Постанова № 30884869, 04.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2013 р. м. Київ К-39018/10

К-39018/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Бухтіярової І.О., Маринчак Н.Є., при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010

у справі № 2а-16429/09/1670 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нові Санжари АТП»

до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 16.07.2008 № 0001112301/0, від 01.10.2008 № 0001112301/1, від 29.12.2008 № 0001112301/2, від 06.02.2009 № 0001112301/3; від 16.07.2008 № 0001042301/0, від 01.10.2008 № 0001042301/1, від 29.12.2008 № 0001042301/2, від 06.02.2009 № 0001042301/3; від 01.10.2008 № 0001052301/1, від 29.12.2008 № 0001052301/2, від 06.02.2009 № 0001052301/3; від 29.12.2008 № 0001062301/2, від 06.02.2009 № 0001062301/3, від 29.12.2008 № 0001072301/2, від 06.02.2009 № 0001072301/3; від 01.10.2008 № 0001272301/0, від 26.12.2008 № 0001272301/1, від 06.02.2009 № 0001272301/2; від 29.12.2008 № 0001572301/2, від 06.02.2009 № 0001572301/3; від 29.12.2008 № 0001562301/2, від 06.02.2009 № 0001562301/3. Висновок судів про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що кошти, отримані позивачем як компенсація витрат на перевезення окремих пільгових категорій населення, не є виручкою у розумінні Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (Указ № 727/98), тому позивач не перевищував граничний розмір виручки та, як наслідок, правомірно перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку на звітності.

У касаційній скарзі Полтавська МДПІ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що підставою для нарахування податкових зобов`язань з комунального податку, збору за спеціальне використання водних ресурсів, податку на землю, податку на прибуток та ПДВ згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в актах перевірки від 15.04.2008 № 148/23-24560761 та від 04.07.2008 № 285/23-24560761. Відповідно до цих висновків позивач порушив норми статей 1 та 5 Указу 727/98, пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1 ст.5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпунктів 8.3.1, 8.3.4 та 8.3.5 пункту 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), не враховувавши від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток станом на 01.01.2008 у сумі 222088,00 грн.; підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ за податкові звітні періоди впродовж 2006 та 2007 років у сумах 188150,00 грн. та 226850,00 грн. відповідно; ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (Декрет № 56-93), внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з комунального податку за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 на загальну суму 1382,10 грн.; пункту 5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 № 1494 (Порядок № 1494), що призвело до заниження податкового зобов`язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 на загальну суму 538,25 грн.; статей 2, 5 та 7 Закону України «Про плату за землю» (Закон № 2535-XII), внаслідок чого занижено податкові зобов`язання з податку за землю за період з 01.01.2006 по 31.12.2007 на загальну суму 9057,54 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 16.07.2008 № 0001112301/0, від 01.10.2008 № 0001112301/1, від 29.12.2008 № 0001112301/2, від 06.02.2009 № 0001112301/3 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 1360,00 грн. (штрафні (фінансові) санкції ); від 16.07.2008 № 0001042301/0, від 01.10.2008 № 0001042301/1, від 29.12.2008 № 0001042301/2, від 06.02.2009 № 0001042301/3 - з податку на додану вартість у сумі 284265,00 грн. (у тому числі 188150,00 грн. - основний платіж та 96115,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції ); від 01.10.2008 № 0001052301/1, від 29.12.2008 № 0001052301/2, від 06.02.2009 № 0001052301/3 - з комунального податку у сумі 1575,10 грн. (у тому числі 780,30 грн. - основний платіж та 794,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції ); від 29.12.2008 № 0001062301/2, від 06.02.2009 № 0001062301/3 - зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 984,65 грн. (у тому числі 205,52 грн. - основний платіж та 779,13 грн. - штрафні (фінансові) санкції ); від 29.12.2008 № 0001072301/2, від 06.02.2009 № 0001072301/3 - із земельного податку у сумі 6034,22 грн. (у тому числі 3909,48 грн. - основний платіж та 2124,74 грн. - штрафні (фінансові) санкції ); від 01.10.2008 № 0001272301/0, від 26.12.2008 № 0001272301/1, від 06.02.2009 № 0001272301/2 - з комунального податку у сумі 275,35 грн. (штрафні (фінансові) санкції); від 29.12.2008 № 0001572301/2, від 06.02.2009 № 0001572301/3 - з комунального податку у сумі 289,85 грн. (штрафні (фінансові) санкції); від 29.12.2008 № 0001562301/2, від 06.02.2009 № 0001562301/3 - зі збору за спеціальне використання водних ресурсів у сумі 393,99 грн. (штрафні (фінансові) санкції). Вказані порушення, за висновком податкового органу, стали наслідком перевищення позивачем, який перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності граничного розміру виручки в 2005 році.

Як встановлено у судовому процесі, позивач, сплачуючи податкові зобов'язання, встановлені для спрощеної системі оподаткування, обліку та звітності, протягом 2005-2007 років надавав послуги з перевезення пасажирів. При цьому згідно з договорами, укладеними з Управлінням праці та соціального захисту населення (УПСЗН) Новосаржанської районної державної адміністрації, від 01.01.2005 № 1, від 01.01.2006 та від 01.01.2007 № 1 позивач здійснював перевезення пасажирів на пільгових умовах на приміських маршрутах. Умовами вказаних договорів була передбачена компенсація витрат позивача на пільгове перевезення пасажирів з місцевого бюджету за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.

Згідно з приєднаними до справи розрахунків сплати єдиного податку суб`єктом малого підприємництва-юридичною особою, позивач задекларував обсяг виручки за 2005 рік у сумі 999653,00 грн., за 2006 рік - 996324,00 грн., за 2007 рік - 997843,00 грн., однак у подальшому подав уточнюючі розрахунки за вказані періоди, в яких збільшив суми виручки, які не були відображені в попередньо поданих розрахунках: за 2005 рік - на 78000,00 грн., за 2006 рік - на 132553,00 грн.

Статтею 1 Указу № 727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) (абзац 5 вказаної статті).

Статтею 5 вказаного Указу передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що суми компенсацій витрат позивача на пільгове перевезення пасажирів, які надходили на його рахунок згідно з договорами, укладеними з УПСЗН Новосаржанської районної державної адміністрації, за рахунок субвенцій, отриманих місцевим бюджетом з Державного бюджету України, не є виручкою позивача у розумінні ст.1 Указу № 727/98, а отже позивач не перевищив граничний розмір виручки та правомірно перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності продовж 2005 - 2007 років, у зв'язку з чим не повинен сплачувати інші податкові зобов'язання, крім єдиного податку.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій не відповідають правильному застосуванню норм Указу № 727/98, оскільки отримані з місцевого бюджету за вказаними договорами з УПСЗН Новосаржанської районної державної адміністрації кошти фактично отримані позивачем на його розрахунковий рахунок від реалізації послуг з перевезення пасажирів. За змістом статті 1 Указу № 727/98 виручка не обов'язково має бути отримана від безпосередніх одержувачів продукції (товарів, робіт, послуг). Вона може надходити і з інших джерел, зокрема з місцевого бюджету у вигляді компенсації витрат на перевезення пільгової категорії пасажирів.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 03.12.2010 у справі за позовом Дочірнього підприємства «Лазурний» комунального підприємства «Красноармійський центр єдиного замовника» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, у зв'язку з перевищенням отриманої позивачем в 4-му кварталі 2005 року граничного розміру виручки у нього виник не тільки обов`язок перейти у наступному податковому періоді на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, але й обов'язок щодо сплати податків відповідно до норм Закону № 334/94-ВР, Закону № 168/97-ВР, Закону № 2535-XII, Декрету № 56-93 та Порядку № 1494.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного та відповідно до статті 229 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції задовольнити, скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010; у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: І.О. Бухтіярова Н.Є. Маринчак