Ухвала суду № 30884881, 04.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. м. Київ К-23700/10

К-23700/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Луцак А.В..

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010

у справі № 2а-391/10/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Державного підприємства (ДП) «Макіїввугілля»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2010, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.05.2006 № 0000071730/0 у частині визначення ДП «Макіїввугілля» податкового зобов'язання з виплачених доходів фізичних осіб в сумі 134736,60 грн., у тому числі: 44912,20 грн. за основним платежем та 89824,40 грн. - штрафні (фінансові) санкції. Висновок суду зроблений з підстав недоведеності ОДПІ у силу норм частини 2 ст. 71 КАС України факту постачання вугілля позивачем особам, на яких не поширюється норма підпункту 4.3.15 пункту 4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (Закон № 889-IV).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено: апеляційний суд дійшов висновку, що норми підпункту 4.3.15 пункту 4.3 ст.4 Закону № 889-IV не поширюються на членів сім`ї працівників вугледобувного (переробного) підприємства, які отримують пенсії у зв'язку із втратою годувальника, смерть якого не пов'язана з виробництвом.

У касаційній скарзі ДП «Макіїввугілля» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування норм Закону № 889-IV та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ОДПІ просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 28.04.2006 № 221/23-4/32442295, про порушення ДП «Макіїввугілля» норм підпунктів 1.1, 1.3 та 1.8 ст.1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1, пунктів 3.4 та 3.5 ст. 3, підпунктів 4.2.1, 4.2.8, 4.2.9, 4.2.10, 4.2.15 та 4.2.10 пункту 4.2, підпунктів 4.3.14, 4.3.15 пункту. 4.3 ст.4, підпунктів 6.3.2, 6.3.3 пункту 6.3, підпункту 6.5.2 пункту 6.5 ст.6, пункту 7.1 ст.7, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 ст.8, підпункту 9.7.3 пункту 9.7 ст.9, підпункту «а» пункту 17.2 ст.17, підпункту «а» пункту 19.2 ст. 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 ст. 20 Закону № 889-IV, а саме: не нарахування, не утримання та не сплата до бюджету податку з доходів фізичних осіб при безоплатній видачі вугілля на побутові потреби членам сімей померлих працівників - пенсіонерів, які отримують після смерті такого пенсіонера пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов`язань з податку з доходів фізичних осіб у сумі 150016,44 грн., у т.ч. 50005,48 грн. - основний платіж, 100010,96 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За визначенням пункту 1.15 ст. 1 Закону № 889-ІУ податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Обов'язки податкового агента щодо забезпечення виконання податкового обов'язку встановлені пунктом 19.2 ст. 19 цього Закону, підпунктом «а» якого податкового агента зобов'язано своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

При цьому маються на увазі саме доходи, які оподатковуються за правилами Закону № 889-ІУ, оскільки інше не відповідало б логічній послідовності правового регулювання, встановленого цим Законом.

Як встановлено у судовому процесі, позивач безоплатно надавав вугілля на побутові потреби у розмірі, визначеному колективним договором, членам сімей померлих працівників - пенсіонерів, які отримують пенсію у зв'язку із втратою годувальника, при цьому не нараховував, не утримував з вартості вугілля податок з доходів фізичних осіб та не сплачував такі суми до бюджету, що визнається сторонами. Разом з тим, спір між сторонами виник щодо поширення норм пункту «в» підпункту 4.3.15 пункту 4.3 ст. 4 Закону № 889-ІУ на такий дохід.

Відповідно до абзацу 6 частини 7 ст. 43 Гірничого Закону України у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05.07.2011 № 3572-VI, підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб: сім'ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Абзацом 8 підпункту 4.2.9 пункту 4.2 ст.4 Закону № 889-ІУ визначено, що додаткові блага, які надаються особою, яка не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, є доходом і прирівнюються з метою оподаткування до подарунків, які, у свою чергу, згідно підпункту 4.2.3 цієї статті включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

Відповідно до пункту «в» підпункту 4.3.15 пункту 4.3 ст. 4 Закону № 889-ІУ у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.09.2008 № 347-VI, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих в обсягах та за переліком професій, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, платнику податку з числа осіб, що перебувають у трудових відносинах з вугледобувним підприємством, а також члену сім'ї загиблого працівника такого підприємства, що отримує пенсію внаслідок втрати годувальника.

Якщо ст. 43 Гірничого Закону України встановлює обов`язок підприємств з видобутку вугілля та вуглебудівних підприємств щодо безоплатного постачання вугілля на побутові потреби, зокрема, сім`ям працівників, які загинули або померли на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника, то норма підпункту «в» підпункту 4.3.15 пункту 4.3 ст. 4 Закону № 889-ІУ надає податкову пільгу щодо доходів, отриманих у зв`язку з отриманням такого вугілля, члена сім'ї загиблого на виробництві працівника такого підприємства.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, застосовуючи вказані правові норми, зробив правильний висновок, що вугілля, яке видавалось позивачем сім`ям померлих працівників-пенсіонерів, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника, яка (втрата) не пов'язана із загибеллю працівника, включається до загального річного доходу, а тому позивач як податковий агент зобов`язаний був нарахувати, утримати та сплатити податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля» залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.05.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак