Рішення № 30883864, 03.09.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.12 справа № 5015/2903/12

за позовом Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-експлуатаційна дільниця "Карпатбудсервіс ", м. Львів

про стягнення заборгованості

ціна позову: 7410,39грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Трофимчук О.В.- представник, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача - не з"явився.

Суть спору:

Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-експлуатаційна дільниця"Карпатбудсервіс " про стягнення боргу; ціна позову: 89782,22грн.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03.09.2012р., Позивач просить стягнути з Відповідача 7410,39грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 16.07.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11год. 30хв. 20.08.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області по даній справі від 20.08.2012р.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського процесуального кодексу України, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є в тому числі наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень), зазначалось, що права та обов'язки Учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала.

Протягом розгляду справи представниками Позивача подано суду наступні документи: довіреність на право здійснення представництва; заяву про зменшення позовних вимог; примірник акту звірки взаємних розрахунків з доказами надсилання Відповідачеві.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки не повідомив; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав.

Протягом розгляду справи від представника Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 15.08.2012р. Клопотання мотивоване одночасною участю представника в іншому судовому засіданні у іншому суді. З приводу даного клопотання суд зазначає, що доводи останнього щодо участі представника в іншому судовому засіданні жодним чином не доведені та необґрунтовані (оскільки не подано доказів хто є представником сторони (довіреності) та доказів виклику в інше судове засідання), та в силу вимог ст.28 ГПК України особа не обмежена одним представником при здійсненні представництва), відтак, таке клопотання до задоволення не підлягало. Проте, розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 20.08.2012р.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 3568,98грн. боргу.

26.11.2008р. між Позивачем (Теплопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) укладено договір №4339/Л про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі -Договір), відповідно до п.1 якого, Позивач зобов'язувався постачати Відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Відповідно до п.п.10.1, 10.4 Договору, цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2009р.; Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менш як шістдесять календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. В матеріалах справи відсутні, Сторонам не наведені доводи та не подані докази наявності письмового повідомлення Сторонами про припинення дії Договору.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Сторонами укладено Додаток №1 до Договору, в якому визначено обсяги постачання теплової енергії, та Додаток №2 до Договору, згідно якого визначено розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності, про що складено також додаткову угоду від 23.12.2008р.

Крім того, в матеріалах справи наявний акти про відключення системи теплоспоживання від 15.04.2011р., від 29.03.2011р.; та наявні акти включення системи тепло споживання від 29.03.2011р., 23.11.2010р., 22.10.2011р., 26.10.2010р., 15.10.2010р.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, борг Відповідача перед Позивачем за період з травня 2011р. по квітень 2012р. становить 85897,31грн. Відповідачем даний розрахунок жодних чином не заперечено, хоча судом створено всі належні умови для забезпечення принципу змагальності сторін, про що зазначено в описовій частині рішення.

Проте, згідно заяви Позивача про зменшення розміру позовних вимог, Позивач просить стягнути з Відповідача 3568,98грн. основного боргу, мотивуючи здійсненням Відповідачем часткової оплати боргу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог, беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази здійснення Відповідачем оплати боргу в розмірі 3568,98грн. повністю чи частково, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3568,98грн. боргу за укладеним між Сторонами Договором.

Щодо стягнення 1473,12грн. 3% річних та 758,79грн. інфляційних нарахувань.

В додатку до позовної заяви Позивач наводить розрахунок 3% річних, проведений за період з 25.06.2011р. по 31.05.2012р., вихідними даними для якого зазначається борг за відповідні періоди; інфляційні нарахування у додатку розраховані за період з травня 2011р. по квітень 2012р.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки (окрім травня 2011р.) не враховано положення п.6.3 Договору щодо проведення розрахунку до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Крім того, при розрахунку основного боргу Позивачем зазначено нарахування за розрахункові періоди, сплату, та сальдо на кінець місяця. Проте, при розрахунку 3% та інфляційних нарахувань у графі «нараховано»Позивачем зазначено суми, що відображені у розрахунку основного боргу в графі «сальдо на кінець місяця»; при цьому повторно віднято суми сплачених у кожному місяці платежів. Наведене вплинуло на заниження розміру 3% річних та інфляційних нарахувань , оскільки двічі віднімалась в кожному місяці сума часткової оплати основного боргу.

Здійснивши перерахунок 3% річних суд зазначає, що розмір 3% річних є більшим, аніж заявлено Позивачем до стягнення; проте, за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 ГПК України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

Проте, при перевірці розрахунку інфляційних нарахувань з сум боргу, зазначених у розрахунку основного боргу, та з врахуванням вимог наведеного вище п.6.3 Договору, судом встановлено, що розмір інфляційних нарахувань за вказаний Позивачем період становить 740,07грн.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 1473,12грн. 3% річних підлягають до задоволення; вимог щодо стягнення 758,79грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 740,07грн., в частині стягнення 18,72грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

03.09.2012року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 10.09.2012року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача. При чому суд зазначає, що оскільки розмір позовних вимог, в частині стягнення яких відмовлено, складає менше 1% ціни позову, то судові витрати покладаються повністю на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-експлуатаційна дільниця «Карпатбудсервіс»(79071, м.Львів, вул..Щирецька, 5, ідентифікаційний код 30994120) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79040, м.Львів, вул..Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 3568,98грн. основного боргу, 1473,12грн. 3% річних, 740,07грн. інфляційних нарахувань, 1609,50грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.