Постанова № 30883144, 09.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 125614/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання - Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2012 року Публічне акціонерне товариство «Львівський жиркомбінат» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0003252302/37426 від 08.11.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 385 484, 76 грн. (в т.ч. за основним платежем - 353 733, 76 грн., за штрафними санкціями - 31 751, 00 грн.) та №0003262302/37427 від 08.11.2011 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 768 668, 80 грн. (в т.ч. за 2010 рік - 635 006, 65 грн., за 1 кв. 2011 року - 1 133 662, 15 грн.).

В обґрунтування позовних вимог покликалось на те, що податковий орган не мав права зменшувати суму податкового кредиту за грудень 2010 року, січень і лютий 2011 року по операціях з придбання активної електроенергії у ДП «Енерготранссервіс» (далі - ДП «ЕТС») на загальну суму ПДВ 353 733, 76 грн., оскільки даний контрагент має статус платника ПДВ (за даними офіційного сайту ДПАУ), подає до ДПІ податкову звітність, а розбіжності між податковими зобов'язаннями ДП «ЕТС» і податковим кредитом ПАТ «Львівський жиркомбінат» - відсутні. Факт придбання активної електроенергії у ДП «ЕТС» підтверджено належним чином оформленими актами прийому-передачі та податковими накладними, відтак вважає цілком правомірним формування валових витрат в сумі 1 768 668, 80 грн. та податкового кредиту у сумі 353 733, 76 грн. на підставі первинних документів, що підтверджують факт придбання електроенергії з названим контрагентом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Публічне акціонерне товариство «Львівський жиркомбінат» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, а висновки суду є необґрунтованими та не доведеними жодними доказами, наявними в матеріалах справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задоволити, мотивуючи це наступним.

Як встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Львівський жиркомбінат» зареєстроване в якості юридичної особи 02.03.1995 року виконавчим комітетом Львівської міської ради про що зроблено відповідний запис за № 14151050014001421, ідентифікаційний код юридичної особи 00333598, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №777088. В якостік платника податку на додану вартість підприємство зареєстроване в ДПІ Залізничного району м. Львова з 10.07.1997 року за індивідуальним порядковим №003335913030, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100331947 серії НБ № 50613.

Згідно довідки від 30.03.2011 року №124/10/29- 017, платник податків ПАТ «Львівський жиркомбінат» (код за СДРПОУ - 00333598) взятий на облік в органи державної податкової служби 29.07.1994 року за №2259 та перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з ДП «ЕТС» за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року, результати якої оформлені актом від 21.10.2011 року №3232/23-2/00333598.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.11.2011 року, а саме:

-№0003252302/37426, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 385 484, 76 грн., з яких: 353 733, 76 грн. основний платіж; 31 751, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

-№0003262302/37427, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 768 668, 80 грн., з яких сума завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток становить: 635 006, 65 грн.- за 2010 рік; 1 133 662, 15 грн.- за 1 кв. 2011 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з того, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних повідомлень - рішень стали упереджені висновки акту перевірки №3232/23-2/00333598 від 21.10.2011р. про нікчемність договору №14/07 від 29.04.2009 року між ПАТ «ЛЖК» і ДП «ЕТС» на поставку електроенергії за результатами проведеного загального аналізу правомірності формування податкового кредиту постачальником електроенергії ДП «ЕТС» по господарських операціях з контрагентами, які виступали виконавцями робіт з інформаційно-технічного забезпечення функціонування систем обліку електроенергії (АСКОЕ), а також правомірності формування податкового кредиту такими контрагентами по операціях з їх постачальниками незалежно від предмета поставки.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року позивач мав взаємовідносини з ДП «ЕТС» на підставі Договору №14/07 купівлі-продажу електричної енергії від 29.04.2009 року, укладеного між ДП «Енерготранссервіс» та ПАТ «Львівський жиркомбінат». На підставі зазначеної угоди «Постачальник» (ДП «ЕТС») здійснював енергопостачання «Споживачу» (ПАТ «Львівський жиркомбінат»), а Споживач оплачував за енергопостачання у відповідності до умов цього Договору та додатків до нього. Енергопостачання за цим Договором здійснювалось «Постачальником» на підставі ліцензованої діяльності з постачання електичної енергії за регульованим тарифом ВАТ «Львівобленерго».

Проте, відмовляючи позивачу в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 1.4. Договору №14/07 про купівлю-продаж електричної енергії від 29.04.2009 року, енергопостачання, яке відповідно до законодавства має оплачуватися «Споживачем» за тарифами для населення та населених пунктів споживачу не здійснювалось. Адже таке енергопостачання зазначених комерційних обсягів може здійснюватись споживачу на підставі договору про постачання електричної енергії укладеному між споживачем та ВАТ «Львівобленерго».

Однак, з даним висновком суду колегія суддів не погоджується і вважає що така умова є надуманою та не пов'язаною із спірними правовідносинами, оскільки фактично предметом спору є сумніви щодо поставки електроенергії з боку ДП «Енерготранссервіс», а не ВАТ «Львівобленерго», та не за тарифами для населення та населених пунктів, а за комерційним диференційованим обліком системи даних АСКОЕ.

Крім того, судом першої інстанції не враховано і те, що позивач по справі є виключно споживачем електроенергії, а постачальником за Договором 14/07 про купівлю-продаж електричної енергії від 29.04.2009 року є «Енерготранссервіс», який в своїй діяльності щодо передачі електроенергії до мереж покупця комунікує з ВАТ «Львівобленерго». Відтак, позивач не мав можливості та був позбавлений доцільності укласти і надати відповідний договір з ВАТ «Львівобленерго», оскільки укладення такого є обов'язком лише для «постачальника».

Відтак, судом першої інстанції не було враховано і вимог пункту 7.6. Договору 14/07 про купівлю-продаж електричної енергії від 29.04.2009р., за яким: «Обсяг спожитої енергії Споживачем визначається за даними Автоматичної системи комерційного обліку електроенергії (АСКОЕ), який фіксується щоденно». Таким чином, облік спожитої електроенергії здійснюється виключно в автоматичному режимі та доступ до показників АСКОЕ мають лише постачальник - ДП «Енерготранссервіс» і магістральний транспортувач - ВАТ «Львівобленерго».

При цьому, в судовому засіданні апеляційного суду, відповідач однозначно визнав і не намагався спростувати того, що ДП «Енерготранссервіс» на протязі ряду останніх років було єдиним постачальником електроенергії для позивача ПАТ «Львівський жиркомбінат».

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до п. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих дійсні господарські операції документів.

Однак, суд першої інстанції ігноруючи дійсні обставини справи помилково та упереджено прийшов до висновку про те, що всупереч вимогам діючого законодавства та наявності показників АСКОЕ по ПАТ «Львівський жиркомбінат» і значної кількості платіжних документів та податкових накладних, позивач не надав суду належних, достатніх та переконливих доказів реальності господарської операції між ВАТ «Львівобленерго» та ДП «ЕТС».

При цьому, судом перщої інстанції не взято до уваги і тієї обставини, що дані господарські взаємовідносини між зазначеними контрагентами були довготривалими та носили виключно реальний характер, адже позивач впродовж останніх років беззупинно здійснював свою виробничу діяльність, адже сам факт виробництва готової продукції в грудні 2010 року, січні-лютому 2011 року є доказом реальності операцій з придбання електроенергії та її використання у господарській діяльності, оскільки діяльність підприємства була б неможливою без наявності електроенергії, за умови недоведеності факту поставки електроенергії від інших постачальників для ПАТ «Львівський жиркомбінат».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.Таким чином, податкова накладна є документом, який є обов'язковою та виключною підставою для нарахування податкового кредиту.

У повній відповідності з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України ПАТ «Львівський жиркомбінат» визначив суму податкового кредиту за грудень 2010 року, січень і лютий 2011 року, відобразивши в його складі ПДВ по операціях з придбання активної електроенергії у ДП «ЕТС» на загальну суму ПДВ 353. 733,76 грн.

При цьому встановлено, що на момент складання податкових накладних і по сьогоднішній день ДП «Енерготранссервіс» має статус платника ПДВ (за даними ДПАУ), подає до ДПІ податкову звітність і розбіжності між податковими зобов'язаннями ДП «ЕТС» і податковим кредитом ПАТ « Львівський жиркомбінат» - відсутні. ДП «Енерготранссервіс» має ліцензію НКРЕ на постачання електричної енергії (копія наявна в матеріалах справи).

Факт придбання електроенергії підтверджено належним чином оформленими Актами прийому-передачі та податковими накладними, (стор.5-6 акту). А відтак, на думку колегії суддів апеляційного суду, позивачем цілком правомірно сформовано валові витрати у сумі 1 768 668,8 грн. та податковий кредит у сумі 353 733,76 грн. на підставі первинних документів, що підтверджують факт придбання електроенергії у ДП «ЕТС».

В акті перевірки відповідача зазначено, що ПАТ «Львівський жиркомбінат» порушено ст. 228 ЦКУ, щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Однак, в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вказано, що нікчемними є правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами, правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Отже, Верховний суд зазначив, що усі інші правочини спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими що порушують публічний порядок.

Таким чином, колегією суддів прийшла до переконання, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не відносяться за законом до нікчемних, по обставинах справи не приймалось жодного судового рішення про визнання їх недійсними, оскільки в дійсності вказаний правочин було укладено та фактично повністю виконано без будь-яких порушень вимог чинного законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого переконливо та вмотивовано доведено не було.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції допустив неповне та хибне з'ясування фактичних обставин, що мають значення для справи, зокрема: не дав об'єктивну оцінку усім доводам наведеним у позовній заяві, відтак допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак дає підстави колегії суддів для скасування постанови та ухвалення нового рішення, як це передбачено ст.. 202 КАС України.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат» - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року у справі № 2а-1416/12/1370 - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Львівський жиркомбінат» - задоволити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0003252302/37426 та №0003262302/37427 від 08 листопада 2011 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З.

Каралюс В.М.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 15.04.2013 року