Постанова № 30863762, 19.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2013 р. Справа № 804/3309/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Потьомкіної Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2013 року №0000051720.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем не було завищено податковий кредит, висновки відповідача, викладені в акті перевірки не відповідають дійсності, оскільки господарські операції позивача мали реальний характер та підтверджуються первинними документами, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі даного акту, винесено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що податковим органом було проведено документальну позапланову перевірку позивача, висновки про вчинені позивачем порушення, зроблені в акті перевірки, відповідають фактичним обставинам, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.11.2012 року Криворізькою північною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотриманням вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гранд Ойл Груп» за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 29.11.2012 року №105/10-211/НОМЕР_1, висновками якого встановлено порушення:

- ч.5 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України;

- ст.198, ст.201 Податкового кодексу України.

11.01.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000051720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 143 333,33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 71 666,67 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Гранд Ойл Груп» та ФОП ОСОБА_5 укладено договір №194 від 28.03.2012 року про постачання нафтопродуктів.

Зобов'язання сторін за вищезазначеним договором були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується податковими накладними №371, №372 від 30.06.2012 року, №373 від 13.07.2012 року, №374 від 16.07.2012 року, №375 від 17.07.2012 року; видатковими накладними №296 від 12.07.2012 року, №297 від 13.07.2012 року, №298 від 16.07.2012 року.

Реальність фактів отримання товару від ТОВ «Гранд Ойл Груп» та подальшого його використання в господарській діяльності позивача підтверджується товарно-транспортними накладними №48 від 12.07.2012 року, від 16.07.2012 року №460, №461 та подорожніми листами від 11.07.2012 року, 13.07.2012 року, 15.07.2012 року.

Оплата за договором №194 від 28.03.2012 року проведена шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Ойл Груп», що підтверджується відповідними платіжними документами, рухом грошових коштів по банківському рахунку та не заперечується відповідачем.

Аакт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків цих первинних бухгалтерських документів та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання перевіряючим відповідних документів.

Таким чином, є факт придбання товарів з метою їх використання в господарський діяльності згідно видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних та платіжних доручень.

Стаття 198 Податкового кодексу України, яка встановлює порядок, умови, дату формування податкового кредиту, зазначає, що підставою для нарахування податкового кредиту згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податковий кодекс України визначає тільки один випадок неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту: у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Кодекс не містить.

Податковий кодекс України також визначає, що право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, судом встановлено, що податкові накладні, виписані позивачем та його контрагентом в липні 2012 року містять всі, передбачені пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити. Всі господарські операції підтверджені податковими накладними і посилання відповідача стосовно порушення вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що формування податкового кредиту по господарським операціям з контрагентом ТОВ «Гранд Ойл Груп» здійснено у відповідності до норм статті 198 Податкового кодексу України.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що при співставленні податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за липень 2011 року відповідачем встановлено розбіжність між ТОВ «Гранд Ойл Груп» та позивачем, а саме відхилення суми ПДВ у розмірі 143 333,33 грн. та відсутність ТОВ «Гранд Ойл Груп» за місцем знаходження на дату складання акту перевірки.

Проте з такими висновками відповідача суд не погоджується, оскільки на час здійснення господарських операцій з ТОВ «Гранд Ойл Груп» останнє було зареєстровано державною податковою службою як платник податку на додану вартість. Крім того, за фактами поставки вищевказаних товарів позивач отримав заповнені належним чином податкові накладні ТОВ «Гранд Ойл Груп».

Суд звертає увагу, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, не надав податкові декларації до податкового органу, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки отримання позивачем товарів від ТОВ «Гранд Ойл Груп» підтверджується відповідним договором, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України, ці операції призвели до зміни реального майнового стану позивача, то суд приходить до висновку, що господарські операції ТОВ «Гранд Ойл Груп» для підприємницької діяльності позивача мали реальний і товарний характер, а одержаний товар був використаний в подальшому в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку висновкам відповідача про встановлені факти порушення позивачем ч.5 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Гранд Ойл Груп», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача» суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_5

Аналізуючи статтю 20 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач не наділений законними повноваженнями щодо визнання правочинів недійсними або нікчемними.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Суд зауважує, що згідно статті 216 Цивільного кодексу України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки, викладені в акті перевірки від 29.11.2012 року №105/10-211/НОМЕР_1, зроблені відповідачем на підставі акту ДПІ у Деснянському районі м.Києва №637/2250/37140742 від 25.10.2012 року Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Ойл Груп».

Пункт 73.5 статті 73 Податкового кодексу України зазначає, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до підпункту 4.4 пункту 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 р. № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Суд зазначає, що у акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки по ТОВ «Гранд Ойл Груп» не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між вказаною особою та позивачем.

Оскільки відповідачем не надано належних доказів визнання укладених позивачем та ТОВ «Гранд Ойл Груп» правочину недійсними, посилання на його фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушень позивачем податкового законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим, таким, що спростовується матеріалами справи, а отже підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 11.01.2013 року №0000051720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 143 333,33 грн. та штрафних санкцій у розмірі 71 666,67 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 2 150 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят гривень).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 24 квітня 2013 року.

Суддя В.В. Степаненко