Постанова № 30875260, 10.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2013 року 11:30 № 826/2079/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Топ-М"

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними дії

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом (з урахування уточнення позовних вимог) про визнання протиправними дії відповідача щодо прийняття наказу № 1144 від 29.06.2011 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та про визнання протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 р. по 28.02.2011 р., про що складено акт перевірки № 782/23-3/36426225 від 29.06.2011 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм діючого податкового законодавства України, були вчиненні протиправні дії щодо прийняття наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та безпосередньо по проведенню такої перевірки, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

На підставі пп.78.1.4. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, у зв’язку з ненаданням позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, відповідачем було видано наказ від 29.06.2011 р. № 1144 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Згідно п.75.1. ст.75, ст.79 Податкового кодексу України та наказу №1144 від 29.06.2011 p. відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт від 29.06.2011 № 782/23-3/36426225, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме: п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, п.4.1. ст.4, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податкові зобов’язання за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року на загальну суму 199 064 грн. у тому числі за грудень 2010 року на 39921,00 грн., за січень 2011 року на 35524,00 грн., за лютий 2011 року на 123619,00 грн. та завищено податковий кредит за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року на загальну суму 188 309,00 грн. у тому числі за грудень 2010 року на 37236,00 грн., за січень 2011 року на 33656,00 грн., за лютий 2011 року на 117417,00 грн.

Зі слів позивача, він взагалі не отримував, а ні будь-якого письмового запиту податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження, а ні копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.06.2011 р. № 1144 та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Крім того, позивач зазначає, що акт перевірки від 29.06.2011 № 782/23-3/36426225 ним був отриманий лише 07.11.2012 p.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов’язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених н контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому, платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (пп.17.1.6. п.17.1. ст.17 Кодексу).

Згідно п.75.1. ст.75 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. п.75.1. ст.75 Кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальної невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п.79.1. ст.79 Кодексу документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно пп.78.1.4. п.78.1. ст.78 Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, в разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2. ст.79 Кодексу).

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.2.3. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.04.2011 р. № 213, підрозділи органу ДПС, які очолюють здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за формою згідно з додатком 9 до Методичних рекомендацій.

Таким чином, провівши системний аналіз викладених законодавчих норм, суд дійшов висновку, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки лише за наявності підстав для її проведення, зокрема, направлення письмового запиту платнику податку та відсутність з його боку належного реагування на письмовий запит протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, та лише за умови надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення такої перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Позивач стверджує, що будь-якого письмового запиту про подання інформації та її документального підтвердження від відповідача він не отримував. Представник відповідача, в свою чергу, доказів існування та направлення такого запиту суду не надав, посилаючись на неможливість їх надання у зв’язку з переїздом відділу перевірок збиткових та малоприбуткових платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС до іншого приміщення.

При цьому суд звертає увагу на те, що в акті перевірки позивача від 29.06.2011 р. № 782/23-3/36426225 також відсутня інформація про направлення йому відповідного запиту та неотримання на нього відповіді, як підстави для проведення перевірки. В той же час, як встановлено з тексту наказу від 29.06.2011 р. № 1144 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, саме ця обставина (ненаданням позивачем пояснень та їх документальних підтверджень на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту) і стала підставою для прийняття наказу та проведення відповідної перевірки. На зазначене, представник відповідача повідомив, що інспектором під час складання акту перевірки від 29.06.2011 р. № 782/23-3/36426225 було помилково не вказано інформацію про направлення відповідного запиту та неотримання на нього відповіді.

Крім того, суд критично сприймає зафіксовані в акті перевірки від 29.06.2011 р. № 782/23-3/36426225 твердження відповідача про відсутність за юридичною адресою підприємства первинних та бухгалтерських документів, договорів, накладних, товаротранспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок, що засвідчують здійснення господарської діяльності, з огляду на обраний податковим органом спосіб контролю – проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача. Тобто за місцем знаходження позивача перевірка не проводилась.

При цьому, відповідачем в основу заперечень проти позову покладено твердження про дотримання податковим органом законодавства, що регламентує порядок проведення позапланових податкових перевірок. У той же час, письмові докази до заперечень представником відповідача надані не були, також вони не були надані й на вимогу суду.

На думку суду, зазначене свідчить про грубе порушення правил документообігу державної податкової служби та ігнорування приписів Кодексу адміністративного судочинства України про обов’язок надавати суду всі докази, на яких базуються заперечення суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про порушення з боку відповідача вимог пп.78.1.4. п.78.1. ст. 78, п.79.2. ст.79 Кодексу та, відповідно, про протиправність його дій щодо прийняття наказу № 1144 від 29.06.2011 р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та по проведенню такої перевірки. Крім того, такі протиправні дії відповідача позбавили позивача права, передбаченого пп.17.1.6. п.17.1. ст.17 Кодексу.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов’язок щодо доказування, взагалі проігнорувавши вимоги Кодексу адміністративного судочинства України про обов’язок надати суду всі докази, на яких базуються його заперечення, у зв’язку з чим відносно відповідача судом була постановлена окрема ухвала.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Топ-М» задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби щодо прийняття наказу № 1144 від 29.06.2011 р. про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Логістик Топ-М».

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Логістик Топ-М» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 31.12.2010 року по 28.02.2011 року, про що складено акт перевірки №782/23-3/36426225 від 29.06.2011 року.

Судові витрати в сумі 34,41 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Топ-М» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій