Постанова № 30861825, 18.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/809/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Жаріна М.А.,

представника відповідача - Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000291502 від 13.02.2013.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на помилковість висновків перевіряючих про завищення податкового кредиту у розмірі 5458,00 грн та заниження податку на додану вартість у розмірі 4448,00 грн, оскільки податковий кредит сформований в порядку, встановленому Податковим кодексом України, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію безпідставним віднесенням позивачем до складу податкового кредиту - суми податку на додану вартість у розмірі 4448,00 грн, сплаченого ТОВ "Локтрейд" та у розмірі 1010,00 грн, сплаченого ПП "Адалін" за отримані товари. Посилався на акт "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "Локтрейд" від 04.10.2012, на акт "Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП "Адалін" від 27.09.2012. Наголошував на незнаходженні контрагентів позивача ТОВ "Локтрейд" та ПП "Адалін" за своєю юридичною адресою та відсутності у них трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, складських приміщень.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

У період з 25.12.2012 по 29.12.2012 ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТВК Крайт" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Локтрейд" з 01.12.2011 по 31.12.2011 та ПП "Адалін" з 01.08.2011 по 31.08.2011.

За результатами перевірки складено акт № 57/15-2/30336335 від 08.01.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем приписів пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого, зокрема, завищено податковий кредит на загальну суму 5458,00 грн, занижено податок на додану вартість у розмірі 4448,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0000291502 від 13.02.2013, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 8187,11 грн (5458,07 грн - за основним платежем, 2729,04 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 04.11.2009 між позивачем та ТОВ "Локтрейд" укладено договір поставки № 04/11-09, відповідно до якого ТОВ "Локтрейд" зобов`язувався поставити покупцю товар окремими партіями, а ТОВ "ТВК Крайт" - приймати товар та оплатити товар (а.с.28 Т.1).

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від контрагента товар (глазок дверной, защепка врізна, ручка, упор дверний, циліндровий механізм тощо) і проведено їх оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткової накладної, податкової накладної, платіжного доручення та банківські виписки (а.с. 29-30, 130-131,149-150 Т.1).

Відсутність товарно-транспортних накладних позивач не заперечував, пояснивши, що перевезення здійснювались на власному автомобілі Foton, державний номер НОМЕР_2, для чого було відряджено у м. Харків експедитора ОСОБА_3 та водія ОСОБА_4, що також підтверджується наказом про відрядження від 20.08.2011 та подорожнім листом № 13 від 22.08.2011 вантажного автомобіля Foton НОМЕР_2, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.129-130 Т.1).

Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

При цьому замовником вважається вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Перевізником - є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Тобто, з цього слідує, що Правила перевезення вантажів, та, відповідно, обов'язкове застосування ТТН, поширюється лише на ті випадки, коли перевезення вантажу здійснюється третьою особою - перевізником на підставі укладеного з ним договором.

З матеріалів справи суд вбачає, що фактично товар був переданий у власність позивачу та у подальшому транспортувався позивачем власним транспортом, отже ані постачальник, ані будь-який сторонній перевізник не брали участі у процесі переміщення товару.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: - накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Товарно-транспортні накладні є обов'язковими лишу у випадку, коли вантажні перевезення здійснюються на договірних умовах, що встановлено пунктом 1 Переліку.

Таким чином, обов'язковість товарно-транспортної накладної для перевезень для власних потреб чинним законодавством не передбачена.

Отже, в даному випадку для переміщення власного товару позивач не був зобов'язаний мати товарно-транспортні накладні, а тому їх відсутність не може свідчити про безтоварність вищезазначених господарських операцій.

Відповідно до договору №1 від 21.12.2011, укладеного між позивачем та ПП "Адалін", останній зобов`язувався продати товар (промислове, сантехнічне обладнання), а ТОВ "ТВК Крайт" - приймати товар та оплатити товар (а.с 37-38 Т.1).

27.12.2011 ПП "Адалін" виписано ТОВ "ТВК Крайт" податкові накладні на загальну суму 32726,29 грн, в т.ч. ПДВ 5454,38 грн (а.с. 48, 56-60 Т.1)

Про фактичне виконання умов договору свідчать також такі документи: видаткові накладні, товарно-транспортна накладна (а.с.49-54 Т.1).

Оплата за товар, наданий ПП "Адалін", проведена із рахункового рахунку позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку (а.с. 208-216 Т.1) та платіжними дорученнями (а.с.73-81 Т.1), що спростовує твердження представника відповідача про часткову оплату за отриманий товар.

Згідно з накладною повернення № 1 від 01.02.2012 частина придбаного у ПП "Адалін" товару повернуто позивачем на загальну суму 6002,53 грн, в тому числі ПДВ- 1000,42 грн (а.с.46 Т.1).

У зв`язку з цим позивачем надано розрахунок коригування № 11 від 01.02.2012 до податкової накладної № 36 від 27.12.2011.

Посилання представника відповідача на невідповідність найменування товару, зазначеного у видатковій накладній № РН-0000033(а.с. 49 Т.1) та у накладній повернення (а.с 46 Т.1) при однаковій вартості суд вважає безпідставними, оскільки перелік та вартість повернутого зі складу товару співпадає із переліком та вартістю товару, який надійшов на склад-магазин позивача-першу будівельну базу будівельних та оздоблювальних матеріалів відповідно до прибуткової накладної №РН-000033 (а.с.221 Т.1).

Матеріалами справи підтверджується, що придбаний у ПП "Адалін" та ТОВ "Локтрейд" в подальшому реалізований зі складу-магазину позивача-першої будівельної бази будівельних та оздоблювальних матеріалів за готівку.

Різновид придбаних позивачем у ПП "Адалін" та ТОВ "Локтрейд" товарів та їх використання відповідає видам діяльності позивача за КВЕД: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 1010,29 грн, декларації за грудень 2011 (з урахуванням коригування) - у розмірі 4448,00 грн здійснено ТОВ "ТВК Крайт" на підставі виписаних ПП "Адалін" та ТОВ "Локтрейд" податкових накладних, що підтверджується актом перевірки. Накладні містять адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної судом не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію ПП "Адалін" та ТОВ "Локтрейд" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Крім того, операції по придбанню у ПП "Адалін" та ТОВ "Локтрейд" товару та подальшій його реалізації підтверджено документами бухгалтерського обліку (а.с. 151-170, 217-250 Т.1, 1-17 Т.2).

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за серпень, грудень 2011 року суму податку на додану вартість у розмірі 5458,00 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Суд погоджується із твердженням представника відповідача про відсутність розшифровки підписів на накладній про повернення товару, однак помилки у оформленні документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо загальний обсяг досліджених доказів у їх сукупності свідчить про реальне виконання договору, що і має місце у даній справі.

Посилання на застереження в актах перевірки контрагентів щодо відсутності у останніх трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, сировини також не може розцінюватись судом як належне підтвердження завищення податкового кредиту, оскільки в даному випадку зазначені обставини не вплинули на належне виконання умов угоди. Окрім того, зазначені застереження не враховують нічим не обмежені права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди (користування) приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Доводи представника відповідача про незнаходження ПП "Адалін" та ТОВ "Локтрейд" за юридичною адресою спростовуються долученими до матеріалів справи витягами з Державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо ПП "Адалін" та ТОВ "Локтрейд", в яких відсутній запис про незнаходження за юридичної адресою (а.с132-133, 136-137 Т.1).

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на не підтвердження реальності вчинення господарських операцій ПП "Адалін" та ТОВ "Локтрейд" з постачальниками як на доказ завищення ТОВ "ТВК Крайт" податкового кредиту, оскільки жодних фактів, які б вказували на те, що товар, реалізований позивачеві ПП "Адалін" та ТОВ "Локтрейд", придбаний останніми саме у постачальників - ТОВ "Промелектро-75", ТОВ "Антей Трейдінг", ТОВ "Олдеко" відповідачем під час перевірки не встановлено та суду не наведено.

Крім того, статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Таким чином, опираючись на практику Європейського суду з прав людини, можна стверджувати, що платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару.

Отже, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими, а відображені в акті перевірки висновки перевіряючих не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення відповідачем не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про невідповідність суми грошового зобов`язання за основним платежем, визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 13.02.2013, - 5458,07 грн сумі, зазначеній у висновках акту перевірки: завищення податкового кредиту у розмірі 5458,00 грн, заниження податку на додану вартість у розмірі 4448,00 грн.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте необґрунтовано та не на підставі закону, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "ТВК Крайт" обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 115,00 грн, сплачені за платіжним дорученням № 575 від 21.02.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 13.02.2013 року № 0000291502.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Крайт" витрати у вигляді судового збору у розмірі 115,00 гривень.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 23 квітня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський