Постанова № 30889774, 23.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа № 918/241/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Бригинець Л.М.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 19.03.2013 року у справі № 918/241/13-г (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітбудінвест"

про визнання недійсним договору поруки № 12-03 від 12.03.2012 року

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача 1 - Олексюк В.В., за довіреністю,

відповідача 2 - не з'явився

В судовому засіданні 23.04.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ТзОВ "Золотий Екватор", до ТзОВ "Профітбудінвест" про визнання недійсним (фіктивним) договору поруки № 12-03 від 12.03.2013 року, укладеного між ТзОВ "Золотий Екватор" та ТзОВ "Профітбудінвест".

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.03.2013 року у справі № 918/241/13-г у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія" звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 19.03.2013 року у справі № 918/241/13-г та прийняти нове, яким позов задоволити. При цьому, підставою для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги позивач вважає неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Представник ТзОВ "Золотий Екватор" в судовому засіданні подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 19.03.2013 року у справі № 918/241/13-г прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Через загальний відділ документального забезпечення суду керівник позивача подав клопотання про відкладення у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання свого представника. Апеляційний суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, та як викладені у клопотанні обставини не є поважними причинами для відкладення розгляду справи, оскільки хвороба представника позивача, з огляду на положення ст. 28 ГПК України, не позбавляє можливості керівника позивача з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Довід скаржника про те, що його не було повідомлено про укладення договору поруки від 12.03.2012 року, не може бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у справі виходячи з наступного. Як установлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.03.2012 року між ТзОВ "Золотий Екватор" та ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія" було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 103. 12.03.2012 року між ТзОВ "Золотий Екватор" (кредитор) та ТзОВ "Профітбудінвест" (поручитель) було укладено договір поруки № 12-03, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника - ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія" згідно з умовами генерального договору поставки нафтопродуктів № 103 від 06.03.2012 року з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому. Обсяг відповідальності поручителя за невиконання зберігачем взятих на себе зобов'язань - 1000,00 грн. Відповідно до ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Відповідно до ст.ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються. Отже, чинним законодавством та умовами як договору поставки, так і договору поруки не встановлено обов'язок кредитора і поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Посилання скаржника на укладення спірного договору поруки із порушенням вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" також не можуть бути підставою для скасування судового рішення у справі, оскільки ТзОВ "Профітбудінвест" не є фінансовою установою в розумінні вказаного закону, що виключає необхідність його застосування.

Не можуть бути підставою для скасування судового рішення у справі і посилання скаржника на порушення приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки оспорюваний правочин укладено після порушення справи про банкрутство (24.02.2012 року) але до введення судом процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна у справі про банкрутство ТзОВ "Профітбудінвест" (03.04.2012 року), що виключає необхідність його погодження із розпорядником майна.

Під час розгляду в господарському суді першої інстанції позивач стверджував що договір поруки №12-03 від 12.03.2012 року було фактично підписано сторонами приблизно 04.01.2013 року, а не 12.03.2012 року, з огляду на що заявив клопотання про призначення по справі технічної експертизи спірного договору поруки та зупинення провадження у справі. Місцевим господарським судом в задоволенні даного клопотання було підставно та обґрунтовано відмовлено. Аналогічне клопотання про призначення по справі технічної експертизи спірного договору поруки та зупинення провадження у справі було заявлене скаржником під час апеляційного провадження. За змістом ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку за підстав, передбачених ч. 1 ст. 41 ГПК України, тобто, для роз`яснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору та які потребують спеціальних знань. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи право суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням та наявні у матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт укладення договору поруки 12.03.2012 року, є належними та допустимими, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання позивача про призначення технічної експертизи. Відмова у задоволені клопотання про призначення експертизи виключає можливість зупинення провадження по справі на час проведення експертизи.

Судова колегія вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 19.03.2013 року у справі № 918/241/13-г - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.