Ухвала суду № 30881663, 10.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 р.Справа № 2а-8775/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Горпром» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

У липні 2012 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Горпром» (далі - ТОВ «Гопром»), звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі ДПІ у Київському районі м.Харкова) по складанню акту перевірки №249/235/36625235 від 26.01.2012 року, скасування податкового повідомлення-рішення відповідача ДПІ у Київському районі м.Харкова від 13.02.2012 року № 0000772302, яким на підставі акту перевірки №249/235/36625235 від 26.01.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 74001,00 грн., з яких основний платіж - 74000,00 грн.; штраф - 01,00 грн., посилаючись на хибність висновків перевірки, проведеної відповідачем, щодо наявності фактів порушень підприємством положень податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року позовні вимоги підприємства задоволені частково, скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0000772302 від 13.02.2012 року, в решті вимог адміністративний позов залишено без задоволення

Судове рішення вмотивоване тим, що податковий кредит сформований позивачем за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено письмовими доказами, отримані послуги безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Документи підприємства з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, тощо оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) і Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Стосовно визнання неправомірними дій відповідача по складанню акту перевірки, то результати проведеної перевірки були оформлені податковим органом у визначений законом спосіб, а саме: шляхом складання акту перевірки, що узгоджується з повноваженнями відповідача визначеними Податковим кодексом України.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Горпром» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення, відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), слід залишити без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що податковим органом з 13.01.2012р. по 19.01.2012 року була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «Горпром» з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Ліон», на підставі якої складено акт №249/235/36625235 від 26.01.2012 року.

За даними перевірки встановлено, що ТОВ фірма «Ліон» згідно з договором №02/02-1 від 02.02.2011 року поставило на адресу ТОВ «Горпром» у лютому 2011 року товарно-матеріальні цінності - балку СП326, на що виписані видаткові та податкові накладі на загальну суму 444000, у тому числі ПДВ 74000 грн. Сума податку на додану вартість за зазначеними накладними включена до податкового кредиту у лютому 2011 року, відображена в реєстрі отриманих податкових накладних. Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 «Розрахунки з постачальниками», розрахунки між ТОВ «Горпром» та ТОВ фірма «Ліон» не проведено.

За висновками податкового органу зазначені правочини між ТОВ «Горпром» та ТОВ фірма «Ліон» не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені його умовами, а отже, в силу ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемними. Оскільки згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, податковий орган не приймає до уваги податкові накладні, що видані на адресу підприємства-позивача ТОВ фірма «Ліон» та вважає, що в порушення вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Горпром» безпідставно віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

На підставі висновків акту перевірки підприємства позивача ДПІ у Київському районі м.Харкова прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення №0000772302 від 13.02.2012 року.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно з п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підприємство ТОВ «Горпром» має документи, які повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій. Крім того, ДПІ не встановила порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача своїх зобов'язань по сплаті податку не тягне відповідальності та негативних наслідків щодо останнього.

Із матеріалів справи вбачається, що 02.02.2011р. між позивачем, ТОВ «Горпром»(в якості - замовника) та ТОВ «Ліон»(в якості - постачальника) було укладено договір №02/02-1, предметом якого є поставка запасних частин обладнання конвеєра скребкового.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані ТОВ «Ліон» видаткову накладну №020234 від 02.02.2011р. на суму 370.000,00грн. (ПДВ -74.000,00грн.) та податкову накладну №116 від 02.02.2011р. на суму 370.000,00грн. (ПДВ -74.000,00грн.).

ТОВ «Горпром» належним чином оформлено всі первинні фінансово - господарські відносини з ТОВ «Ліон», позивачем надано первинні документи, які повністю підтверджують виконання зобов'язань між сторонами за укладеними між ними правочинами, надані документи не мають дефектів форми, змісту або походження,документи не суперечать вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.201 Податкового кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний за спірним правочином товар призначався до використання позивачем у власній господарській діяльності по взаємовідносинам з ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло Шахтаря».

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів, судом правомірно встановлено, що факт відсутності документів про фізичне переміщення товару та факт відсутності розрахунків за товар не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання, судження податкового органу про порушення ТОВ «Горпром»п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України слугувало судженнях ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова, котрі викладені в акті №2843/23-212/30590155 від 31.08.2011р., за яким встановлено, що правочини ТОВ «Ліон» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідно до норм Податкового кодексу України судження податкового органу, викладені в акті перевірки, не мають преюдиціального значення, не звільняють суб'єкта владних повноважень від виконання вимог ч.3 ст.2 КАС України відносно забезпечення обгрунтованості власних висновків, та в розумінні ст.70 КАС України не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків податкового правопорушення.

Що стосується висновків акту ДПІ у Київському районі м.Харкова №249/235/36625235 від 26.01.2012р. про результати проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «Горпром», вимог, зокрема, ст. 203, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині реальності здійснення господарських відносин з ТОВ фірма «Ліон», то такий висновок ґрунтується на припущеннях, оскільки податковим органом під час проведення перевірки не досліджувалась первинна документація підприємства, яка стосується його господарських взаємовідносин з позивачем. Акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували факт нікчемності правочину.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 108, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року по справі №2а-8775/12/2070 - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15 квітня 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова