після підписання акту наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця.

Відповідно до п.5.5. договору, послуги повинні надаватися у відповідності до узгодженого виконавцем і замовником календарного плану (Додаток 2).

Передача замовнику виконавцем наданих послуг здійснюється з наданням акту надання послуг (п.5.7.).

Згідно з п.6.1.1. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, протягом терміну дії договору виконавець у відповідності до зобов'язань за договором належним чином надавав послуги замовнику. Доказами відповідного є акти приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2В: №№ 3, 5, 6, 11, 12 від 28 вересня 2012 р. на суму 370467,60 грн. Дані акти підписані уповноваженими особами як з боку виконавця, так і з боку замовника та скріплено печаткою підприємства замовника без зауважень та претензій.

Натомість, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг не виконав, у зв'язку з чим у нього перед останнім утворилась заборгованість у сумі 370467,60 грн.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

При вирішенні справи по суті суд виходить із приписів ст. 837 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.ст.14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст.525 Цивільного кодексу України не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач у встановленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 370467,60 грн. боргу за договором про закупівлю послуг №36/1/1208.000240 від 09.08.2012р. Більше того, матеріали справи свідчать, що у клопотанні (вх. 3929 від 01.02.2013р.) (т.2 а.с.23-25), а також у судовому засіданні суду першої інстанції ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" з сумою основного боргу у розмірі 370467,60 грн. погоджувалося.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що замовник за порушення грошових зобов'язань сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент існування заборгованості.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" 3% річних у розмірі 151,83 грн. та пені у розмірі 377,87 грн., так як вони відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи, та нормам чинного законодавства.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, в якому він ставить питання про часткове звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, колегія суддів як і суд першої інстанції вважає таким, що має бути відхиленим, враховуючи наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. З ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що відповідна сума пені, стягнута судом першої інстанції, є значно меншою, ніж сума заборгованості, при цьому відповідачем не наведено інших обставин, які мають істотне значення та дають суду право зменшити розмір неустойки, як то - скрутне матеріальне становище та відсутність коштів на рахунках.

І місцевий господарський суд вірно зазначив, що наявність дебіторської заборгованості відповідача не є винятковим випадком та не може слугувати підставою для зменшення розміру пені, враховуючи, що підприємництво, відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Разом з цим, господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 (зі змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

В п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003 року № 14 зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 Цивільного процесуального кодексу і ст. 121 Господарського процесуального кодексу, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Такі переконливі докази щодо наявності виняткових обставин у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, які б слугували підставою, як зазначалось вище, також і для надання відстрочки виконання рішення суду, не були надані відповідачем. Тому, розглядаючи заяву відповідача про відстрочку виконання судового рішення, суд першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведених вимог, оцінивши належним чином вказані обставини, визнав їх такими, що не можуть вважатися винятковими.

Між тим, має місце і факт укладання 28 лютого 2013р. між ТОВ СП "Альтус-Про" та ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" угоди про розстрочення заборгованості, якою досягнута домовленість про розстрочення платежів до 30.07.2013р., в тому числі - і за оскаржуваним рішенням суду, в позасудовому порядку.

При цьому колегія суддів зазначає, що передбачені ст. 121 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними та місцевим господарським судом така оцінка здійснена і, з урахуванням фактичних обставин справи, заява відповідача відхилена цілком правомірно з підстав, визначених нормами чинного законодавства та вищевикладених обставин, через що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає залишенню без змін.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2013р. у справі № 5023/5705/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 22.04.2013 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.