Постанова № 30875264, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2013 року письмове провадження № 826/4619/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Арсірія Р.О. , суддів Амельохіна В.В. Пісоцької О.В. вирішив адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" до Державної виконавчої служби України провизнання дії неправомірними, скасування постанови про арешт коштів боржника від 21.03.2013 та зобов'язання вчинити дії

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача в якому просить:

- визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби України по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 21.03.2013 року неправомірними;

- скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби України про арешт коштів боржника від 21.03.2013 у повному обсязі;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України зупинити виконавче провадження № 35852911 з примусового виконання виконавчого листа від 14.09.2012 по справі № 2а/0570/22492/2011, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» на користь УПФУ в Калінінському районі м.Донецька коштів з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 року у розмірі 11 844 725,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог щодо незаконних дій відділу примусового виконання рішень, скаржник посилається на п. 17 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тому вважає оскаржувану постанову відділу примусового виконання рішень ДВС України незаконною.

Представник ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримала та просила її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 15.04.2013 року не прибув, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином.

Суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За змістом статті 11 Закону України Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2011 р. по справі № 2а/0570/22492/2011 позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені М.І. Калініна» задоволено. Постановлено стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 33161769) на користь управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі міста Донецька заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року у розмірі 11844725,25 грн.

14 вересня 2012 року на виконання цього рішення судом видано виконавчий лист.

02.01.2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 35852911 та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду.

21.03.2013 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено постанову про арешт коштів боржника у ВП №35852911, відповідно до якої було на виконання рішення суду та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору накладено арешт на кошти Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", що знаходяться на рахунках Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, філії "Гол. Упр ПАТ ПІБ в Донецькій обл", АТ "Райффайзен банк АВАЛЬ", ПАТ "Укрсоцбанк", ПАТ "АКБ "Капітал", АТ "Брокбізнесбанк", ПАТ "Промінвестбанк", ПАТ "Креді Агріколь", та інших рахунках відкритих ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" в даних установах банків, окрім рахунків захищених відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та належать боржнику, у межах суми 13 029 197,77 грн.

Позивач вважаючи, що відповідачем були недотримані положення Закону №606 під час винесення Постанови №35852911, а також те що відповідачем не враховано, що позивач внесений до переліку підприємств, що підлягають приватизації, звернувся до суду за захистом за захистом своїх прав.

Відповідно до положень преамбули Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" від 12.04.2012 №4650, цей Закон визначає особливості правового, економічного та організаційного регулювання приватизації державного майна вугледобувних підприємств та особливості їх діяльності у післяприватизаційний період.

Згідно п.1, п.5 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств", вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції. Шахта (шахтоуправління) - вугледобувне підприємство або відокремлений підрозділ вугледобувного підприємства з видобутку вугілля підземним способом.

Згідно Статуту ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", затвердженого наказом Міністра енергетики та вугільної промисловості України № 200 від 06.06.2011 р., підприємство створене з метою виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг для отримання прибутку, що досягається шляхом забезпечення виконання договірних зобов'язань із постачання вугільної продукції на внутрішній і зовнішній ринки; перспективного розвитку та підтримання діючих потужностей виробництва; збереження виробничої кооперації у видобутку і переробці вугілля, підвищення ефективності виробництва та збільшення прибутку.

Відповідно до п. 2.2 р. 2 Статуту головним завданням підприємства є підземне видобування кам'яного вугілля, реалізація вугільної продукції, забезпечення вугільною продукцією споживачів відповідно до державного замовлення та за договорами купівлі-продажу та ін.

Згідно Плану корпоратизації державних вугледобувних підприємств до 2014 року (затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 728-р від 19.09.2012 року) ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" підлягає корпоратизації у 2013 році .

Судом встановлено, що до структури позивача входять 16 відокремлених підрозділів, з них 10 шахт, зокрема відокремлений підрозділ "Шахта ім. М І. Калініна" (код ЄДРПОУ 33577399) яка є об'єктом приватизації відповідно до ст. 4 Закону (а.с. 45-47).

Ч.2 ст.6 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" визначено, що орган, уповноважений управляти державним майном, формує перелік об'єктів приватизації для затвердження Кабінетом Міністрів України переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації. Водночас, ст.4 Закону №4650 визначено, що до об'єктів приватизації належать, в тому числі і шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012 - 2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації" № 987 від 19.09.2012 року затверджено, що відокремлені підрозділи ДП "Донецька вугільна енергетична компанія", крім інших, "Відокремлений підрозділ "Шахта імені Михайла Івановича Калініна", м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33577399) підлягає приватизації.

Позивачем надано суду копію наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 1004 від 13.12.2012 року, яким наказано, в тому числі і керівнику позивача, здійснити у термін до 03.03.2013 року передприватизаційну підготовку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках.

Таким чином, позивач та його відокремлені підрозділи, станом на дату винесення оскаржуваної постанови перебувають в процесі приватизації.

Статтею 13 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" передбачено, що з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.

На строк до трьох років з моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" протягом трьох років з моменту завершення приватизації.

Ч.1 ст.11 вказаного Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що відповідач відкривши виконаче провадження №35852911, зазначені вище приписи законодавства не врахував, крім того здійснював виконавчі дії за наявності безумовних підстав для зупиниення виконавчого провадження у разі настання обставин визначених в положеннях ст.37 вказаного Закону.

Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність скасування Постанови про арешт коштів боржника від 21.03.2013 р., винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Поповим Романом Ігоровичем, у виконавчому провадженні № 35852911.

Водночас, щодо заявленої позивачем позовної вимоги про зобов'язання відповідача зупинити зведене виконавче провадження № 35852911, суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зупинення виконавчого провадження є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Як слідує зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, належною формою захисту прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути питання про зупинення виконавчого провадження №35852911, у відповідності та в строки передбачені положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" задовольнити частково.

2. Визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби України по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 21.03.2013 року неправомірними.

3. Скасувати Постанову про арешт коштів боржника від 21.03.2013 р., винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Поповим Романом Ігоровичем, у виконавчому провадженні № 35852911.

4. Зобов'язати Державну виконавчу службу України розглянути питання про зупинення виконавчого провадження №35852911, у відповідності та строки передбачені положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий Суддя Р.О. Арсірій

Судді В.В. Амельохін

О.В. Пісоцька