Постанова № 30863796, 22.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Львів № 813/2021/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Цихуляка С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору,

ВСТАНОВИВ:

Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про скасування постанови від 28.02.2013 року ВП № 35720882 про стягнення виконавчого збору в сумі 602958,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла на адресу боржника у виконавчому провадженні вже після спливу строку, встановленого державним виконавцем для добровільного виконання виконавчого документу; клопотання про відкладення виконавчих дій з огляду на дату надходження вказаної постанови боржнику залишене державним виконавцем без реагування. Державний виконавець фактично не вчиняв будь-яких дій по примусовому виконанню судового рішення та повернув виконавчий документ стягувачеві з тих мотивів, що належним органом для виконання судового рішення про стягнення коштів з боржника (позивача) є орган державног казначейства, а не орган державної виконавчої служби. Відповідач також не врахував, що боржником вживалися заходи до врегулювання порядку добровільного виконання судового рішення, в т.ч. той факт, що суд розстрочив виконання судового рішення, на виконання якого було відкрито виконавче провадження. Більше того, оскаржувана постанова є очевидно протиправною з огляду на те, що сума виконавчого збору відповідає сумі стягнення за виконавчим документом.

Відповідач повторно не забезпечив участі представника в судовому засіданні, заперечень на позов, заяв чи клопотань процесуального характеру не подавав, про причини такої процесуальної поведінки суд не повідомив. Суд констатує, що відповідач станом на дату надходження позову до суду не зареєстрував в Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень відомостей про власні адресу електронної пошти, факс чи інший технічний засіб зв'язку, що унеможливлює виконання вимог статті 181 КАС України щодо оперативного повідомлення відповідача про надходження позову з вимогами до нього. З огляду на це судові виклики здійснювалися через органи поштового зв'язку. Про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач завчасно повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення судового виклику (а.с.46). За наведених обставин суд на підставі ст.ст. 71, 128 КАС України ухвалив розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних доказів.

Щодо питання про юрисдикцію суду розглянути даний спір та інших процесуальних питань суд встановив наступне:

Оскаржувана постанова від 28.02.2013 року ВП № 35720882 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 602958,18 грн. прийнята у виконавчому провадженні, відкритому на примусове виконання наказу господарського суду Львівської області №5015/1999/12 від 04.12.2012р. Пленум Вищого адміністративного суду України в постанові «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13.12.2010р. роз'яснив, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Отже, даний спір належить до юрисдикції адміністративних судів, а з урахуванням суб'єктного складу - до предметної та територіальної підсудності Львівського окружного адміністративного суду. Суб'єктний склад осіб, що беруть участь у даній справі, відповідає визначеному нормою статті 181 КАС України.

Позивач 07 березня 2013р. отримав поштою копію оскаржуваної постанови від 28 лютого 2013р., що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 14). Позивач 15 березня 2013р. звернувся до суду з позовом, що підтверджується штампом на поштовому конверті (а.с.16). Отже, позивач звернувся до суду в межах встановленого частиною другою статті 181 КАС України спеціального (десятиденного) строку звернення до суду, що відраховується від дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

25 грудня 2012 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області (далі - ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області) на підставі заяви стягувача та наказу господарського суду Львівської області №5015/1999/12 від 04.12.2012р. виніс постанову ВП №35720882 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради на користь відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд» коштів на загальну суму 602958,18 грн. Вказаною постановою боржнику (позивачу у даному спорі) встановлено строк до 01 січня 2013 року для самостійного виконання вимог виконавчого документа.

Копія вказаної постанови разом із супровідним листом надійшла на адресу департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради 02 січня 2013 року (а.с.8), тобто після спливу встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання виконавчого документу.

04 січня 2013 року департамент міського господарства Дрогобицької міської ради звернувся до ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області із заявою про відкладення виконавчих дій на 10 робочих днів, обґрунтованою об'єктивною неможливістю виконати вимогу державного виконавця у встановлений строк (а.с.10-11). Заява боржника залишилася без реагування.

07 березня 2013 року на адресу департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради надійшло два поштових відправлення від керівника ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області:

1) копія постанови ВП № 35720882 від 28.02.2013р. про повернення виконавчого документа стягувачу разом із супровідним листом (а.с.12-13). Повернення стягувачу виконавчого документа без виконання обґрунтоване тим, що боржник має відкриті рахунки в органах державного казначейства, а рішення про стягнення коштів з таких рахунків виконуються виключно органами Казначейства, а не органами ДВС;

2) копія постанови ВП № 35720882 від 28.02.2013р. про стягнення з департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради виконавчого збору в сумі 602958,18 грн. разом із супровідним листом (а.с.14-15).

Оскаржувана постанова обґрунтована тим, що постановою від 25 грудня 2012 року відкрито виконавче провадження на підставі наказу №5015/1999/12 від 04.12.2012р. про стягнення з департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради на користь відкритого акціонерного товариства «Прикарпатбуд» коштів на загальну суму 602958,18 грн. та запропоновано боржнику виконати вимоги виконавчого документа в добровільному порядку в семиденний строк - до 01 січня 2013року. Оскільки наказ у встановлений строк добровільно не виконано, державний виконавець на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» постановив стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 602958,18 грн.

Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради вважає постанову ВП №35720882 від 28.02.2013р. протиправною, тому просить суд її скасувати.

При прийнятті рішення суд керується наступними нормами чинного законодавства:

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1).

Рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку (ст.3).

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст.6).

Сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання тощо (ст. 12).

Державний виконавець в т.ч. зобов'язаний розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання (ст.11).

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові (ст.25).

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ст. 27).

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню. Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ст.28).

Копії постанов державного виконавця надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ст.31).

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам (ст.35).

Заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням (ст.32).

При прийнятті рішення суд виходить з наступних мотивів:

Оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору обґрунтована тим, що боржник у виконавчому провадженні добровільно не виконав виконавчого документа у встановлений державним виконавцем строк, а саме: постановою про відкриття виконавчого провадження від 25.12.2012р. встановлено строк для добровільного виконання рішення до 01.01.2013р. Оцінюючи дану обставину суд констатує, що постанова про відкриття виконавчого провадження доведена до відома боржника у виконавчому провадженні 02 січня 2013 року, тобто вже після спливу строку для добровільного виконання виконавчого документа. Отже, боржник з об'єктивних причин не міг виконати вимогу державного виконавця у встановлені ним (виконавцем) строки. Боржник скористався наданими ст.ст. 12, 35 Закону України «Про виконавче провадження» правами та просив державного виконавця відкласти виконавчі дії на десять робочих днів. Всупереч встановленому ст. 11 Закону обов'язку державний виконавець залишив клопотання боржника у виконавчому провадженні без реагування (розгляду). Доказів зворотного суду не надано. Отже, державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови не врахував, що боржник в межах строку добровільного виконання рішення (з 25.12.2012р. по 01.01.2013р.) в силу об'єктивних причин не знав і не міг знати про встановлення йому такого строку.

Відповідач не надав суду доказів того, що державний виконавець після відкриття виконавчого провадження вчиняв будь-які із передбачених ст. 32 Закону заходів для примусового виконання рішення. Єдиним рішенням державного виконавця після відкриття виконавчого провадження було прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві з тих мотивів, що примусове стягнення коштів з позивача (боржника у виконавчому провадженні) на підставі норм Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03.08.2011р. № 845 (зі змінами та доповненнями) віднесено до юрисдикції органів Казначейства. Отже, державний виконавець фактично не приступав до примусового виконання рішення суду та повернув виконавчий документ стягувачеві для звернення його до примусового виконання через компетентний державний орган - державне казначейство.

Відповідно до вимог статті 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом. У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми. Отже, максимальний розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника у виконавчому провадженні, становить 10 % від суми стягнення. В оскаржуваній постанові державний виконавець визначив виконавчий збір у розмірі 602958,18 грн. Вказана сума відповідає сумі стягнення з боржника на користь стягувача на підставі виконавчого документа, а отже - є в десять разів більшою від максимального розміру виконавчого збору, визначеного законом (602958,18*10%=60295,82). Наведене свідчить про очевидну протиправність оскаржуваної постанови та є підставою для її скасування.

На основі наведеного вище суд дійшов висновку, що постанова ВП № 35720882 від 28.02.2013 року про стягнення з Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради виконавчого збору в сумі 602958,18 грн. не відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, які наведено у частині третій статті 2 КАС України, оскільки прийнята необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати як протиправну.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про стягнення виконавчого збору від 28.02.2013 року ВП № 35720882.

Стягнути з державного бюджету на користь Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради судові витрати у сумі 148 (сто сорок вісім) гривень 88 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 24 квітня 2013 року.

Суддя Москаль Р.М.