Постанова № 30883435, 16.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 р.Справа № 2а-5005/10/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «НаймБізнесЦентр» та Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НаймБізнесЦентр» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «НаймБізнесЦентр» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2010 року №0019320700/0 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1333639,00 грн. за травень 2010 року.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 19.07.2010 року №1131/07-000/34510602 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість (надалі - акт перевірки).

За актом перевірки підставою для зменшення заявленого за травень 2010 року бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1333639,00 грн. стали висновки податкового органу про завищення позивачем від'ємного значення з цього податку за вересень 2006 року на 887904,00 грн. та за березень 2009 року на суму 445735,00 грн..

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що зменшення йому спірним рішенням бюджетного відшкодування ПДВ на суму 1333639,00 грн. здійснено безпідставно, оскільки при декларуванні цієї суми бюджетного відшкодування не було допущено порушень податкового законодавства, а невизнані актом перевірки суми від'ємного значення з ПДВ за вересень 2006 року та березень 2009 року підтверджені належним чином та сплачені своїм постачальникам.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.12.2012 року позовні вимоги задоволені частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 19.07.2010 року №0019320700/0 в частині суми 445735 грн., а в решті позову відмовив.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття по справі нової постанови про відмову у задоволені позову з посиланням на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ДПІ слід задовольнити з наступних підстав.

1. Відповідно до акту перевірки висновок про завищення від'ємного значення ПДВ за вересень 2006 року на 887904,00 грн. ґрунтується на тому, що позивач, подавши в жовтні 2009 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2006 року, відніс до податкового кредиту суму в розмірі 970833,00 грн., яка не підтверджена податковими накладними. Відповідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, наданої до уточнюючого розрахунку, сума завищеного податкового кредиту в розмірі 970833,00 грн. складається з ПДВ на суму 53333,33 грн. по постачальнику ДП «Миколаївський елеватор» ВАТ «Варварівський елеватор» та з ПДВ на суму 917500,00 грн. по постачальнику ПП «Агро Крок».

В акті перевірки зазначено, що факт відсутності первинних документів на суму збільшеного в жовтні 2009 року податкового кредиту за вересень 2006 року була встановлена під час планової виїзної перевірки позивача, яка оформлена актом від 20.05.2010 року №817/23-600/34510602, копія якого долучена до матеріалів справи.

Заперечуючи проти такого висновку ДПІ, позивач вказує на те, що, по-перше, посилання на відсутність документів за вересень 2006 року є недоречним, оскільки перевірявся лише травень 2010 року, по-друге, визначений законодавством термін зберігання первинних документів за вересень 2006 року вже сплив і вони були знищені позивачем в лютому 2010 року, по-третє, в рамках невиїзної (камеральної) перевірки не перевіряються первинні документи платника податків.

Стосовно декларування позивачем від'ємного значення з ПДВ за вересень 2006 року на суму 887904,00 грн. та включення його до складу бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року, колегія суддів виходить з діючих на час виникнення спірних правовідносин положень Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Отже, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

За нормами ст.5 та ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

С цього слідує висновок, що якщо незадекларовані суми податкового кредиту не були включені платником податку до податкового кредиту протягом 1095 днів з моменту виникнення права на цей кредит, то платник податку втрачає право на такий податковий кредит.

Таким чином, якщо позивач не включив до податкового кредиту вересня 2006 року суми ПДВ за податковими накладними від ДП «Миколаївський елеватор» ВАТ «Варварівський елеватор» та від ПП «Агро Крок», він мав право включити їх у наступних періодах протягом 1095 днів з дня виникнення права на податковий кредит при підтверджені цих сум належним чином складеними податковими накладними.

Як вже зазначено вище, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2006 року, до якого включені суми податкового кредиту за податковими накладними ДП «Миколаївський елеватор» ВАТ «Варварівський елеватор» та ПП «Агро Крок», був поданий позивачем у жовтні 2009 року, тобто після спливу 1095 днів з останньої дати можливого виникнення у позивача права на податковий кредит вересня 2006 року, тобто 30 вересня 2006 року.

Отже, навіть при наявності у позивача належним чином складених податкових накладних від ДП «Миколаївський елеватор» ВАТ «Варварівський елеватор» та ПП «Агро Крок», суми ПДВ за податковими накладними від цих постачальників не могли бути включені до податкового кредиту вересня 2006 року у жовтні 2009 року.

Крім того, правильним є висновок ДПІ про відсутність у позивача права на декларування податкового кредиту на суму 53333,33 грн. по постачальнику ДП «Миколаївський елеватор» ВАТ «Варварівський елеватор» та на суму 917500,00 грн. по постачальнику ПП «Агро Крок» внаслідок не підтвердження цих сум первинними документами, оскільки такий висновок повністю узгоджується з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Твердження позивача про те, що під час проведення камеральної перевірки не досліджуються первинні документи і на час проведення перевірки вже сплив терміну зберігання первинних документів за вересень 2006 року, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.

По-перше. Факт відсутності податкових накладних на суми задекларованого позивачем у жовтні 2009 року податкового кредиту вересня 2006 року по постачальнику ДП «Миколаївський елеватор» ВАТ «Варварівський елеватор» в розмірі 53333,33 грн. та по постачальнику ПП «Агро Крок» в розмірі 917500,00 грн. був встановлений ще до проведення камеральної перевірки в акті перевірки від 20.05.2010 року №817/23-600/34510602, яким встановлено завищення від'ємного значення з ПДВ на суму 970833,00 грн., сформованого за рахунок вказаних сум податкового кредиту.

По-друге. Відповідно до п.7 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство повинно забезпечити належне зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку зберігання встановленого строку.

Згідно з приписами п.6.1 та 6.6 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, за зареєстровано в Мін'юсті України 05.0619.95 року за №168/704Ю, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву. Строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Термін зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів та балансів у архіві підприємства, установи визначається згідно з Переліком типових документів, що утворюються в діяльності органів державної представницької і виконавчої влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, і становить 3 роки.

Враховуючи наведені нормативні положення, колегія суддів зазначає, що включивши у жовтні 2009 року суми ПДВ за податковими накладними вересня 2006 року, позивач повинен був зберігати ці накладні протягом трьох років з дати їх включення, оскільки терміни зберігання первинних документів визначаються з дати їх обробки в бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, колегія судів вважає правильним висновок ДПІ про неправомірність формування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року за рахунок від'ємного значення ПДВ за вересень 2006 року на суму 887904,00 грн..

2. Висновок про завищення від'ємного значення ПДВ за березень 2009 року на суму 445735,00 грн. ґрунтується на досліджених в акті планової перевірки позивача від 20.05.2010 року №817/23-600/34510602 обставинах господарських відносин позивача із ТОВ «ПродекспортАгро».

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, від'ємне значення ПДВ за березень 2009 року на суму 445735,00 грн. сформовано за рахунок сум ПДВ, сплачених в адрес ТОВ «ПродекспортАгро» як передплата за соняшник.

Відповідно до викладених даних в п.3.1.1 акту перевірки від 20.05.2010 року №817/23-600/34510602 загальна сума перерахованих позивачем в адрес ТОВ «ПродекспортАгро» коштів складає 7954168,66 грн. з ПДВ, у тому числі протягом березня 2009 року - 5691798,66 грн. (в т.ч. ПДВ 948633,00 грн.). З вказаної суми передплати позивач отримав товару 07.04.2009 року всього на загальну суму 210455,54 грн. у т.ч. ПДВ 35075,92 грн..

ТОВ «ПродекспортАгро» ліквідовано згідно ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2009 року №5/108/09. Дебіторська заборгованість позивача по цьому постачальнику станом на 28.07.2009 року склала 7743713,12 грн. та була списана позивачем в зв'язку із ліквідацією вказаного боржника.

Факт списання позивачем заборгованості ТОВ «ПродекспортАгро» на суму 7743713,12 грн., яка також включає в себе і ПДВ, позивачем не заперечується.

Наведені обставини свідчать про те, що, від'ємне значення ПДВ за березень 2009 року на суму 445735,00 грн. сформовано позивачем за рахунок проведеної в цьому місяці передплати за товар в адрес ТОВ «ПродекспортАгро» на суму 5691798,66 грн., в т.ч. ПДВ 948633,00 грн., і позивач втратив можливість отримати товар на цю суму передплати внаслідок ліквідації цього контрагента.

Вирішуючи питання про те, чи правомірно позивач сформував від'ємне значення з ПДВ за березень 2009 року на суму 445735,00 грн. за рахунок податкового кредиту по контрагенту ТОВ «ПродекспортАгро» та включив його до бюджетного відшкодування за травень 2010 року, колегія суддів виходить з чинних у цьому періоді положень Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», які стосуються податкових наслідків списання платником податків дебіторської заборгованості.

Так, факт ліквідації ТОВ «ПродекспортАгро» дійсно надавав позивачу право списати як безнадійну всю заборгованість цього підприємства на суму 7743713,12 грн., яка включає в себе і сплачений ПДВ, а тому позивач правомірно відніс цю суму до своїх витрат.

Слід зазначити, що в цьому випадку податкове законодавство не передбачає обов'язку платника ПДВ здійснення корегування податкового кредиту в сторону зменшення на суму ПДВ, що увійшла до суми списаної заборгованості.

В той же час, приписи ч.3 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язували позивача в цьому випадку збільшити податкові зобов'язання на суму ПДВ, що увійшла до суми списаної заборгованості.

Такий висновок прямо слідує з тексту цієї норми закону, відповідно до якої «якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)».

Таким чином, сформоване позивачем від'ємне значення з ПДВ за березень 2009 року на суму 445735,00 грн. повинно було бути погашено позивачем за рахунок збільшення на цю суму своїх зобов'язань з ПДВ в тому періоді, колі позивачем здійснено списання заборгованості ТОВ «ПродекспортАгро» на суму 7743713,12 грн..

Отже, висновок ДПІ про неправомірність формування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2010 року за рахунок від'ємного значення березня 2009 року на суму 445735,00 грн. є правильним.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, частково скасовуючи спірне рішення на суму 445735,00 грн. допустив порушення норм матеріального права, що призвело до винесення неправильного рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга ДПІ підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесення нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року - скасувати.

Винести по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «НаймБізнесЦентр» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2010 року №0019320700/0.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НаймБізнесЦентр» - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 квітня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька