Постанова № 30867652, 22.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2013 р. Справа № 922/358/13-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - директор Супрун О.М., представник Грібініченко А.І. (дов. б/н від 21.06.2012 р.);

відповідача - Вішковська М.В. (дов. № 8 від 11.02.2013 р.), Фастова Н.В. (дов. № 5 від 30.01.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" (вх. №910 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04.03.13 у справі № 922/358/13-г

за позовом СТОВ " Агрофірма ім. Т.Г.Шевченка", с. Червоноармійське-Друге

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України , м. Харків

про визнання незаконними висновків

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка» звернувся до суду з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якому просить:

визнати висновки територіального Управління Антимонопольного комітету про заняття на протязі 2008 - 2011 років СТОВ АФ їм. Т.Г.Шевченка домінуючого 100% надання послуг сільськогосподарського призначення з набуттям оренди земельних ділянок в межах Другої Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області помилковим і незаконними;

визнати висновок Управління Антимонопольного комітету про нібито наявну противоправну бездіяльність в діях СТОВ АФ ім. Т.Г.Шевченка, яка нібито мала місце на протязі 2008 - 2011 років та полягала у неприведенні позивачем до вимог діючого законодавства України орендних правовідносин, та яка нібито привела до ущемлення прав власників землі та зловживання монопольним становищем на ринку, - необґрунтованим і незаконним;

визнати висновок територіального Управління Антимонопольного комітету про накладання штрафу за порушення Антимонопольного законодавства України за вищевказані дії на СТОВ АФ ім. Т.Г.Шевченка, - не законним.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що він не погоджується з рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 2/02-209-12 від 25.12.2012 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку з боку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка» тому, що дане рішення винесено з порушенням діючого законодавства України, без врахування фактичних обставин, і є незаконним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.03.2013 р. у справі № 922/358/13-г (суддя Мамалуй О.О.) в позові відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій з посиланням на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2013 р. у справі № 922/358/13-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з вимогами заявника апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

В судовому засіданні 17.04.2013 р. представники заявника апеляційної скарги підтримали вимоги, викладені в скарзі у повному обсязі та наполягали на її задоволенні.

В судовому засіданні 17.04.2013 р. представники відповідача заперечували проти доводів заявника апеляційної скарги, вважали її безпідставною та просили відмовити в її задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, заслухавши представників позивача та відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка" є юридичною особою, яка зареєстрована Вовчанською районною державною адміністрацією Харківської області 17.03.1999 р. за № 14541200000000058, ідентифікаційний код 30320828. Товариство діє на підставі статуту, відповідно до якого основним видом діяльності товариства є, зокрема, виробництво, заготівля, переробка і реалізація сільгосппродукції.

Вирощування зернових та технічних культур товариство здійснює на орендованих землях Вовчанського району Харківської області, в тому числі у фізичних осіб - власників земельних часток (паїв).

Договори оренди земельних часток (паїв) укладались як на підставі державних актів, так і на підставі сертифікатів земельних часток (паїв).

Площа земель, орендованих товариством, станом на 01.12.2012 р. становила 3562,4349 га.

Територіальним відділенням АМК України проведено дослідження ринків набуття в оренду земельних часток (паїв) в частині встановлення розміру орендної плати менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За результатами проведеного дослідження 25.12.2012 року Адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши подання від 12.12.2012 року №744 другого відділу досліджень і розслідувань про попередні висновки у справі № 2/02-209-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку з боку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка», винесла рішення, яким :

1. Визнано, що згідно з частиною другою ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивач, протягом 2008-2011 років та станом на 12.12.2012 року займає монопольне становище на ринку послуг з набуття в оренду земельних паїв з часткою 100% в межах орендованих земельних часток з межах Червоноармійської сільської ради Вовчанського району Харківської області.

2. Визнано, що позивач, не привівши у відповідність з Указом Президента України від 19.08.2008 р. № 725/2008 договори оренди землі з власниками земельних часток в частині встановлення розміру орендної плати на рівні 3%, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку, передбачене ч.1 ст. 13 п.2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» , а саме бездіяльність, яка привела до ущемлення інтересів, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з набуття в оренду земельних часток.

3. Згідно з абзацом 2 ч.2 та ч. 6 ст. 52 Закону України, Про захист економічноїконкуренції» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції,передбачене ч.1 ст. 13 п.2 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладено на позивача штраф у розмірі 68 000 гривень.

4. Зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом:

- надання документів, які підтверджують виплату власникам земельних часток орендної плати в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в 2- місячний термін з дня одержання даного рішення.

- надання документів до органів Держкомзему для проведення державної реєстрації змін до договорів оренди земельних часток в частині визначення розміру орендної плати не менше З % в 6-місячнин термін з дня отримання даного рішення.

За висновками відділу досліджень територіального відділенням АМК України діючі договори оренди земельних часток (паїв), укладені товариством не відповідають Указу Президента України № 92/2002 щодо розміру встановленої в договорах орендної плати.

Бездіяльність СТОВ "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка", яка за визначенням територіального відділення АМК України полягає в неприведенні встановленої в договорах оренди земельних часток розміру орендної плати у відповідність до Указу Президента України № 92/2002 зі змінами, внесеними Указом Президента України від 19.08.2008 р. № 725/2008, розцінена як порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Зазначені висновки покладені в основу спірного рішення адміністративної колегії Харківського територіального відділення АМК України від 25.12.2012 р. № 217-К.

Господарький суд Харківської області вважав правомірними вищевикладені висновки територіального відділення АМК України відносно того, що розмір орендної плати за земельну ділянку не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством. Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції вважав безпідставним заявлені позовні вимоги, а оспорюване рішення адміністратиіної колегії Харківського територіального відділення АМК України обгрунтованим та винесеним правомірно.

Однак, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що господарським судом першої інстанції не повно досліджені обставини справи та невірно застосовані норми матеріального права, зважаючи на таке.

Переважною формою розпорядження земельними частками (паями) є здача їх в оренду сільськогосподарським підприємствам, які діють на території відповідної сільської ради за місцем розташування земельної ділянки на підставі договору оренди.

Набуття в оренду землі на договірних засадах передбачає певний перелік істотних умов оренди землі, визначений Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" № 161-ХIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Статтею 19 зазначеного вище Закону встановлено, що строк дії договору встановлюється за згодою сторін але не може перевищувати 50 років.

Згідно статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 2 статті 2 3 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядаються за згодою сторін.

У разі недосягення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як встановлено адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення АМК України (про що зазначено у рішенні від 25.12.2012 р.) та не заперечується представниками сторін, договори оренди землі укладені товариством до 2008 р. Строк їх дії становить від 10 до 20 років.

Відповідно до Указу Президента України № 92/2002 (в редакції чинній на момент укладанння спірних договорів) з метою підвищення рівня соціального захисту селян - власників земельних ділянок і земельних часток (паїв), а також відповідальності землекористувачів за ефективне використання земель сільськогосподарського призначення на основі розширення конкуренції та дальшої активізації ринкових відносин в аграрному секторі економіки: визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Указом Президента України № 728/2008 від 19.08.2008 р. внесені змни до статті 1 указу Президента від 02.02.2002 р. № 92 (92/2002), а саме: слова та цифри "у розмірі не менше 1,5 відсотка" замінено словами "у розмірі не менше 3 відсотків".

Зазначений Указ набрав чинності з дня його опублікування.

Антимонопольний комітет України вважав, що сільськогосподарське товариство "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченко", не привівши договори оренди земельних ділянок, які укладені до прийняття Указу Президента України № 728/2008 від 19.08.2008 р., у відповідність до цього Указу вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції. З такими висновками погодився і господарський суд Харківської області.

Однак, поза увагою місцевого господарського суду залишився той факт, що договори оренди укладені до того, як Указ Президента України № 728/2008 вступив в законну силу. Крім того, в тексті Указу відсутнє посилання та те, що його дія розповсюджується на договор, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати, встановлений сторонами у цих договорах можна лише за згодою сторін.

В матеріалах справи відсутні докази звернення власників земельних ділянок (паїв) до сільськогосподарського товариства "Агрофірма ім. Т.Г. Шевченко" з пропозицією змінити розмір орендної плати та документи, які б свідчили що власники земельних ділянок звертались з відповідним позовом до суду.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції

Відповідно до статті 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи те, що судовою колегією Харківського апеляційного господарського суду встановлено, що рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 2/02-209-12 від 25.12.2012 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку з боку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Т.Г. Шевченка» винесено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, отже підлягає скасуванню, а позовні вимоги частковому задоволенню.

Вказані обставини не були враховані господарським судом першої інстанції, що призвело до помилкових висновків, які були покладені в основу оскаржуваного рішення. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2013 р. у справі № 922/358/13-г підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин справи, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.1, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.03.2013 р. у справі № 922/358/13-г скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.12.2012 р. справа № 2/02-209-12.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 22.04.2013р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.