Постанова № 30898293, 24.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. Справа № 5021/1615/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Литвин О.В. (дов. № 1833 від 26.12.12 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного агентства резерву України, м. Київ (вх. № 1017 С/3) на окрему ухвалу господарського суду Сумської області від 12.02.13 р. у справі № 5021/1615/12

за позовом Державного агентства резерву України, м. Київ

до Державного підприємства "Охтирський комбінат хлібопродуктів", м. Охтирка, Сумська область

про повернення матеріальних цінностей та стягнення 11 000 743,95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне агентство резерву України, м. Київ, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив зобов'язати суд повернути до державного резерву відсутні матеріальні цінності, а саме: пшениця 2 кл. - 82,436 т; пшениця 3 кл. - 4035,141 т; пшениця 4 кл. - 787,452 т; пшениця 5 кл. - 114,722 т; жито групи А - 1110,768 т; жито групи Б - 0,380 т; стягнути з відповідача 11000743,95 грн. штрафних санкцій до Державного бюджету України згідно договорів № юр-2зб/266-2004 від 12.03.2004 р. та № юр-2зб/360-2009 від 14.01.2009 р. відповідального зберігання матеріальних цінностей державного реєстру, укладених між позивачем та відповідачем у справі, в тому числі 8706068,53 грн. штрафу, 2294675,42 грн. пені.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.02.2013 року по справі № 5021/1615/12 (головуючий суддя Соп'яненко О.Ю., суддя Левченко П.І., суддя Лугова Н.П.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

За результатами розгляду даної справи винесено окрему ухвалу від 12.02.2013 р. в порядку ст. 90 ГПК України в зв'язку з виявленими істотними недоліками в юридичному супроводженні участі позивача у господарському процесі, якою повідомлено керівника Державного агентства резерву України про вказані недоліки в роботі відповідальних за правову роботу посадових осіб для вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

Позивач з даною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати окрему ухвалу господарського суду Сумської області від 12.02.2013 року по справі № 5021/1615/12, мотивуючи апеляційну скаргу доводами про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Заявник зазначає, що окрема ухвала містить оцінку зібраних у справі доказів, та судом конкретно не зазначено, в чому саме полягають істотні недоліки та порушення законності підприємства позивача.

В судовому засіданні 09.04.2013 р. сторони надали узгоджене клопотання про продовження строку вирішення спору за межами строків, визначених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, на 15 днів та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 р. клопотання про продовження строку вирішення спору за межами строків, визначених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, на 15 днів та відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 18.04.2013 р.

Позивач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Сумської області було винесено окрему ухвалу від 12.02.12 у справі № 5021/1615/12, яку надіслано керівнику Державного агентства резерву України, м. Київ, ухвалено повідомити керівника Державного агентства резерву України про вказані недоліки в роботі відповідальних за правову роботу посадових осіб для вжиття відповідних організаційно - правових заходів та про прийняття заходів повідомити господарський суд Сумської області у місячний строк. Ухвала суду винесена на підставі статті 90 Господарського процесуального кодексу України.

Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції виходив, зокрема, з оцінки наданих позивачем доказів в підтвердження заявлених позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву відсутні матеріальні цінності та стягнення з відповідача 11 000 743 грн. 95 коп. штрафних санкцій до Державного бюджету України, в тому числі: 8 706 068 грн. 53 коп. - штрафу, 2 294 675 грн. 42 коп. - пені.

Пославшись на положення ст. ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що надані позивачем документи та пояснення у сукупності свідчать про те, що протягом тривалого періоду часу, зокрема, з 2001 р., відповідач є зберігачем значної кількості матеріальних цінностей державного резерву (зернових культур), Проте, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо наявності відносин зберігання матеріальних цінностей державного резерву згідно з договорами № юр-2зб/266-2044 від 12.03.2004 р. та № юр-2зб/360-2009 від 14.01.2009 р., позивач не надав суду належних в розумінні приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів закладення матеріальних цінностей у держрезерв на зберігання та їх відсутності (нестачі) на даний час.

Вказані обставини, за висновками місцевого господарського суду свідчать про істотні недоліки в юридичному супроводженні участі Державного агентства резерву України у господарському процесі та неналежне ставлення відповідальних за правову роботу посадових осіб при підготовці матеріалів в обґрунтування заявленого позову, що стало підставою для винесення судом згідно зі ст. 90 Господарського процесуального кодексу України окремої ухвали.

Однак, з таким висновком місцевого господарського суду погодитися не можна з наступних підстав.

За змістом статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі.

Окрема ухвала є засобом реагування господарського суду на виявленні під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання (пункт 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Однак, винесена господарським судом окрема ухвала за результатами розгляду справи № 5021/1615/12 зазначеним вимогам не відповідає.

Колегія суддів вважає, що правова позиція Державного агентству резерву України, яка визнана судом невірною, не може розцінюватись як порушення законності або недоліки в діяльності даної установи. В оскаржуваній ухвалі суду основною підставою для її винесення зазначено лише те, що позивач не надав суду належних доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження закладення матеріальних цінностей у держрезерв на зберігання та їх відсутності (нестачі) на даний час. Також, в окремій ухвалу місцевого господарського суду відсутні будь-які докази та посилання на те, яку саме норму порушив позивач своїми діями, надаючи суду існуючи у нього докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі фактично розглянув надані позивачем докази, надав їм відповідну правову оцінку на власний розсуд та зробив висновок про їх недостатність для задоволення позовних вимог.

Однак, вищенаведені доводи суду першої інстанції, які стали підставою для винесення окремої ухвали, не можуть свідчити про наявність у діях Державного агентству резерву України порушень законності або недоліків, що є підставою для застосування господарським судом ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскаржувана окрема ухвала суду першої інстанції не визначає в чому саме полягає допущене Державним агентством резерву України порушення законності, не містить посилання на конкретні норми закону чи іншого нормативно-правового акта, вимоги яких порушено, особу порушника, а також не містить конкретних і реальних вказівок щодо заходів, яких має вжити відповідач на її виконання з посиланням на відповідні норми закону.

Отже, окрема ухвала винесена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та недодержанням вимог та підстав, встановлених ст. 90 Господарського процесуального кодексу України для її прийняття, у зв'язку з чим окрема ухвала господарського суду Сумської області від 12.02.13 р. у справі № 5021/1615/12 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного агентства резерву України, м. Київ задовольнити.

Окрему ухвалу господарського суду Сумської області від 12.02.13 р. у справі № 5021/1615/12 скасувати.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписаний 22.04.2013 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гончар Т. В.