Постанова № 30894332, 23.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа№ 5011-52/17106-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі Малайдах А.І.

за участю від позивача - Ганіч Д.О.

представників сторін: від відповідача - не з'явився.

розглянувши Підприємства з іноземною інвестицією у формі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 08.02.2013 року.

у справі № 5011-52/17106-2012 (суддя: Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ЕПІК ФАРМА"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі

товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

про стягнення 108346,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.02.2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б; код 21568905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПІК ФАРМА" (01004, м. Київ, вул. Басейна, буд. 9, кімната 3; код 36677807) 90349 (дев'яносто тисяч триста сорок дев'ять) грн. 24 коп. боргу, 430 (чотириста тридцять) грн. 01 коп. пені, 2896 (дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 28 коп. 3 % річних та 1873 (одна тисяча вісімсот сімдесят три) грн. 51 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2013 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 430,01 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

В судове засідання 23.04.2013 року представник відповідача не з'явився про причини неявки суд не повідомив хоча належним чином повідомлений про дату, місце та час судового засідання.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 01.11.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕПІК ФАРМА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (покупець) було укладено договір № 134, за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався поставити покупцю (відповідачеві) лікарські засоби (товар), згідно замовлень відповідача. Ціна, асортимент, строки поставки вказується в видаткових накладних до даного договору, які є його невід'ємними частинами цього договору. Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити, отриманий товар на умовах визначених цим договором (п.1.1. договору).

Згідно з п. 1.3. договору партією вважається кількість товару, вказана в одній видатковій накладній.

Відповідно до п. 2.8. договору право власності від позивача до відповідача переходить у момент передачі товару. Моментом передачі товару сторони вважають належне оформлення (підписання і скріплення печаткою) уповноваженою особою відповідача видаткової накладної.

Пунктами 4.2., 4.3. договору передбачено, що розрахунок за товар, що поставляється за даним договором, здійснюється відповідачем на умовах, попередньої оплати або відтермінування платежу протягом 30-45 календарних днів з дати постачання кожної партії товару. Умови та термін оплати, вказані у видатковій накладній.

Поясненнями позивача та видатковими накладними № 0000000095 від 24.05.2011 року на суму 11 013,00 грн., № 0000000107 від 06.06.2011 року на суму 7932, 00 грн., № 0000000121 від 24.06.2011 року на суму 5 480, 00 грн., № 0000000127 від 01.07.2011 року на суму 12 307, 50 грн., № 0000000143 від 27.07.2011 року на суму 16 686, 00 грн., № 0000000146 від 27.07.2011 року на суму 1 404, 70 грн., № 0000000153 від 04.08.2011 року на суму 9 593, 00 грн., № 0000000160 від 16.08.2011 року на суму 2 742, 00 грн., № 0000000167 від 25.08.2011 року на суму 8 870, 00 грн., № 0000000183 від 09.09.2011 року на суму 19 235, 00 грн., № 0000000189 від 15.09.2011 року на суму 44 605, 80 грн., № 0000000221 від 21.10.2011 року на суму 5 874, 50 грн. стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 145 743, 50 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково і має заборгованість перед позивачем у розмірі 90349, 24 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 90349,24 грн. Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 134 від 01.11.2010 року у розмірі 90349,24 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтований, проте підлягає задоволенню частково: в частині стягнення 3% річних у розмірі 2896,28 грн. підлягає задоволенню за розрахунком позивача, який здійснений відповідно до вимог закону та умов договору; в позові в частині стягнення 1005,53 грн. інфляційних втрат за перерахунком суду першої інстанції слід відмовити.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 6613,55 грн. (за період з вересня 2011 року по жовтень 2012 року).

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6.2. договору у разі порушення строків оплати за поставлений товар, відповідач сплачує позивачеві за кожний день прострочення пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожний день прострочки.

Відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар на умовах, попередньої оплати або відтермінування платежу протягом 30-45 календарних днів з дати постачання кожної партії товару за умовами п. 4.2. договору.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Позивач звернувся до суду з даним позовом у листопаді 2012 року з пропуском строку позовної давності встановленого ч.2 ст. 258 ЦК України в частині вимог про стягнення пені у розмірі 6 183, 54 грн. за прострочення оплати поставленого товару за частину спірного періоду з вересня 2011 року по жовтень 2011 року.

Тому, в цій частині позов не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності. Про застосування якої заявлено відповідачем. Остання поставка дійсно була здійснена 21.10.2011 року. Але відповідно до п. 4.2. договору №134 від 01.11.2010 року розрахунок за товар на умовах, в тому числі, відтермінування платежу протягом 30-45 календарних днів з дати постачання кожної партії товару. Позов було подано позивачем до суду першої інстанції 22.11.2012 року. Тому суд правомірно стягнув з відповідача 430,01 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у період з січня 2012 року по червень 2012 року обґрунтовані та підлягають задоволенню у розмірі 430,01 грн.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 08.02.2013 року у справі № 5011-52/17106-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-52/17106-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Пашкіна С.А.

Повний текст постанови складено 25.04.2013 року.