Ухвала суду № 30885406, 24.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року м. Київ К/9991/43996/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012 року

у справі № 2а-13264/11/1370 (44541/12/9104)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДП «Новокаса» (далі - позивач, ТзОВ «ДП «Новокаса»)

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТзОВ «ДП «Новокаса» звернулось у листопаді 2011 року до суду з позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001892321 від 09.11.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 0001892321 від 09.11.2011 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

В період з 04.10.2011 року по 10.10.2011 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ДП «Новокаса», про що складено Акт № 3907/23-209/31527168 від 17.10.2011 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 134 893,67 гривні.

09.11.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 3907/23-209/31527168 від 17.10.2011 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» № 0001892321, яким встановлено порушення ТзОВ «ДП «Новокаса» пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 168 617,09 гривень, у тому числі за основним платежем 134 893,67 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями 33 723,42 гривні.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов»язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що, так як з дня граничного строку подання податкової декларації до дня визначення суми грошових зобов'язань податковим органом минуло 1143 дні (з 22.09.2008 року по 09.11.2011 року) то оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Підпунктом 1.20.1. пункту 1.20. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції, вважає правльними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність порушень позивачем п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлення за договором купівлі-продажу нерухомого майна по вул. Городоцькій, 226 в м. Львові ціни, яка не відповідає рівню звичайної ціни, у зв'язку з недоведеністю цієї обставини відповідачем.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012 року у справі № 2а-13264/11/1370 (44541/12/9104) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько