Постанова № 30889770, 22.04.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"22" квітня 2013 р. Справа № 18/702

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "ТСЦ ПОДІЛЛЯ"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2011 р.

у справі № 18/702 (головуючий суддя Саврій В.А., судді Магера В.В., Радченя Д.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Променерго"

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЦ "Поділля", Приватного підприємства "Сардонікс 2", Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос", Товариства з обмеженою відповідальністю "Р-Квадрат Україна Дельта"

про стягнення в сумі 2 926 565 грн. 72 коп.

за участю представників сторін:

позивача: Ярош В.Ю.;

відповідачів:

ТзОВ "ТСЦ Поділля" - Жданкіна Л.К.; Квасницький В.В.;

ТзОВ "Командос" - не з'явився;

Приватного підприємства "Сардонікс 2" - не з'явився;

ТзОВ "Р-Квадрат Україна Дельта" - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.01.2011 р. у справі № 18/702 позов ТзОВ „Променерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТСЦ Поділля", Приватного підприємства „Сардонікс 2", Товариства з обмеженою відповідальністю „Командос", Товариства з обмеженою відповідальністю „Р-Квадрат Україна Дельта" про стягнення 2926565,72 грн. задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів ТзОВ „ТСЦ Поділля", ПП "Сардонікс 2", ТзОВ "Командос", ТзОВ "Р-Квадрат Україна Дельта" на користь позивача ТзОВ "Променерго" 2195 255,69 грн. заборгованості, 21952,00 грн. витрат по оплаті державного мита та 88,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті суми позову відмовлено.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 19 жовтня 2006 року між ТзОВ "Променерго" та ТзОВ "ТСЦ Поділля" було укладено договір №19.10/1 на капітальне будівництво.

Крім того, 04 жовтня 2006 року між ТзОВ "ТСЦ "Поділля", ТзОВ "Командос" та ТзОВ "Р-Квадрат Україна Дельта" було укладено договір, відповідно до якого сторони зобов`язуються шляхом надання зусиль та внесків спільно діяти, без створення юридичної особи, для досягнення господарських цілей центру "Поділля".

Суд першої інстанції вказав на те, що, не зважаючи на неодноразові вимоги суду до відповідачів про зобов'язання надати проектно-кошторисну документацію на електромонтажні роботи, такої документації надано не було. На підставі вказаного суд дійшов висновку про наявність підстав вважати, що договір є неукладеним. А відтак, вимагати оплати робіт згідно договору є безпідставним.

На підставі актів прийому-передачі виконаних робіт та накладних на матеріали, підписаних представниками відповідача, суд першої інстанції зазначив, що загальна вартість виконаних робіт та матеріалів складає 16698209,47 грн. Відповідачем згідно банківських виписок, з урахуванням повернутих позивачем коштів та погоджених сторонами зарахувань сплачено, фактично, 14502953,82 грн.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судом першої інстанції було встановлено, що на момент підписання останнього акту 31.07.2008 р. відповідач отримав результати виконаних робіт із матеріалами на суму 2 195 255,69 грн.

Поряд з тим, суд першої інстанції зазначив так як договір є неукладеним відповідач отримав ці результати безпідставно.

Вирішуючи спірні правовідносини, судом першої інстанції було враховано відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості на суму 2 195 255,69 грн.

Стосовного позовних вимог про стягнення в сумі 731310,03 грн. нарахувань інфляційних та 3% річних, суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 625 ЦК України й зважаючи на правову природу інфляційних та річних, які за своєю суттю є мірою відповідальності за невиконання або неналежне виконання саме боржником і саме грошового зобов'язання, дійшов висновку про відсутність підстав у задоволенні позовних вимог в цій частині. При цьому зауважив, що позивачем були виконані відповідні електромонтажні роботи, які, починаючи із 31.05.08 р., позивач не оплатив, хоча останнім вони були прийняті. Крім того, відповідачі не виконували грошові зобов'язання в розумінні положень ст. 625 ЦК України.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ "ТСЦ ПОДІЛЛЯ" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2011р. у справі №18/702 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, вказує наступне.

Господарським судом Хмельницької області не взято до уваги доводи ТзОВ "ТСЦ Поділля" про необгрунтованість зміни підстав позову ТзОВ "Променерго" з посиланням на неукладеність договору на капітальне будівництво № 19.10/1 від 19.10.2006р. ніби-то через відсутність проектно-кошторисної документації.

Також скаржник звертає увагу на те, що господарський суд Хмельницької області на арк.4 судового рішення послався на постанову слідчого, яка була скасована. Суд першої інстанції не мав права обмежитися посиланням на ст. 638 ЦК України та не застосувати інших норм матеріального права, які визначають істотні умови договору.

Господарським судом Хмельницької області не взято до уваги подані 12.07.2010р. письмові докази відповідача про те, що ТзОВ "Променерго" виконувало електромонтажні роботи згідно проекту. Висновок місцевого господарського суду про неукладеність договору від 19.10.2006р. не відповідає обставинам справи.

Отже, виходячи з вищенаведеного скаржник стверджує, що договір на капітальне будівництво №19.10/1 від 19.10.2006 р. був укладений, сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, зокрема і щодо предмета договору. Тому в цьому випадку заява ТзОВ "Променерго" про зміну підстави позову є такою, що порушує вимоги ст.22 ГПК України, зокрема права та охоронювані законом інтереси ТзОВ "ТСЦ "Поділля" і господарський суд Хмельницької області мав би відмовити з цих причин позивачу у зміні підстави позову.

Враховуючи викладені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції було задоволено позов в частині стягнення заборгованості за відсутності на те визначених законом підстав, а тому оскаржуване рішення слід скасувати та прийняте нове, яким відмовити в задоволенні позову ТзОВ "Променерго".

ТОВ "Коммандос" у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ТСЦ "Поділля" зазначив, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає до задоволення. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2011 р. винесене за неповного з'ясування всіх обставин справи, без встановлення дійсних прав та обов'язків учасників правовідносин, не було застосовано норми матеріального права, які слід було застосувати, у зв'язку з чим рішення є незаконним, а тому останнє слід скасувати.

Від ПП "Сардонікс 2" також надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого підтримує вимоги, наведені в апеляційній скарзі. Вказує на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування всіх обставин справи, а обставини, які суд визнав встановленими, спростовуються письмовими доказами у справі. Рішення місцевого господарського суду є необгрунтованим та незаконним, у зв'язку з чим останнє слід скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, та на підтвердження своїх вимог, позивач вказує наступне.

Відповідно до ст. 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що в свою чергу визначає ціну робіт. Доказів того, що проектно-кошторисна документація була передана замовником підряднику, а тим більше, що вона була повністю укомплектована та погоджена відповідними Державними та місцевими органами на момент підписання договору, відповідач не надав.

В обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на п. 5.1. Договору № 19.10/1 на капітальне будівництво від 19.10.2006 р., яким було встановлено, що замовник зобов'язується надати до початку робіт повністю укомплектовану та погоджену відповідними Державними та місцевими органами проектно-кошторисну та дозвільну документацію. Проте доказів того, що проектно-кошторисна документація була передана замовником підряднику на момент підписання договору, як стверджує позивач, відповідач не надав.

Також позивач вказує на те, що з наявних у справі доказів неможливо встановити, що сторони домовилися про конкретний предмет договору, який мав бути формалізований у проектно-кошторисній документації.

Позивач також у відзиві звертає увагу суду на ту обставину, що суд першої інстанції неправомірно дійшов висновку про неможливість задоволення вимоги позивача щодо нарахувань інфляційних та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України з огляду на те, як вказав суд, що зобов`язання відповідача не носять характеру грошових у розумінні зазначеної статті. З таким висновком погодитися не можна так, як грошове зобов`язання (абзац 7, ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.

Таким чином, обов`язок сплатити вартість спожитих робіт (оскільки повернути в натурі спожиті роботи неможливо) виник у відповідача з моменту їх отримання, а саме зобов`язання є грошовим, оскільки, лише виконання обов`язку сплатити гроші може вимагати у даному випадку позивач.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 року у справі № 18/702 було прийнято апеляційну скаргу ТОВ "ТСЦ ПОДІЛЛЯ" на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2011 р. до провадження.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 року по справі № 18/702 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (46001 м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18), та зупинено провадження у справі № 18/702 до завершення судової експертизи та повернення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

18.05.2011р. матеріали справи № 18/702 було повернуто до суду апеляційної інстанції Тернопільським відділенням Київського НДІ судових експертиз у зв'язку із відсутністю у даній експертній установі експерта інженера - електрика.

Враховуючи вищезазначене, листом від 20.05.2011р. Рівненський апеляційний господарський суд просив сторони письмово повідомити про судово-експертну установу, де наявні експерти, до компетенції яких відноситься вирішення питань, поставлених на експертизу судом апеляційної інстанції.

06.06.2011р. позивачем подане клопотання про відновлення провадження у справі, в якому вказується на відсутність в на сайті Мністерства юстиції України експертів з проведення еспертизи щордо проектування та виконання електромантажних робіт.

09.06.2011 р. від відповідача - ТОВ "ТСЦ Поділля" надійшов лист № 2/06-1 від 02.06.2011р. в якому останній вважає за доцільне направити матеріали справи для проведення експертизи в Київський НДІСЕ.

Під час розгляду справи судом першої інстанції призначалася судова еспертиза, проведення якої було доручено Київському НДІСЕ (ухвала від 02.07.2009р. Т.6 а.с.39-40), однак експертиза не була проведена, оскільки поставлені на вирішення експертизи питання потребували вирішення шляхом залучення проектних установ у галузі проектування електрообладнання, а в Київському НДІСЕ працюють експерти, які мають експертну кваліфікацію 10.18 "Дослідження технічної експлуатації електроустаткування", то поставлені на вирішення питання виходять за межі їх компетенції, а матеріали справи були повернуті в господарський суд Хмельницької області без проведення експертизи (лист Київського НДІСЕ від 23.07.2009 р. Т.6 а.с.44).

Приймаючи до уваги вищевказане, ухвалою від 15.06.2011 р. Рівненський апеляційний господарський суд направив матеріали даної справи № 18/702 для проведення експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79004 м. Львів, вул. Соборна, 7).

5 серпня 2011 року матеріали справи № 18/702 було повернуто Львівським науково-дослідним інститутом судових експерти у зв'язку із відсутністю у даній експертній установі експерта спеціаліста у даній галузі (лист № 3851 від 28.07.2011 р.).

18 серпня 2011 року до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у даній справі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.09.2011 року у справі № 18/702 провадження у даній справі було поновлено.

10 жовтня 2011 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника ТОВ "ТСЦ Поділля" про призначення судової експертизи у даній справі, проведення якої доручити судовому експерту Ковальчуку Олегу Ульяновичу (свідоцтво №964, адреса 91016 м. Луганськ, вул. Совєтская, 75, офіс 511), який є штатним працівником ТзОВ "Професіонал" (код 30761636) .

До клопотання додано лист ТзОВ "Професіонал" № 04-04/12 від 04.10.2001р. з якого вбачається, що експерт товариства може провести відповідну судову будівельно-технічну експертизу. До листа додано завірену копію свідоцтва судового експерта № 964.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. у справі № 18/702 було призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі до завершення судової експертизи та повернення матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

10.05.2012 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов лист ТзОВ "Професіонал" № 14 від 18.04.2012 р., яким було повернуто матеріали справи № 18/702 та повідомлено суд апеляційної інстанції про те, що термін дії свідоцтва судового експерта Ковальчука Олега Ульяновича закінчився, останній знаходиться на стажуванні для підтвердження кваліфікації, найближче засідання центральної експертно - кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України призначено на 25.05.2012 р. Після продовження дії свідоцтва судовий експерт матиме змогу провести судову будівельно-технічну експертизу у даній справі.

28.05.2012 р. Рівненським апеляційним господарським судом було надіслано лист № 18/702/7525/12 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Професіонал", яким було зобов'язано терміново повідомити про результати засідання центральної експертно - кваліфікаційної комісії та, чи уповноважений судовий експерт Ковальчук Олег Ульянович на проведення судової будівельно-технічної експертизи у справі № 18/702.

30.10.2012 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшов лист ТзОВ "Професіонал" № 23 від 20.09.2012 р., яким повідомлено суд про те, що за рішенням Центральної експертно - кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 13.07.2012 р. дію свідоцтва судового експерта Ковальчука О.У. продовжено до 13.07.2015 р.

30.10.2012 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшов лист ТзОВ "Професіонал" № 22 від 20.09.2012 р., яким було повідомлено, що уразі відсутності в матеріалах справи належним чином затвердженої проектно-кошторисної документації відповідно до вимог Державних будівельних норм України "Проектування" неможливим буде дати відповідь на друге питання, визначене ухвалою суду від 10.10.2012 р. у справі № 18/702.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції листом № 18/702/14574/12 від 31.10.2012 р. повторно направив матеріали справи № 18/702 до ТзОВ "Професіонал" для проведення судової експертизи із вирішенням питань, визначених ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. у справі № 18/702.

Листом № 01-09/18/702/14628/12 від 01.11.2012 р. матеріали справи № 18/702 були повторно відправлені судовому експерту Ковальчуку Олегу Ульяновичу.

27.03.2013 р. до Рівненського апеляційного господарського суду від ТзОВ "Професіонал" надійшло повідомлення № 8 від 15.03.2013 р. про неможливість надання висновку у зв'язку із тим, що ТОВ "ТСЦ Поділля" не було виконано вимог експерта щодо надання затвердженої проектно - кошторисної документації.

04.01.2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Променерго" надійшло клопотання у справі № 18/702 про відновлення провадження у справі та винесення окремої ухвали.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.04.2013 р. поновлено апеляційне провадження у справі № 18/702 та призначено її розгляд на 22.04.2013 р.

22 квітня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду директор ТОВ "ТСЦ Поділля" та його представник підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджують, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважають, що рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2011 р. у справі № 18/702 слід скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того, представником скаржника в судовому засіданні були заявлені клопотання. Відповідно до вказаних клопотань, скаржник та його представник просили суд на підставі ст. 38 ГПК України направити у Міністерство юстиції України запит щодо надання інформації про атестованих судових експертів, які мають відповідний кваліфікаційний рівень для проведення судової експертизи, призначеної судом апеляційної інстанції, а також зупинити провадження у справі № 18/702 до вирішення іншої пов'язаної справи, а саме кримінальної справи № 19/2804, порушеної за фактом незаконного заволодіння коштами ТОВ "ТСЦ Поділля".

Судова колегія дійшла висновку про відсутність визначених статтею 79 ГПК України підстав для задоволення клопотань скаржника про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної кримінальної справи № 19/2804 та про направлення запиту до Міністерства юстиції України з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, судами першої та апеляційної інстанцій неодноразово було призначено судову експертизу у даній справі за клопотаннями відповідача - ТОВ "ТСЦ Поділля". Так, зокрема, ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.07.2009 р., ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 14.04.2011 р., від 15.06.2011 р., від 10.10.2011 р. були призначені судові експертизи у справі № 18/702, згідно з якими матеріали справи № 18/702 були направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та ТзОВ "Професіонал" (Т. 6 а.с. 39-40, Т. 9 а.с. 153-154, 199, 151-152). Проте матеріали справи поверталися до судів у зв'язу із відсутністю експерта у даній галузі знань та у зв'язку із ненаданням відповідачем на вимогу експерта ТзОВ "Професіонал" проектно-кошторисної документації.

З урахуванням вищевказаного, судова колегія суду апеляційної інстанції вважає, що дії скаржника, які полягають у недноразовому зверненні до суду з клопотаннями про призначення судової експертизи, є зловживанням відповідачем своїми процесуальними правами.

Частиною третьою статті 22 ГПК на сторони покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, до яких законом віднесено, зокрема, право апеляційного і касаційного оскарження. При цьому за вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, кожний має право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.

З приводу вимоги скаржника про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної з нею кримінальної справи №19/2804 на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, то судова колегія зважає на те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані відомості про наявність в провадженні суду кримінальної справи, яка пов'язана з предметом позову у даній справі. Додана до клопотання постанова Хмельницького міжрайонного суду від 19.12.2011р. у кримінальній справі №19/2804 не може бути підставою для його задоволення, оскільки з її резолютивної частини вбачається, що вказана справа направлена прокурору Хмельницької області для організації досудового слідстава і в провадженні суду не перебуває.

Отже, клопотання скаржника є необгрунтованими, свідчать про зловживання скаржником своїми процесуальними правами, а тому не приймаються судом до уваги.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Променерго" в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Враховуючи приписи ст. ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (Т. 10, а.с. 189-196), колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів - ТзОВ "Командос", ПП "Сардонікс 2", ТзОВ "Р-Квадрат Україна Дельта".

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 19 жовтня 2006 року між ТзОВ "Променерго" с. Масівці, Хмельницького району та ТзОВ "ТСЦ Поділля" було укладено договір № 19.10/1 на капітальне будівництво. Згідно вказаного договору позивач повинен був завершити розпочаті до цього електромонтажні роботи на торгівельно-сервісному центрі "Поділля", будівництво якого здійснювалося за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, дорога Н-03 Житомир-Чернівці, 191 км. плюс 500 м. (Т.1 а.с. 49-51, далі по тексту - Договір).

Згідно з п. 2.4. Договору поточна оплата договору здійснюється замовником шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника в термін 10-ти календарних діб з моменту отримання актів прийому-передачі виконаних підрядних робіт за формами КБ-2 та КБ-3 з урахуванням пе5рвісного авансу.

У відповідності до п. 2.6. Договору остаточний розрахунок по договору здійснюється протягом 10-ти календарних днів після виконання всього обсягу робіт, передбачених цим договором та підписанням останнього акту прийму-передачі виконаних робіт по уточненій вартості договору (п. 2.2.).

Згідно з п. 4.1. Договору генеральний підрядник зобов'язується здійснити виконання всього комплексу будівельно-монтажних робіт та використання матеріальних ресурсів згідно будівельних норм та правил; передати замовнику в узгодженому цим договором порядку завершені роботи.

Відповідно до п. 5.1. замовник зобов'язується надати до початку робіт повністю укомплектовану та погоджену відповідними Державними і місцевими органами проектно-кошторисну та дозвільну документацію.

У пункті 6.1. Договору сторони погодили, що прймання виконаних робіт здійснюється замовником за актом типових форм №№ КБ-2 та КБ-3 протягом п'яти робочих днів з моменту отримання їх від підрядника.

Пунктом 6.3. встановлено, що роботи вважаються виконаними у повній відповідності до умов даного договору та прийнятими замовником у власність після підписання актів виконаних підрядних робіт ф.№№ КБ-2в та КБ-3. При чому роботи вважаються виконаними належним чином відповідно до умов даного договору за умови підписання акта державної комісії про прийняття в експлуатацію усіма членами комісії та органом, що утворив цю комісію.

04.10.2006 року між ТзОВ "ТСЦ "Поділля", ТзОВ "Командос" та ТзОВ "Р-Квадрат Україна Дельта" було укладено договір № 01 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торгово-сервісного центру "Поділля", відповідно до якого сторони зобов'язуються шляхом надання зусиль та внесків спільно діяти, без створення юридичної особи, для досягнення наступних господарських цілей центру "Поділля" включає до себе закінчення будівництва 4410 торгових павільйонів та інфраструктуру Центру в Хмельницькому районі, Хмельницької області на землях Розсошанської сільської ради (Т. 5, а. с. 142-153).

З наявної в матеріалах справи довіреності від 04.10.2006 року вбачається, що ТзОВ "ТСЦ"Поділля", ТзОВ "Командос", ТзОВ 2Р-Квадрат Україна Дельта" відповідно до ст. 1135 ЦК України уповноважують сторону - учасницю договору № 01 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торгово-сервісного центру "Поділля" від 04.10.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСЦ"Поділля" вести спільні справи учасників договору, зокрема ТзОВ "ТСЦ"Поділля" надано право вчиняти правочини із третіми особами від імені всіх учасників та виконувати зобов'язання від імені учасників договору відповідно до укладених правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи загальна вартість виконаних робіт та матеріалів відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт (КБ-2, КБ-3) та накладних на матеріали, підписаних представниками відповідача, складає 16 698 209,47 грн. (1114032,86 грн. у 2006 році, 7422126,99 грн. у 2007 році, 8162049,62 грн. у 2008 році). Відповідачем згідно банківських виписок з урахуванням повернутих позивачем коштів та погоджених сторонами зарахувань сплачено фактично 14 502 953,82 грн. (13000000,00 грн. у 2006 році, 8968433,82 грн. у 2007 році, 4234520,00 грн. у 2008 році)

Наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних підрядних робіт (КБ-2, КБ-3) та накладними на матеріали, підписаними представниками відповідача, підтверджується той факт, що позивачем були виконані відповідні електромонтажні роботи, які, починаючи із 31.05.08р., відповідач не оплатив, хоча останнім вони були прийняті. На момент підписання останнього акту 31.07.2008 р. відповідач отримав результати виконаних робіт із матеріалами на суму 2 195 255,69 грн.

На момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідачем не було надано жодних належних доказів на підтвердження факту погашення перед позивачем заборгованості в розмірі 2 195 255,69 грн., яка виникла за актами виконаних робіт.

Аналізуючи встановлені обставини справи та вирішуючи питання про те, чи наявні визначені законом підстави для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами частин 2 та 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В силу статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Наведені вище приписи матеріального права є імперативними за своїм харктером, а тому сторони зобов'язані обумовити договором підряду порядок здійснення робіт відповідно до затвердженої замовником проектно-кошторисної документації.

За змістом пункту 4 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668, за договором підряду підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.

Пунктом 5 вказаних вище Загальних умов встановлено, що однією із істотних умов договору підряду є порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами.

Пунктом 12 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві передбачено, що договір підряду вважається неукладеним (таким, що не відбувся) у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються відповідно до Цивільного кодексу України.

Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 20.01.04 №8 було затверджено Державні будівельні норми України "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004", які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин. Ці норми встановлюють склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на нове будівництво і реконструкцію будинків і споруд (далі - об'єктів) цивільного призначення та на нове будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення об'єктів виробничого призначення (далі - будівництво). Вимоги цих норм є обов'язковими для застосування юридичними та фізичними особами - суб'єктами господарської діяльності у галузі будівництва незалежно від форм власності.

Виходячи з аналізу умов Договору від 19.10.2006 p., укладеного між позивачем та відповідачем, очевидним є те, що його сторонами всупереч наведеним вище приписам закону не не було визначено склад та зміст проектно-кошторисної документації. Відповідно до п. 5.1. Договору замовник зобов'язався до початку робіт надати проектно-кошторисну документацію, проте, як свідчать встановлені обставини справи, такої документації не надав. Відтак сторонами не було погоджено усі істотні умови договору, а тому даний Договір є неукладеним.

Крім цього, спонукання відповідача виконати умови договору щодо передання проектно-кошторисної документації свідчить про відсутність домовленості сторін договору щодо її складу, змісту та строку передання замовником підряднику.

Частиною 5 статті 318 ГК України також визначені істотні умови договору підряду, а саме: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об'єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов'язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); порядок матеріально-технічного, проектного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовником; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи, умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків, фінансові гарантії; відповідальність сторін (відшкодування збитків); урегулювання спорів, підстави та умови зміни і розірвання договору.

Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що Договір на капітальне будівництво № 19.10/1 від 19.10.2006 р. є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Таким чином, при вирішення даних спірних правовідносин слід виходити з положень, наведених у ст. 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчать встановлені обставини справи та як вбачається з наявних в матеріалах справи актів прийому - передачі виконаних робіт, скріплених печатками та засвідчених підписами сторін, позивач здав, а відповідач прийняв виконані електромонтажні роботи на суму 2 195 255, 69 грн.

При цьому докази про оплату відповідачем виконаних робіт позивача в матеріалах справи відсутні.

З приписами статті 1212 Глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтею 1213 ЦК України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи той факт, що повернути результати виконаних робіт позивачем є неможливим, то відповідно відповідач повинен відшкодувати їхню вартість позивачу.

Згідно зі статтею 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

За приписами ч. 1 ст. 1135 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників.

Статтею 1138 ЦК України встановлено, що якщо договір простого товариства не пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов'язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов'язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. Якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ "ТСЦ "Поділля", ТзОВ "Командос" та ТзОВ "Р-Квадрат Україна Дельта" 04.10.2006 року було укладено договір № 01 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торгово-сервісного центру "Поділля".

В той же час, в матеріалах справи міститься довіреність від 04.10.2006 року, з якої вбачається, що ТзОВ "ТСЦ"Поділля", ТзОВ "Командос", ТзОВ 2Р-Квадрат Україна Дельта" відповідно до ст. 1135 ЦК України уповноважують сторону - учасницю договору № 01 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торгово-сервісного центру "Поділля" від 04.10.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСЦ"Поділля" вести спільні справи учасників договору.

Таким чином, з урахуванням наведених вище приписів діючого законодавства, ТзОВ "ТСЦ"Поділля", ТзОВ "Командос", ТзОВ 2Р-Квадрат Україна Дельта" повинні відповідати солідарно за невиконання своїх зобов'язнань в частині оплати виконаних на свою користь електромонтажних робіт на підставі актів приймання-передачі таких робіт.

За наведених обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність визначекних законом підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Променерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТСЦ Поділля", Приватного підприємства „Сардонікс 2", Товариства з обмеженою відповідальністю „Командос", Товариства з обмеженою відповідальністю „Р-Квадрат Україна Дельта" про стягнення 2195255,69 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 731 310,03 грн. нарахувань інфляційних та 3% річних, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.

За приписами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив , якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені вище приписи діючого законодавства встановлюють правила, за якими боржник у разі прострочення виконання договірного зобов'язання сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, як свідчать встановлені обставини справи, між сторонами відсутні договірні зобов'язання. Позивачем були виконані відповідні електромонтажні роботи, які, починаючи із 31.05.08. позивач не оплатив, хоча останнім вони були прийняті. Таким чином, у відповідачів виник обов'язок лише щодо оплати виконаних робіт.

Отже, підстави для застсування приписів ст. 625 ЦК України при вирішенні даних спірних- правовідносин відсутні.

З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 731 310,03 грн. нарахувань інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в порядку статті 104 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2011 р. у справі № 18/702 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - ТОВ "ТСЦ Поділля" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.01.2011 р. у справі № 18/702 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою ідповідальністю "ТСЦ Поділля" - без задоволення.

2. Справу № 18/702 надіслати господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.