Постанова № 30889796, 23.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа № 918/17/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Бригинець Л.М.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" на рішення господарського суду Рівненської області від 19.03.2013 року у справі № 918/17/13 (суддя Горплюк А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"

до 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Профітбудінвест"

про стягнення 16206543,27 грн.

за участю представників:

позивача - Олексюк В.В., за довіреністю,

відповідача 1 - не з'явився

відповідача 2 - не з'явився

В судовому засіданні 23.04.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 19.03.2013 року частково задоволено позов у справі № 918/17/13. Стягнуто з ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія" на користь ТзОВ "Золотий Екватор" 13190160,61 грн. заборгованості, 1429693,15 грн. пені, 565982,43 грн. штрафу, 955246,93 грн. 10% річних та 68820,20 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ТзОВ "Профітбудінвест" на користь ТзОВ "Золотий Екватор" 1000,00 грн. заборгованості. Припинено провадження по справі в частині стягнення з ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія" на користь ТзОВ "Золотий Екватор" 58400,00 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія" звернулась до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 19.03.2013 року у справі № 918/17/13. В обґрунтування апеляційної скарги ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія" посилається на порушення та неправильне застосування норм процесуального права. Зокрема, зазначає про порушення місцевим господарським судом територіальної підсудності спору, відхилення судом клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної із нею справи, порушення приписів ст..49 ГПК України щодо розподілу судових витрат у справі.

Позивачем ТзОВ "Золотий Екватор" надано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

В судовому засіданні представник ТзОВ "Золотий Екватор" підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Через загальний відділ документального забезпечення суду керівник позивача подав клопотання про відкладення у зв'язку з неможливістю направити в судове засідання свого представника. Апеляційний суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, та як викладені у клопотанні обставини не є поважними причинами для відкладення розгляду справи, оскільки хвороба представника позивача, з огляду на положення ст. 28 ГПК України, не позбавляє можливості керівника позивача з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні.

Крім того, ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія" подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі № 918/241/13-г за позовом ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія" до ТзОВ "Золотий екватор", ТзОВ "Профітбудінвест" про визнання недійсним договору поруки № 12-03 від 12.03.2012 року. Колегія суддів, розглянувши зазначене клопотання, дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, оскільки апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України має перевіряти законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду за станом на момент його прийняття. Доказів визнання недійсним договору поруки № 12-03 від 12.03.2012 року відповідачем-1 не подано ні при розгляді спору в суді першої інстанції, ні при розгляді апеляційної скарги Рівненським апеляційним господарським судом.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.03.2012 року між ТзОВ "Золотий Екватор" (продавець) та ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія" (покупець) було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 103 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в додатках до даного договору (в подальшому товар) а покупець зобов'язався прийняти товар від продавця та сплатити його загальну вартість на умовах даного договору (п. 1.1. договору). Пунктами п. 2.1.-2.5. договору визначено, що товар постачається по частково (товарними партіями) автомобільним транспортом на умовах СРТ (Інкотермс - 2010) - перевезення оплачено до місць призначення, які зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього договору. Об'єм кожної окремої партії товару узгоджується сторонами в додатках до даного договору. Завантаження товару (товарної партії) та видачу відповідних документів на вантаж, у яких обов'язково зазначається повне найменування та адреса вантажоодержувача, продавець здійснює на підставі пред'явленого покупцем доручення на отримання товару (партії товару). Сторони домовились, що продавець в процесі доставки партії товару товарно-транспортну накладну оформляє в чотирьох екземплярах, по одному примірнику для постачальника, покупця, вантажоодержувача та перевізника. Сторони домовились, що виконання зобов'язань продавця в частині поставки (відвантаження) товару та підписання з боку продавця видаткових та податкових накладних здійснюється відокремленим структурним підрозділом товариства - Черкаською філією ТзОВ "Золотий Екватор". Датою поставки вважається дата підписання акту приймання-передачі товару (форма якого затверджена умовами цього договору). Акт приймання-передачі підписується на кожну поставлену (відвантажену) партію товару. Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях у строк 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту (дати) поставки товару, якщо інший строк (термін) оплати не визначено у додатках, що є невід'ємними частинами даного договору. Пунктом 2 додатків № 1-9 до договору було погоджено, що строк оплати отриманого товару становить 21 календарних днів з моменту поставки партії товару.

На виконання умов договору позивач у період березень-травень 2012 року здійснив поставку товарів (нафтопродуктів) відповідачу-1 на загальну суму 20319560,61 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи додатками до договору, актами приймання-передачі, товарно-транспортними, видатковими та податковими накладним, а також довіреностями на отримання матеріальних цінностей. Відповідач-1, в порушення умов Договору, частково розрахувався з позивачем за поставлений товар в сумі 7070000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. В підтвердження розміру заборгованості, між сторонами підписувався акт звірки взаєморозрахунків за період березень - квітень 2012 року, який був підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток. Сальдо розрахунків станом на 30.04.2012 року на користь позивача на суму 13424104,91 грн.

В травні 2012 року було здійснено поставки кількох партій нафтопродукту та здійснено часткові оплати. Згідно з актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.2012 року по 29.05.2012 року, підписаним представниками сторін та скріпленим відтисками їх печаток, сальдо розрахунків станом на 29.05.2012 року було на користь позивача на суму 16149560,61 грн. Після підписання акту звірки взаєморозрахунків відповідачем-1 було здійснено часткові оплати на загальну суму 2900000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, після порушення провадження по справі відповідачем-1 було сплачено позивачу 58400,00 грн. в рахунок погашення боргу за поставлений товар. Відтак, місцевим господарським судом підставно та правомірно дійшов висновку, що у відповідача-1 перед позивачем рахується заборгованість в сумі 13191160,61 грн., та прийняв рішення про задоволення позову в цій частині. Також правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача-1 58400,00 грн.

12.03.2012 року з метою забезпечення зобов'язань відповідача-1 перед позивачем за генеральним договором поставки нафтопродуктів № 103 від 06.03.2012 року між ТзОВ "Золотий Екватор" (кредитор) та ТзОВ "Профітбудінвест" (поручитель) було укладено договір поруки № 12-03, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника (ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія") згідно з умовами генерального договору поставки нафтопродуктів № 103 від 06.03.2012 року з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому. Пунктом 1.2. договору поруки сторони визначили, що сума поруки складає 1000,00 гривень.

Враховуючи несвоєчасну та неповну оплату боржником (відповідач-1) отриманих ним товарів (нафтопродуктів) позивачем було наручно вручено поручителю (відповідачу-2) претензію № 2112 від 21.12.2012 року про сплату заборгованості, в якому відповідача-2 було повідомлено про існуючу заборгованість боржника. Дана претензія залишена відповідачем-2 без відповіді та реагування.

У відповідності до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відтак, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції щодо правомірності задоволення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача з відповідача-2 заборгованості в сумі 1000,00 грн.

Відповідно до пункту 6.2.1. договору поставки, за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Згідно з п. 6.4. договору нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язань за цим договором не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, і такі штрафні санкції (пені, штрафи) продовжують нараховуватися до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов'язань за договором. На підставі пунктів 6.2.1. та 6.4. договору поставки позивач нарахував відповідачу-1 пеню за період з 10.04.2012 року по 03.01.2013 року (з урахуванням кожної партії товару окремо) в розмірі 1429693,15 грн. Згідно п. 6.2.2. договору поставки, у випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 25 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 4% від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги продавця. Враховуючи, що відповідачем-1 було прострочено оплату по кожній поставленій партії товару (нафтопродукту) понад 25 календарних днів, позивачем нараховано відповідачу-1 штраф в розмірі 565982,43 грн., що становить 4% від суми заборгованості, яка на момент розрахунку суми штрафу становила 14149560,61 грн.

25.09.2012 року позивачем на адресу відповідача-1 спецзв'язком було надіслано претензію вих. № 1884 про сплату заборгованості згідно з генеральним договором поставки № 103 від 06.03.2012р., в т.ч. 565982 грн. 43 коп. штрафу. Відповідачем-1 дана претензія отримана 26.09.2012р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням-розпискою про вручення відправлення спецзв'язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в ч. 1 ст. 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України). Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України). Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Таким чином, висновок суду щодо стягнення штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 1429693,15 грн. та штрафу в розмірі 565982,43 грн. є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та наявним доказам.

Пунктом 6.2.3. договору поставки передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору продавець має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 10% річних від неоплаченої вартості товару. Проценти підлягають сплаті за весь період прострочення покупцем зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі п. 6.2.3. договору поставки позивач нарахував відповідачу-1 річні в розмірі 10% за період з 10.04.2012 року по 03.01.2013 року (з урахуванням кожної партії товару окремо) в сумі 961307,08 грн. Разом з тим, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з урахуванням здійсненого ним перерахунку, що сума 10% річних, яка підлягає до стягнення становить 955246,93 грн.

Щодо доводів апелянта, які стосуються порушення судом територіальної підсудності, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо (ч. 1). Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача (ч. 2). Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (ч. 3). 12.03.2012 року між ТзОВ "Золотий Екватор" (кредитор) та ТзОВ "Профітбудінвест" (поручитель) було укладено договір поруки № 12-03. При цьому, враховується і те, що договір поруки є дійсним, в силу приписів ст. 204 ГПК України, а відтак породжує для сторін певні права та обов'язки. Враховуючи вищевикладене, доводи ТзОВ "Торгова Аграрна Компанія", які стосуються порушення господарським судом Рівненської області територіальної підсудності не знаходять свого правового підґрунтя та не відповідають фактичним обставинам справи.

Посилання скаржника на незастосування місцевим господарським судом ст. 79 ГПК України колегією суддів до уваги не приймається, оскільки питання про задоволення клопотання про зупинення провадження у справі є правом, а не обов'язком суду. При цьому, колегією суддів враховується, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні наведено обґрунтовані підстави для відмови в задоволені клопотання про зупинення провадження у справі.

Апеляційний господарський суд вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 19.03.2013 року у справі № 918/17/13 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Бригинець Л.М.