КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" квітня 2013 р. Справа№ 5028/19/54/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Остапенка О.М.
при секретарі судового засідання Анісімовій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги б/н від 21.02.2013 року приватного підприємства «Ніжин - Агродар» на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.02.2013 року
у справі № 5028/19/54/2012 (суддя - Моцьор В. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»
до Приватного підприємства «Ніжин - Агродар»
про стягнення в сумі 3 509 844, 34 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Швець Р.П. - пред. за дов.
відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
11.12.2012 року до господарського суду Чернігівської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» з позовною заявою до Приватного підприємства «Ніжин - Агродар» про стягнення 3 509 844, 34 грн., що становить 1 696 106,84 грн. коштів, сплачених за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0048 від 10 червня 2011 року, 1 173 487,50 грн. пені та 641 250 грн. штрафу (а.с.2-6).
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0048 від 10 червня 2011 року.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.02.2013 року по справі № 5028/19/54/2012 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства «Ніжин - Агродар» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» 1 696 106, 84 грн. боргу, 469 395, 00 пені, 641 250, 00 грн. штрафу та 64 380, 00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач, приватне підприємство «Ніжин - Агродар» 25.02.2013 року звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з приватного підприємства «Ніжин - Агродар» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» пені та штрафу змінити, а саме зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з приватного підприємства «Ніжин - Агродар» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» до 79 515, 50 грн., а штрафу - до 320 625,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення в частині стягнення штрафних санкцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року апеляційну скаргу ПП «Ніжин - Агродар» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 01.04.2013 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року за клопотанням позивача відкладено розгляд справи на 22.04.2013 року.
В судове засідання 22.04.2013 року представники апелянта не з'явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Позивач в судовому засіданні 22.04.2013 року та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
10.06.2011 року між сторонами у справі було укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0048 (контракт), відповідно до п. 1.1. якого ПП «Ніжин - Агродар» (продавець за договором, відповідач у справі) зобов'язався в порядку та на умовах цього контракту передати ТОВ «Хліб Інвестбуд» (покупець за договором, позивач у справі) у власність кукурудзу в кількості 2250 тонн загальною вартістю 3 206 250 грн., а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість (а.с. 10-13).
Пунктом 1.2. контракту сторони встановили термін поставки - до 30 листопада 2011 року.
Відповідно до п.п. 1.2.1. контракту поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання-передачі товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту.
Згідно з п.1.4. контракту ціна за одиницю товару (тонну) становить 1 425, 00 грн. Вартість контракту становить 3 206 250, 00 грн. (п.1.5. контракту).
Договором сторони передбачили порядок розрахунків (п.3 контракту).
Так, відповідно до п. 3.1. контракту покупець протягом 3 робочих днів з моменту вступу в силу договору застави, передбаченого п.2.2. контракту та за умови прийняття страхового компанією на страхування посівних площ продавця в повному обсязі, згідно п.4.5. цього контракту, зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50 % від вартості контракту, передбаченої у п.1.5. цього контракту.
Покупець утримує 3,96% від суми контракту, який передбачений п. 1.5. контракту, для сплати страхового платежу у порядку, передбаченому п. 4.5 контракту (п.п. 3.1.1.).
Згідно з п.4.5. контракту продавець протягом 3 робочих днів з моменту підписання контракту зобов'язаний укласти зі страховою компанією договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури (товару) та надати покупцю акт огляду посівних площ продавця. Покупець протягом 5 банківських днів після отримання від страхової компанії акту огляду посівної площі продавця на предмет сходження посівів сплачує за продавця страхову премію за договором страхування, в розмірі, передбаченому п.3.1.1.
Наступний платіж у розмірі 20 % від вартості контракту, передбаченої у п.1.5 контракту, покупець здійснює не раніше 1 місяця з моменту отримання продавцем першого авансового платежу, на підставі отриманого листа-заявки продавця та позитивного звіту покупця про стан посівних площ (п.3.2. контракту). Платіж, передбачений п.3.2. контракту здійснюється протягом 7-ми днів з моменту отримання покупцем всіх вищевказаних документів (п.3.2.1.). Лист-заявка продавця повинен бути викладений у письмовій формі і надісланий на фактичну адресу покупця указану в розділі 9 даного контракту (п. 3.2.2.).
Відповідно до п. 3.3. контракту остаточний розрахунок у розмірі 30% від вартості поставленої партії товару здійснюється покупцем протягом 3 робочих днів з моменту отримання документів, передбачених в п. 2.3 цього контракту (договору складського зберігання зерна, складських документів на зерно,Акта приймання передачі товару,картки аналізу зерна або посвідчення якості на зерно, видаткових накладних).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст.ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
10.06.2011 року між ТОВ «Хліб Інвестбуд» (позивач у справі, заставодержатель за договором) та ПП «Ніжин-Агродар» (відповідач у справі, заставодавець за договором) укладено договір застави (а.с.24-25).
16.06.2011 року відповідач уклав з ПАТ «Страхова Компанія «Провідна» договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури №11/1121939/2502/11 (надалі-договір страхування) (а. с. 18-20).
Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов контракту, здійснив передплату за сільськогосподарську продукцію та сплатив страховий внесок за договором страхування майбутнього врожаю в розмірі 2 244 375 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 5321 від 17 червня 2011 року на суму 1 476 157,50 грн.; № 831 від 1 серпня 2011 року на суму 600 000 грн.; № 832 від 1 серпня 2011 року на суму 41 250 грн.; № 6073 від 8 липня 2011 року на суму 126 967, 50 грн. (а.с.14-17).
Однак, як стверджує позивач відповідач не виконав своїх зобов'язань та не передав позивачу у власність товар, передбачений умовами контракту.
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
30.12.2011 року позивач направив відповідачу лист-вимогу №1771/12 (а.с.26), в якій повідомив, що зупиняє виконання своїх зобов'язань, передбачених п. п. 3.3-3.3.1 контракту до моменту повного та належного виконання продавцем зобов'язань за контрактом та вимагає протягом 10 днів з моменту отримання цього листа повернути (перерахувати) 2 244 375 грн. Відповідач отримав зазначену вимогу 12.01.2012 року, що підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення та не заперечене відповідачем (а.с.29).
Листом від 23.01.2012 року за № 7 відповідач визнав борг в сумі 2 218 106,84 грн. та повідомив, що невиконання зобов'язань за контрактом сталось в зв'язку з критичною ситуацією в господарстві (а.с.31). На вимогу позивача відповідач частково повернув позивачу аванс в сумі 548 268,16 грн. (в тому числі 26 268,16 грн. страхового платежу), що підтверджується виписками з банківських рахунків (а.с. 32-38).
Позивач простить стягнути з відповідача 1 696 106, 84 грн. боргу (що становить частину неповернутого авансу), а також за порушення строків повернення коштів просить стягнути з відповідача 1 173 487,50 грн. пені та 641 250 грн. штрафу, сплату яких передбачено сторонами у п. 5.3 контракту.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що факт неналежного виконання зобов'язання відповідачем належним чином доведений, документально підтверджений, тому позивач вправі відмовитись від подальшого виконання зобов'язання з поставки зерна майбутнього врожаю і вимагати повернення 1 696 106, 84 грн. попередньо сплачених коштів, відтак позовні вимоги в частині стягнення 1 696 106, 84грн. судом першої інстанції правомірно задоволено.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач, у своєму відзиві на позовну заяву (а.с.68-71), визнав позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 1 696 106, 84 грн. В апеляційні скарзі відповідач рішення господарського суду Чернігівської області від 11.02.2013 року в частині стягнення боргу в сумі 1 696 106, 84 грн. не оскаржує.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Пунктом 5.3. контракту встановлено, що у разі виконання покупцем пункту 3.1 та невиконання продавцем пункту 1.1 цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,2 відсотка вартості недопоставленого товару, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вартості цього контракту.
Згідно умов п. 5.3 договору позивач, посилаючись на вимоги ст. ст.230, 232 ГК України, нарахував відповідачу пеню в сумі 1 173 487, 50 грн. за період з 01.12.2011 року по 31.05.2012року та штраф в сумі 641 250, 00 грн. за прострочку поставки понад 30 днів.
Відповідач стверджує, що позивач неправомірно нараховує неустойку за порушення строків поставки за 6 місяців, оскільки обов'язок поставки припинився припиненням дії договору (контракту) та відмовою позивача від виконання.
Згідно умов п. п.1.2, 8.5 контракту сторони встановили термін дії контракту - до 31.12.2011 року і строк поставки - до 30.11.2011 року.
Позивач відмовився від подальшого виконання контракту з вимогою повернення сплачених коштів, про що повідомив відповідача листом від 30.12.2011 року.
З огляду на норми ст.ст. 611,651 ЦК України, у випадку односторонньої відмови від договору у повному обсязі, якщо право на таку відмову передбачено договором або законом, договір є розірваним та зобов'язання, у відповідності до ч.2 ст. 653 ЦК України, за договором припиняються.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції визнає правомірним нарахування пені за період з 30.11.2011 року (строк поставки за контрактом) саме з даного часу відповідач порушив зобов'язання та у позивача виникло право нарахування неустойки) по 31.12.2011 року (повідомлення про відмову від виконання), оскільки за такою відмовою припинилося зобов'язання сторони, а відтак і право нарахування неустойки.
Отже, правомірними та обґрунтованими визнаються вимоги позивача про нарахування пені за період від 30.11.2011 року по 31.12.2011 року в розмірі 198 787,50 грн., які підлягають стягненню.
Враховуючи вимоги ч.1ст. 550, ст.549 ЦК України, умови п.5.3 контракту колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення штрафу в розмірі 20 % від вартості контракту в сумі 641 250 грн. є обґрунтованою та правомірною та підлягає до задоволення.
Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Відповідно до 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.
Приймаючи до уваги, що зменшення штрафних санкцій не обґрунтовано судом першої інстанції, а також клопотання про зменшення пені необґрунтоване, не підтверджено належними та допустимими доказами, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що застосування судом п.3 ч.1 ст.83 ГПК України щодо зменшення суми пені на 60 % не є обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, однак апеляційна інстанція вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Чернігівської області від 11.02.2013 року у справі № 5028/19/54/2012, в частині розміру пені, яка підлягає стягненню.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, за розгляд справи розподіляються пропорційно задоволених вимог.
Враховуючи часткове задоволення апеляційних вимог, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції розподіляються пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Ніжин - Агродар» на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.02.2013 року у справі № 5028/19/54/2012 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 11.02.2013 року у справі № 5028/19/54/2012 в частині розміру пені, яка підлягає стягненню, змінити.
3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Приватного підприємства «Ніжин-Агродар» (вул. Овдіївська, 198, м. Ніжин, 16600; код 35013830, р/р 26009029717 в ПАТ «Полікомбанк», МФО 353100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050; код 33307354, р/р 260053011203 в ГОУ АТ «Ощадбанк», МФО 300465) 1 696 106,84 грн. боргу, 198 787, 50 грн. пені, 641 250 грн. штрафу та 46 520, 99 грн. судового збору.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050; код 33307354, р/р 260053011203 в ГОУ АТ «Ощадбанк», МФО 300465) на користь Приватного підприємства «Ніжин-Агродар» (вул. Овдіївська, 198, м. Ніжин, 16600; код 35013830, р/р 26009029717 в ПАТ «Полікомбанк», МФО 353100) судовий збір в сумі 3 288, 91 грн. за розгляд справи в апеляційній інстанції.»
4. В решта частині рішення - залишити без змін.
5. Доручити господарському суду Чернігівської області видати накази.
6.Справу № 5028/19/54/2012 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя Жук Г.А.
Судді Мальченко А.О.
Остапенко О.М.
Судове рішення № 30894343, Київський апеляційний господарський суд було прийнято 22.04.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5028/19/54/2012. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: