Постанова № 30889002, 24.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року № 826/550/13-а

В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 коштів у сумі 4 284,63 грн.

Ухвалою суду від 6 лютого 2013 року відкрито скорочене провадження у справі.

Ухвалою суду від 27 лютого 2013 року справу призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з'явилась. Відповідачу надсилалися повістки про виклик в судові засідання, призначені на 18 березня 2013 року та 8 квітня 2013 року за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте кореспонденція суду повернулася з відміткою працівника пошти "за закінченням терміну зберігання".

За правилами, встановленими пунктом 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Пункт перший статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку відповідача в судове засідання 8 квітня 2013 року, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні та на основі наявних матеріалів справи.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", Інструкцію про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затверджену постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 29, та зазначає, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 призначена допомога по вагітності і пологах за рахунок коштів Фонду на суму 2 856,42 грн., проте на момент страхового випадку працівник ОСОБА_1 не була застрахованою особою за основним місцем роботи та зазначає, що документів, які б підтвердили виплату допомоги не надано, в зв'язку з чим позивачем винесене рішення від 3 серпня 2012 року № 134 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, проте кошти в розмірі 4 284,63 грн. ОСОБА_1 не сплачено.

Відповідачем під час письмового провадження у справі через канцелярію суду подані пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких відповідач зазначила, що вона на прохання співробітниці ОСОБА_2 виплатила допомогу по вагітності та пологам раніше, а після отримання листка непрацездатності звернулася до Фонду з метою отримання виплачених коштів. Також відповідач вказала на те, що співробітниками Фонду під час оформлення документів не вимагалися від неї докази на підтвердження сплати коштів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Центральною міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, за результатами якої складено акт від 17 липня 2012 року № 417.

Зазначеним актом встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пункту 4 частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями", а саме: неправомірно проведені витрати на суму 2 856,42 грн.

В акті зазначено, що за період з 1 квітня 2010 року по 1 липня 2012 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 була призначена допомога по вагітності і пологам за рахунок коштів Фонду за 126 календарних днів на суму 2 856,42 грн., згідно листка непрацездатності № 283310 від 1 лютого 2010 року (за період з 1 лютого 2010 року по 6 червня 2010 року), який виданий ОСОБА_2, проте документів, які б підтверджували виплату допомоги, не надано. В акті зазначено, що зі слів керівника допомога надана без будь-яких підтверджуючих документів. Сума допомоги відображена у звіті за І півріччя 2010 року. Вказаним актом встановлено, що допомога призначена з порушенням частини першої статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями", а саме: на момент настання страхового випадку (1 лютого 2010 року) ОСОБА_2 не була застрахованою особою за основним місцем роботи (дата реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, як страхувальника - 25 березня 2010 року) та частини першої статті 50 зазначеного Закону, а саме: матеріальне забезпечення надається за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованою особою страхових внесків (дата сплати страхових внесків - 25 березня 2010 року). Крім того, згідно розрахункових відомостей за квітень, травень 2010 року ОСОБА_2 нарахована заробітна плата, що суперечить частині першій статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями".

Вказаний акт ОСОБА_1 не підписаний, про що головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу Центральної міжрайонної Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності складено акт від 17 липня 2012 року.

Листом від 19 липня 2012 року № 1843-05 акт перевірки від 17 липня 2012 року № 417 направлений на адресу ОСОБА_1, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте поштове відправлення повернулося до Центральної міжрайонної Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з відміткою працівника пошти "за закінченням терміну зберігання".

На підставі складеного акту від 17 липня 2012 року № 417 Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено рішення № 134 від 3 серпня 2012 року про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким застосовано до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції в розмірі 1 428,21 грн. та визначено загальну суму коштів, які підлягають перерахуванню в розмірі 4 284,63 грн.

Листом від 6 серпня 2012 року за № 2021-05 Центральна міжрайонна виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності направила рішення № 134 від 3 серпня 2012 року до виконання ОСОБА_1, проте поштове відправлення повернулося до Центральної міжрайонної Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з відміткою працівника пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до статті 1 Закону України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2240) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів (стаття 9 Закону № 2240).

Згідно статті 10 Закону № 2240 управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду. Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Пунктом 7 частини першої статті 11 Закону № 2240 встановлено, що правління Фонду здійснює контроль за цільовим використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 27 Закону № 2240 страхувальник зобов'язаний вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Згідно частини першої статті 4 Закону № 2240 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

У відповідності до частини першої статті 38 Закону № 2240 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Згідно частини першої статті 50 Закону № 2240 матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751.

З урахуванням наведених норм права та положень Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми суд зазначає, що правом на отримання допомоги по вагітності та пологам володіють усі жінки, що народжують дитину.

Разом з тим, суд зазначає про наступне.

Як встановлено під час розгляду справи, відповідача зобов'язано повернути відраховану Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності допомогу по вагітності і пологах в розмірі 2 856,42 грн. в зв'язку з тим, що ОСОБА_2 на момент настання страхового випадку не була застрахованою особою за основним місцем роботи та в зв'язку з несплатою застрахованою особою страхових внесків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 16 листопада 2004 року.

Під час розгляду справи встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як страхувальник по коштам Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 24 березня 2010 року за № 57364.

19 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено трудовий договір.

Вказаний договір зареєстрований Печерським районним центром зайнятості 19 серпня 2009 року за № 2009081900001, що підтверджується відміткою на договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, 1 лютого 2010 року ОСОБА_2 Хмельницьким перинатальним центром видано листок непрацездатності в зв'язку з вагітністю та пологам, згідно якого ОСОБА_2 перебувала на лікарняному в період з 1 лютого 2010 року по 6 червня 2010 року.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 2240 застрахована особа - це найманий працівник, а у випадках, передбачених цим Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Згідно пункту 1 частини першої статті 6 Закону № 2240 загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 19 Закону № 2240 джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону № 2240 встановлено, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, на поховання.

Згідно частини другої статті 21 Закону № 2240 страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2240 платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Частиною другою статті 22 Закону № 2240 (в редакції, яка діяла на час реєстрації ОСОБА_1 суб'єктом підприємницької діяльності) встановлено, що страхувальники - юридичні та фізичні особи набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до частини четвертої статті 22 Закону № 2240 (в редакції, яка діяла на час укладання ОСОБА_1 трудового договору з ОСОБА_2) фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальника в день одержання робочим органом відділення Фонду в установленому порядку від органу державної служби зайнятості повідомлення про реєстрацію трудового договору (контракту) між фізичною особою - підприємцем та найманим працівником.

Згідно пункту 3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 грудня 2000 року № 339 (в редакції, яка діяла на час укладання трудового договору) страхувальники, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", беруться на облік в робочих органах виконавчої дирекції Фонду за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання від них заяви за формою згідно з додатком 2.

Заява зазначеними страхувальниками подається в 10-денний термін із дня укладання договору цивільно-правового характеру з фізичною особою.

Разом з тим, в акті перевірки від 17 липня 2012 року № 417 зазначено, що попередня перевірка ОСОБА_1 проведена 25 березня 2010 року в зв'язку з несвоєчасною реєстрацією та вказано на те, що ОСОБА_1 нараховано страхові внески, пеню та стягнуто штрафів на загальну суму 69,89 грн., з яких перераховано 68,89 грн.

Отже, ОСОБА_1 своєчасно не виконала свій обов'язок щодо реєстрації її в органах виконавчої дирекції Фонду та, відповідно, на момент настання страхового випадку (1 лютого 2010 року), ОСОБА_2 не була застрахованою особою за основним місцем роботи та не сплачувала страхові внески, які підлягають відрахуванню до Фонду щомісяця із заробітної плати, з вини роботодавця, а тому суд зазначає про правомірність висновків Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо неправомірності проведення витрат на суму 2 856,42 грн.

Пояснення ОСОБА_1 відносно того, що вона виплатила кошти ОСОБА_2 раніше на її прохання судом до уваги не приймаються, оскільки нормами чинного законодавства встановлено, що право на отримання допомоги по вагітності та пологам виникає з моменту настання страхового випадку.

Разом з тим, суд також зазначає, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження виплати ОСОБА_2 допомоги по вагітності і пологах в розмірі 2 856,42 грн., інформації по бухгалтерському обліку підприємця суду не пред'явлено.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також суд приймає до уваги встановлені в акті перевірки висновки відносно того, що ОСОБА_1 була нарахована ОСОБА_2 заробітна плата за квітень та травень 2010 року в розмірі 1 424,12 грн., що підтверджується розрахунками відомостей за квітень та травень 2010 року.

Частиною першою статті 30 Закону № 2240 встановлено, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача виплачених Фондом коштів в розмірі 2 856,42 грн. та накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1 428,21 грн.

Беручи до уваги те, що суму коштів у розмірі 4 284,63 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: 01133, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (юридична адреса: 01601, м. Київ, Спортивна площа, 3, код ЄДРПОУ 26079358, р/р 25606292575003 в ПАТ "КБ "Надра", м. Київ, Центр, МФО 380764) кошти в сумі 4 284 (чотири тисячі двісті вісімдесят чотири) грн. 63 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева