Ухвала суду № 30860373, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3320/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС № 0003051740/0 від 22.09.2010 року в сумі 29192,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби № 0003051740/0 від 22.09.2010 року частково в сумі 25194,33грн

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що працівниками ДПІ в м. Чернігові було проведено позапланову виїзну перевірку СГ ОСОБА_2 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла в рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в липні 2009 року та травні 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 262/17-419/НОМЕР_1 від 14.09.2010 року.

Перевіркою було встановлено порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України ..Про податок на додану вартість", а саме: до податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 в травні 2010 року включив вартість імпортованого вантажного автомобіля марки Fiat Doblo модель Cargo, згідно ВМД № 102000009/2010/021144 від 19.05.10р. (ПДВ - 8861,00), який не призначений для використання в господарській діяльності, в результаті чого завищив податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2010 р. на 8861,00 грн.

Також до податкового кредиту позивачем у травні 2010 року було включено вартість придбаного у ПП „Убідь" вантажного автомобіля марки RENAULT модель MIDLUM 220, згідно податкової накладної №3 від 05.05.10 р. (ПДВ - 16333,33), який не призначений для використання в господарській діяльності, в результаті чого завищив податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2010 р. на 16333,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003051740/0 від 22.09.2010 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 29223,00 грн. в тому числі на суми ПДВ, сплачені позивачем при придбанні зазначених автомобілів.

В акті перевірки зазначено, що документи щодо реєстрації вантажного автомобіля марки Fiat Doblo модель Cargo та вантажного автомобіля марки RENAULT модель MIDLUM 220 ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця не було надано, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомленн-рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку що єдиною законною підставою для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку є не підтвердження цієї суми податковою накладною, разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при купівлі автомобілів марки Fiat Doblo модель Cargo, згідно ВМД № 102000009/2010/021144 від 19.05.2010 р. було сплачено вартість ПДВ, що підтверджується належним чином оформленою ВМД. Окрім того, позивачем було включено до податкового кредиту вартість придбаного у ПП „Убідь" вантажного автомобіля марки RENAULT модель MIDLUM 220, згідно податкової накладної №3 від 05.05.10 року. (ПДВ - 16333,33). Реальність укладених угод та використання придбаних автомобілів у власній господарській діяльності підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР та п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так, згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності позивача є: вантажний автомобільний транспорт; транспортне оброблення вантажів; надання в оренду вантажних автомобілів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

На підтвердження використання придбаних автомобілів у власній господарській діяльності позивачем було надано (на запит апеляційного суду) низку документів, а саме: акти №10/06-9 від 30.06.2010р., №РН-0000123 від 30.04.2010р., №РН-000148 від 31.05.2010р., №10/12-22 від 30.09.2010р., №ОУ-23, №10/11-16 від 30.11.2010р., №10/12-22 від 30.12.2010р., №11/01-5 від 31.01.2011р., №11/02-8 від 28.02.2011р., №11/05-11 від 30.05.2011р.;рахунки-фактури на ремонт автомобілів №Кос-000090 від 04.05.2010р., №СФ-000019 від 30.04.2010р., № СФ-0000178 від 31.05.2010р., №СФ-00001092 від 01.06.2010р., К-00000095 від 29.09.2010р., №ДС-008047 від 16.02.2011р., видаткові накладні № КМ РН-000097 від 31.05.2010р., №РН-0001474 від 29.06.2010р., №Ф_РН-0000251 від 29.06.2010р., №Ф_РН0000432, №К_РН-00000093 від 30.09.2010р., №КМ_РН-000164 від 17.12.2010р., №РН-000000706 від 16.02.2011р., №РН-0000002571 від 10.05.2011р.; податкові накладні №000097 від 31.05.2010р., №149 від 30.04.2010р., №179 від 31.05.2010р., №7638/2 від 02.06.2010 р., №0000250 від 21.06.2010р., №258 від 30.07.2010р., №360 від 03.09.2010р., №0000430 від 30.11.2010р., №22433/2 від 23.12.2010р., №220 від 16.02.2011р., №131 від 10.05.2011р., №8062/002 від 06.05.2011р.; накладні, товарні чеки, банківські виписки з відміткою про сплату рахунку, акти рахунки.

Також колегія суддів звертає увагу на той факт, що реальність, що придбання товарів (автомобілів) оформлено належним чином, а саме - ВМД № 102000009/2010/021144 від 19.05.2010 року та податкової накладної №3 від 05.05.2010 р.

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Податкова накладна видається для покупця, отримувача робіт або послуг, однак вона є податковим документом постачальника (продавця), і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Судом першої інстанції було вірно зазначено що позивачем на перевірку не було надано документів, які б свідчили про реєстрацію цих автомобілів на ім'я ФОП ОСОБА_2, проте відповідно до змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених в ціні товару виникає у платника податку за правилом „першої події" або оплата вартості придбаних транспортних засобів або отримання податкової накладної (оформлення ВМД). Закон України «Про податок на додану вартість» не вимагає від платника податку набуття ним права власності на транспортні засоби для використання можливості формування податкового кредиту та подальшого бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість. Так як, діючим законодавством не передбачено можливості реєстрації автомобілів на фізичну особу-підприємця. Зазначені автомобілі можуть бути зареєстровані лише на фізичну особу, що і було зроблено позивачем.

Разом з тим, згідно з матеріалів справи встановлено, що позивач використовував вказані автомобілі в своїй господарській діяльності.

Таким чином, висновки ДПІ в м. Чернігові про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, у зв'язку із відсутністю документів, що підтверджують реєстрацію транспортних засобів є протиправними, адже право на формування податкового кредиту у ФОП ОСОБА_2 виникло при придбанні транспортних засобів - вантажних автомобілів Fiat Doblo модель Cargo та RENAULT модель MIDLUM 220 у момент оплати таких транспортних засобів або у момент отримання ним податкової накладної, що засвідчує факт придбання вантажних автомобілів або при імпорті у момент подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку. Зазначені вимоги податкового законодавства було дотримано позивачем під час формування ним податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ, що сплачені ним у ціні вантажних автомобілів, а тому він мав право на бюджетне відшкодування зазначених сум.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарської діяльності, наявність у позивача та його податкової правосуб'єктності учасника господарської операції, встановлено зв'язок між фактом придбаних товарів та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 16 квітня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.