Постанова № 30875340, 25.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 р. Справа № 804/169/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

при секретарі Грушко Н.В.

за участю:

представників позивача Забара А.В.

Помазкіна А.Є.

представника відповідача Голомоз Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2013 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Відкрите акціонерне товариство «Дніпрошина» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.10.2012 р. № 0001942305, винесеного Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили наступне. Позивач виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на встановленні факту реалізації позивачем продукції за ціною, нижчою виробничої собівартості. Законодавством чітко встановлені обмеження щодо включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. В акті перевірки обмежень, прямо передбачених законом, не наведено. Порядок включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту не залежить від фінансових результатів діяльності підприємства, а саме, отримання чи не отримання прибутку. Крім того, відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні санкції, оскільки стосовно підприємства порушено справу про банкрутство та діє мораторій на задоволення вимог кредиторів. Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 р. № 0001942305, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, пояснивши свою позицію наступним. За результатами проведення перевірки Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» податковим органом встановлено факт реалізації підприємством виробленої продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, внаслідок чого позивачем понесено збитки в розмірі 83 184 129,00 грн. На підприємство було направлено запит щодо надання пояснень та документального підтвердження економічної доцільності таких господарських операцій. Обґрунтованої відповіді на запит податковий орган не отримував. Включення до складу податкового кредиту сум по операціях, які призводять до отримання збиткового фінансового результату є неправомірним, так як зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку, внаслідок чого такі операції здійснюються не в межах господарської діяльності підприємства. В зв'язку з наведеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірними, винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, суд приходить до наступного висновку.

Відкрите акціонерне товариство «Дніпрошина» зареєстроване 02.08.1994 р., включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом 05768898 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2011 р. порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 102).

22.06.2012 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2012 р.

За результатами перевірки складено акт № 1221/221/05768898 від 03.07.2012 р. (а.с. 8-59).

В акті встановлені наступні порушення, допущені Відкритим акціонерним товариством «Дніпрошина»:

- п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 1, 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень та з урахуванням пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу - завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду в 1 кв. 2012 р. на загальну суму 128 338 465,00 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 4.1, п. 7.4 ст.ст. 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України - завищено значення рідка 25.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення на рахунок платника у банку» на загальну суму 2 266 812,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 266 812,00 грн.;

- заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 643 891,00 грн.;

- завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 20 289,00 грн. (а.с. 58).

Порушення законодавства позивачем обґрунтовано в акті перевірки здійсненням підприємством продажу готової продукції за цінами, ніжчими, ніж виробнича собівартість цієї продукції, та в цілому системним характером проведення збиткової діяльності.

На підставі акту № 1221/221/05768898 від 03.07.2012 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 08.10.2012 р. № 0001942305, яким зменшено бюджетне відшкодування на суму 2 285 931,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1 142 965,50 грн. (а.с. 85).

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на адресу Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» направлено запит від 07.04.2012 р. № 9963/10/101221 про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість такої продукції (а.с. 127-129).

Зазначений запит отриманий позивачем 12.06.2012 р., що підтверджується відміткою на запиті.

Листом від 31.06.2012 р. Відкрите акціонерне товариство «Дніпрошина» надало відповідь на запит відповідача (а.с. 124).

Відповідно до пп. 41.1.1. п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 83.1.1.-83.1.6 п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно п.п. 198.1., 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих(сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 200.1.-200.4 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналогічні положення містяться в ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» N 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинному на момент виникнення правовідносин).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 138.1, 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно до пп. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992 р. мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-ХІІ від 14.05.1992р. мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону України з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Позиція Верховного суду України по цьому спірному питанню викладена у постанові від 25.06.2011 р. по справі № 21-113а11, і полягає в наступному:

«З порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобовязання. З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього. мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.»

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що за перевіряємий період Відкритим акціонерним товариством «Дніпрошина» здійснювався продаж продукції власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість цієї продукції, внаслідок чого підприємством були понесені збитки.

На адресу позивача відповідачем направлявся запит щодо економічного обґрунтування рівня цін на реалізовані товари, проте на момент підписання акту перевірки відповідь надана не була.

В судовому засіданні представники позивача не надали доказів в обґрунтування необхідності продажу товару за цінами, нижчими за собівартість.

Продаж позивачем товару за цінами, які є нижчими собівартості не були зумовлені характером виробничої або іншої діяльності позивача, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір одержати дохід шляхом відшкодування податку на додану вартість з бюджету не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Таким чином, продаж товару за збитковими цінами не був викликаний об'єктивними причинами, оскільки будь-яких обґрунтувань економічної вигоди від таких господарських операцій позивач не навів, а тому у підприємства не було передбачених чинним (та чинним на момент виникнення правовідносин) законодавством підстав для віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого за збитковою операцією.

Крім того, з матеріалів справи вбачається системний характер здійснення Відкритим акціонерним товариством «Дніпрошина» збиткової реалізації продукції.

Доводи представників позивача про неможливість застосування до підприємства штрафних санкцій не приймаються судом до уваги, оскільки штрафні санкції нараховані податковим органом за порушення позивачем норм податкового законодавства, при цьому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому дія мораторію на виконання цих зобов'язань не розповсюджується.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 08.10.2012 р. № 0001942305 відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позовних вимог судові витрати не підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина».

Керуючись ст.ст. 2, 8, 10, 11, 69, 71, 86, 94, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений 29.03.2013 р.

Суддя О.С. Рябчук