Рішення № 30883860, 26.11.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.12 справа № 5015/4188/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»

про зобов'язання повернути предмети лізингу та стягнення заборгованості;

ціна позову: 55748,38грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача - Павлічко О.О., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»про повернення предметів лізингу та стягнення заборгованості і пені. Також, Позивач просить судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 08.10.2012р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 15год. 15хв. 22.10.2012р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 22.10.2012р. та від 12.11.2012р.

Представнику Позивача протягом розгляду справи оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, та повідомлення представника Позивача про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: заяву про уточнення формулювання позовних вимог без зміни предмету позову; клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 09.11.2012р. з додатками згідно опису; копію витягу про включення Відповідача в ЄДРПОУ з супровідним листом-повідомленням про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України.

Відповідач явку повноважного представника в жодне з судових засідань не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань; вимог ухвал господарського суду Львівської області по даній справі щодо подання документів, в тому числі відзиву на позовну заяву не виконав.

12.11.2012р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи. У клопотанні зазначено про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 ГПК України, порушення Позивачем Закону України «Про судовий збір». Відкладення розгляду справи мотивоване у клопотанні необхідністю визначити розмір дійсної заборгованості та неможливістю забезпечити явку повноважного представника. Суд зазначає, що жодного доказу в обгрунтування зазначених у клопотанні доводів не долучено; крім того, в силу вимог ст.28 ГПК України, особа не обмежена одним представником при здійсненні представництва. Проте, ухвалою господарського суду Львівської області розгляд справи відкладався.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

20.06.2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та ТзОВ «Євробуд-Інвест і К»(Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №73/0607/20-ТКС (далі -Договір), відповідно до п.1.1 якого, Лізингодавець зобов'язується придбати на замовлення Лізингоодержувача майно: обладнання для будівництва монолітно-каркасних конструкцій (надалі -Предмет лізингу), вказане у Лізинговій заявці та Специфікації (Додаток №1 до Договору) у виключне платне користування терміном на 3 роки з дати підписання обома Сторонами Акту приймання-передачі Предмету лізингу (Додаток №3 до цього Договору).

Як встановлено рішенням господарського суду Львівської області від 19.03.2012р. у справі №5015/96/12, в якій брали участь ті ж самі сторони, і яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2012р. у справі №5015/96/12, ТзОВ „ТСК „Євробуд-Інвест і К" згодом перейменоване у ТзОВ „ТКС-Євробуд" (Відповідач у справі, що розглядається). Крім того, рішенням господарського суду Львівської області від 19.03.2012р. у справі №5015/96/12 також встановлено, що укладений між Сторонами Договір №73/0607/20-ТКС від 20.06.2007р. відповідає нормам чинного законодавства України та містить усі істотні умови, необхідні для такого виду договорів. З врахуванням вимог ч.2 ст.35 ГПК України, зазначені факти не потребують доведення.

Відповідно до п.3.1 Договору, предмет лізингу передається Лізингодавцем і приймається Лізингоодержувачем на умовах сплати Лізингоодержувачем Лізонгодавцю лізингових платежів за користування Предметом лізингу.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що лізингові платежі включають суму, яка відшкодовує частину вартості Предмету лізингу, компенсації відсотків за кредитом та комісійної винагороди Лізингодавця, а також інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього Договору.

Відповідно до п.3.3 Договору, визначено графік лізингових платежів, згідно якого Лізингоодержувач зобов'язався щомісячно сплачувати лізингові платежі у визначеному розмірі та у встановлені терміни. Розмірі та строки сплати лізингових платежів визначені Договором, а саме Додатком №2 до Договору лізингу - Графіком лізингових платежів.

Згідно п.8.3.2 Договору, Лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх зобов'язань згідно даних Договору, а саме - за прострочення терміну сплати лізингових платежів сплачує пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, незалежно від тривання порушення.

Відповідно до п.9.1 Договору, Лізингоодержувач погодився, що Лізингодавець у разі дострокового припинення Договору лізингу має право вилучити Предмет лізингу негайно; в цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний повернути Предмет лізингу Лізингодавцю негайно або у визначений Лізингодавцем термін в тому стані, в якому він був отриманий у користування, з урахуванням нормального зносу.

Пунктом 7.1.4 Договору визначено, що Лізингодавець має право розірвати договір лізингу в односторонньому порядку якщо прострочення сплати Лізингоодержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 30 днів.

Згідно п.10.1 Договору, цей Договір вступає в силу з моменту його укладення та діє до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до Специфікації до Договору (Додаток №1) визначено назви Предмету лізингу: Бетононасос Тека ТВР 6018 D 1994р.в., Машина для загладжування бетонних підлог P 700*2 двороторна Хонда GX 390 13.ОНР 2006р.в., Бетононасос ZREMB JELCZ STETER тип ВР-60V1 1980р.в., Монощоглова підйомна платформа Encomat H=30 L=10 2004р.в., та їх вартість.

Згідно доводів Позивача, Бетононасос ZREMB JELCZ STETER тип ВР-60V1 1980р.в. Відповідачем повернутий.

Додатком №2 до Договору визначено графік лізингових платежів за Договором із зазначенням дат та сум проплат (графіки лізингових платежів змінювались відповідними редакціями від 05.08.2008р., 03.11.2008р., 01.02.2011р.

Відповідно до Акту приймання-передачі Предмету лізингу від 20.06.2007р., Предмет лізингу передано Позивачем Відповідачу.

Позивачем скеровано Відповідачу претензію-вимогу №777 від 10.09.2012р. про погашення заборгованості за Договором в розмірі 68359,89грн. та попереджено про розірвання Договору в односторонньому порядку з 22.09.2012р. у випадку несплати заборгованості, до якого долучено розрахунок простроченої заборгованості. Підтвердженням надіслання претензії-вимоги є опис вкладення з відбитком поштового штемпеля та повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані доводи надання Відповідачем відповіді на зазначену вимогу чи здійснення повної або часткової сплати платежів за Договором.

Зазначеним вище рішенням господарського суду Львівської області від 19.03.2012р. у справі №5015/96/12 стягнуто з Відповідача на користь Позивача платежі за Договором, розраховані за період до 01.02.2012р.

Позивач, згідно наведеного розрахунку, просить стягнути з Відповідача заборгованість за Договором за період з 01.02.2012р. по 03.10.2012р., в тому числі 38000грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 4508,71грн. пені (пеня розрахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період заборгованості), 896,86грн. 3% річних.

При вирішенні спору, в тому числі розгляді матеріалів справи в їх сукупності, дослідженні матеріалів справи, та оцінці доказів в їх сукупності, суд виходив з наступних норм законодавства.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про лізинг», викладеному в редакції Закону України «Про фінансовий лізинг»від 11.12.2003р. (далі -Закон), фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу; за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом; до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом, а також, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Частиною 3 ст.806 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону, предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Вимоги (обов'язкові істотні умови) договору лізингу визначені ст.6 Закону, відповідно до якої, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі; істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно ст.10 Закону, лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до п.3. ст.7 Закону, відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі; якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проте, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність та підставність проведених розрахунків та їх відповідність вимогам законодавства, з врахуванням того, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази сплати Відповідачем заявлених до стягнення лізингових платежів за Договором, враховуючи положення Договору щодо розірвання в односторонньому порядку та направлену Позивачем претензію суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

26.11.2012 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 03.12.2012 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача. При цьому суд зазначає, що вимоги щодо повернення предметів лізингу є майновими вимогами та судовий збір визначається з врахуванням невідшкодованої їх вартості.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 49, 68, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд»(82200, Львівська обл., м.Трускавець, вул.Суховоля, 54А, ідентифікаційний код 33709047) передати товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»(79013, м.Львів, вул.Єфремова, 32А, ідентифікаційний код 33951781) Бетононасос Тека ТВР 6018 D 1994р.в., Машину для загладжування бетонних підлог P 700*2 двороторна Хонда GX 390 13.ОНР 2006р.в., Монощоглову підйомну платформу Encomat H=30 L=10 2004р.в., передані згідно договору фінансового лізингу №73/0607/20-ТКС від 20.06.2007р. та за Актом приймання-передачі Предмету лізингу від 20.06.2007р.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Євробуд» (82200, Львівська обл., м.Трускавець, вул.Суховоля, 54А, ідентифікаційний код 33709047) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Універсальна»(79013, м.Львів, вул.Єфремова, 32А, ідентифікаційний код 33951781) 38000грн. заборгованості зі сплати лізингових платежів, 4508,71грн. пені, 896,86грн. 3% річних, 1677грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.