Постанова № 30885415, 17.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/8137/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Федорова М.О. Шипуліної Т.М. за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився,відповідача-1:не з'явився,відповідача-2:не з'явився,відповідача-3:Шевченка М.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011

у справі № 2а-11934/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада»

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області,

Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області,

Державної податкової адміністрації України

про визнання дій неправомірними,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» (надалі - позивач, ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі - відповідач-1), Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (надалі - відповідач-2, ДПА у Дніпропетровській області), Державної податкової адміністрації України (надалі - відповідач-3, ДПА України) про стягнення штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 позов задоволено: визнано протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо винесення рішення, прийнятого у формі Акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 537/152 від 14.04.2010; визнано протиправними рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, прийняте у формі Акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 537/152 від 14.04.2010; скасовано рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, прийняте у формі Акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 537/152 від 14.04.2010; визнано протиправними дії (бездіяльність) Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» у внесенні до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; визнано протиправними дії (бездіяльність) Державної податкової адміністрації України щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» у внесенні до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; зобов'язано Державну податкову адміністрацію України внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада»; присуджено з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна - Канада» судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач-3 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно наданих до Вищого адміністративного суду України письмових заперечень на касаційну скаргу, позивач проти заявлених вимог відповідача-3 заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить скаргу відхилити.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта від 14.04.2010 № 537/152 Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада».

Згідно висновків акта, підставою анулювання реєстрації платника податку на додану вартість було порушення позивачем приписів підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України від 03.04.1997 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість») а саме: встановлення органом державної податкової служби факту декларування податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту на загальну суму 8 381,14 грн.

Підпунктом в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Судами встановлено, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини, визначені підпунктом «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Крім того, суди обґрунтовано відхили посилання відповідачів на те, що підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, були положення підпункту «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вказаною нормою не передбачено такої підстави для скасування реєстрації як встановлення органом державної податкової служби факту декларування податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту.

Згадані у наведеній нормі Закону інші причини стосуються виключно можливих підстав, із яких платник податку звільняється від сплати податку на додану вартість. Відповідними причинами можуть бути судове рішення, нормативний або інший акт компетентного органу, внаслідок якого платник податку на додану вартість втрачає обов'язок з нарахування та/або сплати цього податку.

Водночас наведена законодавча норма не може розглядатися як підстава для розширеного тлумачення обставин, за яких відбувається анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, порівняно з тими, що згадані в пункті 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, підпунктом 25.2.1 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б» - «ґ» пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону);

документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону).

В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (Додаток № 5 до Положення) передбачено обов`язкове заповнення графи - документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Разом з тим, судами встановлено, що в оскаржуваному акті будь-який із вище перерахованих документів не зазначений. При цьому посилання у вказаній графі на підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість» є безпідставними, оскільки нормативне обґрунтування не є і не може бути документальним підтвердженням наявності підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Беручи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій задовольнили позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій проте, лише у частині: визнання протиправними дії Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо винесення рішення, прийнятого у формі Акта; визнання протиправним рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, прийнятого у формі Акта; скасування рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, прийнятого у формі Акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 537/152 від 14.04.2010; зобов'язання Державної податкової адміністрації України внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада».

Така позиція суду касаційної інстанції обґрунтовується тим, що матеріалами справи підтверджено законність правової позиції позивача щодо порушення його суб'єктивних прав, а саме права законно перебувати на обраній ним системі оподаткування та діяти у її межах.

Що стосується решти позовних вимог, а саме: визнання протиправними дії (бездіяльність) Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» у внесенні до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; визнання протиправними дії (бездіяльність) Державної податкової адміністрації України щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» у внесенні до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 18 - 20 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429 визначено коло обов'язків органів державної податкової служби у частині ведення Реєстру платників податку на додану вартість у залежності від їх компетенції.

Зокрема, до числа обов'язків Державної податкової адміністрації України з ведення Реєстру віднесено:

розробку організаційних та методологічних принципів ведення Реєстру, забезпечення організації обліку платників, що підлягають оподаткуванню;

присвоєння платникам податку індивідуального податкового номера;

розробку технології та програмно-технічних засобів ведення Реєстру платників податку;

виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з регіональних органів державної податкової служби, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо);

автоматизоване ведення бази Реєстру;

розробку інструктивних, нормативних документів на створення, ведення та користування даними Реєстру.

У свою чергу Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють:

виконання функцій адміністратора бази даних (накопичення, аналіз даних, що надходять з місцевих органів державної податкової служби, контроль за достовірністю та актуалізацією даних, зберіганням, захистом їх, контроль за правом доступу тощо);

облік осіб, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість та перебувають на їх території;

передавання змін і доповнень до Реєстру в центральний орган державної податкової служби України.

Державні податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та об'єднані здійснюють, відповідно:

приймання реєстраційних заяв, контроль за повнотою даних щодо відповідності нормативним документам;

обробку даних реєстраційних заяв та формування файлів для передання до регіональних органів податкової служби;

приймання файлів з регіональних баз Реєстру з присвоєними індивідуальними податковими номерами;

видачу Свідоцтв та засвідчення копій;

формування бази даних платників податку на додану вартість.

З аналізу викладених положень вбачається, що порядок ведення Реєстру платників податку на додану вартість здійснюється по чіткій вертикалі.

Відповідальним за формування та ведення Реєстру є Державна податкова адміністрація України.

Тобто, Державні податкові інспекції в районах, містах і районах міста, а також міжрайонні та об'єднані збирають усю необхідну інформацію, яка стосується платника податку на додану вартість, обробляють її та передають у відповідні Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які на своєму рівні адмініструють отриману інформацію та, у свою чергу, передають до Державної податкової адміністрації України.

Отже, Державна податкова адміністрація України формує та веде Реєстр платників податку на додану вартість на підставі інформації, отриманої від нижчестоящих ланок органів державної податкової служби.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що для внесення запису до Реєстру платників податку на додану вартість про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада», Державна податкова адміністрація України повинна була отримати дані від нижчестоящих податкових органів, які були б підставою для вчинення таких дій.

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості про дії чи бездіяльність Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та Державної податкової адміністрації України у частині виконання своїх обов'язків щодо ведення Реєстру, а саме щодо внесення запису до Реєстру платників податку на додану вартість про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада».

А відтак, колегія суддів касаційної інстанції вважає безпідставним та необґрунтованим визнання судами попередніх інстанцій протиправними дій (бездіяльності) Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та Державної податкової адміністрації України щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» у внесенні до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій в цій частині прийняті з порушенням норм матеріального права та привели до ухвалення частково незаконних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи немає відомостей про понесення відповідачем будь-яких судових витрат, підстав вирішувати питання щодо їх розподілу немає.

Керуючись ч. 1 ст. 94, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 у справі № 2а-11934/10/0470 у частині: визнання протиправними дії (бездіяльність) Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» у внесенні до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; визнання протиправними дії (бездіяльність) Державної податкової адміністрації України щодо відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» у внесенні до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість скасувати. Прийняти нову постанову, якою у позов у цій частині відмовити.

В решті судові рішення залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» (52005, смт. Ювілейне, вул. 8 Марта, 11/70, код ЄДРПОУ 32475980) судові витрати у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Федоров М.О. (підпис) Шипуліна Т.М.