Ухвала суду № 30862404, 12.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 квітня 2013 року Справа № 5013/376/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Подоляк О.А.,суддів:Добролюбової Т.В., Могил С.К., Селіваненка В.П., Удовиченка О.С.розглянувши заяву Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 19.12.2012у справі№5013/376/12за позовом Світловодського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області та Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської радидоОбласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград"простягнення 159615,58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області та Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Світловодської міської ради про стягнення з Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" до Державного бюджету України коштів в розмірі понесених державою витрат на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.07.2012 у справі №5013/376/12, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2012, позов про стягнення коштів в розмірі понесених державою витрат у сумі 159615,58 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь держави 127940,91 грн.; в решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.12.2012 у справі №5013/376/12, в якій заявник просить скасувати названу постанову, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень статей 105, 107 Цивільного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2012 у справі №5008/1043/2011, від 01.12.2010 у справі №3/203, від 06.04.2011 у справі №19/505, від 20.05.2008 у справі №8/132 та від 03.12.2012 у справі №26/5014/1454/2012.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 19.12.2012, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення до держбюджету коштів в розмірі понесених державою витрат на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що на виконання вимог статті 54 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік", статті 53 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік", Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Питання реалізації статті 53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 05.03.2009 №193, розпорядженнями голови Кіровоградської ОДА та рішеннями сесії Світловодської міської ради затверджено видатки з міського бюджету по спеціальному фонду в 2008-2009 роках для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення Комунальному підприємству "Світловодський міський водоканал", правонаступником якого є позивач, в сумі 199536,65 грн. Судами встановлено, що внаслідок винних дій бухгалтера відповідача з Державного бюджету України відповідачу було зайво виділено кошти для погашення заборгованості з різниці тарифів у сумі 159615,58 грн., які підлягають поверненню до держбюджету. Крім того, у зв'язку з реорганізацією Комунального підприємства "Світловодський міський водоканал" шляхом приєднання до Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (відповідача) в силу приписів частини третьої статті 59 Господарського кодексу України обов'язок повернути спірну суму коштів перейшов до відповідача.

Водночас у постанові від 21.02.2012 у справі №5008/1043/2011 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові про стягнення заборгованості за договором на прийняття твердих відходів на сміттєзвалищі, оскільки позивачем не надано доказів того, що Комунальне підприємство "Уж" в результаті реорганізації шляхом приєднання до відповідача передало останньому свої зобов'язання за вказаним договором.

У постанові від 06.04.2011 у справі №19/505 суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником, оскільки заявником не надано доказів припинення юридичної особи Державної агрофірми "Квіти України", яка є боржником у справі, та доказів передачі останнім спірних майнових зобов'язань Акціонерному товариству "Квіти України".

Таким чином, наведені постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у наведених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Постанова Вищого господарського суду України від 01.12.2010 у справі №3/203 не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність предметів та підстав позовів у даній справі у порівнянні зі справою №5013/376/12, про перегляд якої подано заяву, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України. Так, у справі №5013/376/12 заявлено позов про стягнення коштів у розмірі понесених державою витрат на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, при цьому позов подано до правонаступника боржника, якого визнали зобов'язаним повернути спірну суму до держбюджету; разом з тим, у справі № 3/203 розглядався позов про визнання позивача кредитором позивача та зобов'язання відповідача (особи, що ліквідується в порядку провадження у справі про банкрутство) при складанні та затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги позивача.

Також не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права постанови Вищого господарського суду України від 20.05.2008 у справі №8/132 та від 03.12.2012 у справі №26/5014/1454/2012, якими рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано до місцевих господарських судів на новий розгляд, оскільки прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.

Крім того, за змістом частини другої статті 38 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та розділу ХІІ2 ГПК України основною метою діяльності Верховного Суду України є створення однакової судової практики застосування норм матеріального права та усунення порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Таким чином, в порядку, встановленому розділом ХІІ2 ГПК України, правова оцінка повноти дослідження обставин справи попередніми судовими інстанціями та переоцінка доказів під час перегляду справи Верховним Судом України не здійснюється.

З огляду на викладене підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Обласному комунальному виробничому підприємству "Дніпро-Кіровоград" у допуску справи №5013/376/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:О.Подоляк Судді:Т.Добролюбова С.Могил В.Селіваненко О.Удовиченко