Ухвала суду № 30860376, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-804/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елгранд" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елгранд", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 р. № 0003542360 загальну суму 442504,77 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 29.12.2011 р. № 0003542360.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛГРАНД» (ідентифікаційний код 33061196) зареєстровано як юридичну особу 28 липня 2004 року Святошинською районною державною адміністрацією міста Києва (свідоцтво про державну реєстрацію від 28.07.2004 р. № 10721020000000131).

ТОВ «ЕЛГРАНД» взято на податковий облік в органах Державної податкової служби з 09 серпня 2004 року за № 4573, станом на час проведення перевірки та складання Акту перевірки від 12.12.2011р. № 373/23-60/33061196, позивач перебував на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.04.2005 р. № 36386191, виданого ДПІ у Святошинському районі міста Києва, індивідуальний податковий номер 330611926576, було зареєстроване платником ПДВ з 16.08.2004 р.

До видів діяльності позивача за КВЕД відноситься: 51.43.1 - оптова торгівля електропобутовими приладами; 51.82.0 - оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва; 51.90.0 - інші види оптової торгівлі; 52.45.0 - роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо - та телеапаратурою; 52.48.9. - роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елгранд» (код ЄДРПОУ 33061196) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період травень, червень та серпень 2011 р., за результатами якої було складено Акт перевірки від 12.12.2011р. № 373/23-60/33061196.

Відповідно до висновків Акту перевірки від 12.12.2011р. № 373/23-60/33061196, відповідачем встановлено, що на підставі ст. 203, ст. 215, 216, 228, 236 ЦК України, правочини, здійснені між ТОВ «ЕЛГРАНД» та ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» за травень, червень та липень 2011 року на загальну суму - 2813705,56 грн., в т.ч. ПДВ - 475565,95 грн., визнані нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх укладення, внаслідок чого, відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем по взаємовідносинах з ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 442504,77 грн., в т.ч. за травень 2011 року - на 125897,27 грн., в т.ч. за червень 2011 року - на 210 874,25 грн., в т.ч. за серпень 2011 року - на 105733,25 грн.

29 грудня 2012 року відповідачем на підставі вищевказаного Акту перевірки від 12.12.2011р. № 373/23-60/33061196 прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 р. № 0003542360, яким, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз.1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням пп.14.1.181, п. 14.1. ст. 14, п. 198.3. ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 468939,08 грн., з яких за основним платежем 442504,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26434,31 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за період травень, червень, липень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 01.02.11 р. між позивачем та ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» було укладено договір поставки № 01/01-02, відповідно до якого продавець (ТОВ "ЛІБЕТІ СТАЙЛ") зобов'язався передати у власність покупцеві (позивачу) товари (електротехнічну продукцію) в асортименті. Відповідно до п.4.1. вказаного Договору поставки, поставка товарів здійснювалась на умовах DDP («ІНКОТЕРМС-2000») на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Полковника Шутова, 16.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 01/01-02 від 01.02.11 р. були виставлені наступні рахунки-фактури: № 276 від 23.06.2011 р.; № 277 від 23.06.2011 р.; № 251 від 10.06.2011 р.; № 250 від 10.06.2011 р.; № 226 від 01.06.2011 р.; № 228 від 01.06.2011 р.; № 227 від 01.06.2011 р.; № 92 від 01.04.2011 р.; № 56 від 10.03.2011 р.; № 69 від 24.03.2011 р.; № 42 від 01.03.2011 р.; № 19 від 24.02.2011 р.; № 43 від 01.03.2011 р.; № 5/1 від 01.02.2011 р.; № 5/2 від 01.02.2011 р.; № 8/1 від 08.06.2011 р.

На виконання умов вказаного Договору поставки № 01/01-02 від 01.02.11 р., ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» були оформлені наступні податкові накладні: № 6 від 04.05.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 38244,97 грн.; № 5 від 04.05.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 152619,17 грн.; № 4 від 04.05.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 123069,65 грн.; № 3 від 04.05.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 139675,07 грн.; № 45 від 17.05.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 142678,01 грн.; № 44 від 17.05.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 104259,76 грн.; № 120 від 30.05.2011 р. на загальну суму з ПДВ - 58140,78 грн.; видаткові накладні: № 6 від 4 травня 2011 р. на суму з ПДВ - 38244,97 грн.; № 5 від 4 травня 2011 р. на суму з ПДВ - 152619,17 грн.; № 4 від 4 травня 2011 р. на суму з ПДВ - 123069,65 грн.; № 3 від 4 травня 2011 р. на суму з ПДВ - 139675,07 грн.; № 32 від 17 травня 2011 р. на суму з ПДВ - 104259,76 грн.; № 33 від 17 травня 2011 р. на суму з ПДВ - 142678,01 грн.; № 71 від 30 травня 2011 р. на суму з ПДВ - 34941,13 грн.; № 70 від 30 травня 2011 р. на суму з ПДВ - 58140,78 грн.; податкові накладні: № 5 від 01.06.2011 р. на суму з ПДВ - 106537,60; № 6 від 01.06.2011 р. на суму з ПДВ - 208635,28 грн.; № 4 від 01.06.2011 р. на суму з ПДВ - 122853,02 грн.; № 3 від 01.06.2011 р. на суму з ПДВ - 130122,10 грн.; № 53 від 10.06.2011 р. на суму з ПДВ - 272161,99 грн.; № 54 від 10.06.2011 р. на суму з ПДВ - 135645,35 грн.; № 102 від 23.06.2011 р. на суму з ПДВ - 109834,54 грн.; № 103 від 23.06.2011 р. на суму з ПДВ - 309577,67 грн.; видаткові накладні: № 6 від 1 червня 2011 р. на суму з ПДВ - 208635,28 грн.; № 5 від 1 червня 2011 р. на суму з ПДВ - 106537,60 грн.; № 4 від 1 червня 2011 р. на суму з ПДВ - 122853,02 грн.; № 3 від червня 2011 р. на суму з ПДВ - 130122,10 грн.; № 42 від 10 червня 2011 р. на суму з ПДВ - 272161,99 грн.; № 43 від 10 червня 2011 р. на суму з ПДВ - 135645,35 грн.; № 73 від 23 червня 2011 р. на суму з ПДВ - 309577,67 грн.; № 72 від 23 червня 2011 р. на суму з ПДВ - 109834,54 грн.; податкові накладні: № 4 від 01.08.2011 р. на суму з ПДВ - 103339,76 грн.; №3 від 01.08.2011 р. на суму з ПДВ - 116751,89 грн.; № 2 від 01.08.2011 р. на суму з ПДВ - 136605,07 грн.; №55 від 15.08.2011 р. на суму з ПДВ - 124789,73 грн.; № 54 від 15.08.2011 р. на суму з ПДВ - 114270,68 грн.; № 82 від 25.08.2011 р. на суму з ПДВ - 38642,45 грн.; видаткові накладні: № 2 від 1 серпня 2011 р. на суму з ПДВ - 136605,07 грн.; № 3 від 1 серпня 2011 р. на суму з ПДВ - 116751,89 грн.; № 4 від 1 серпня 2011 р. на суму з ПДВ - 103339,76 грн.; № 42 від 15 серпня 2011 р. на суму з ПДВ - 124789,73 грн.; № 41 від 15 серпня 2011 р. на суму з ПДВ - 114270,68 грн.; № 63 від 25 серпня 2011 р. на суму з ПДВ - 38642,45 грн.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначано, що зазначені податкові накладні містять всі реквізити, передбачені чинним законодавством для первинних документів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого судом, встановлено, що керівником ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» дійсно є Михайлюк В.В.

Разом з тим, судом першої інстанції досліджено надані позивачем декларації з ПДВ в розрізі контрагентів за спірний період, та встановлено, що всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі та відсутні у представника відповідача зауваження по наданих деклараціях, порядку їх оформлення.

Також, суд першої інстанції обгрунтовано зазначає, що на виконання умов вказаного договору № 01/01-02 від 01.02.11 р. позивачем була здійснена оплата за отриманий товар, що підтверджується, платіжними дорученнями з відповідною відміткою банку про проведення операції № 3322 від 27.07.2011 р., №3200 від 19.05.2011 р., № 3211 від 24.05.2011 р., № 3232 від 08.06.2011 р., № 3233 від 08.06.2011 р., № 3241 від 15.06.2011 р. та № 3258 від 20.06.2011 р.

Згідно приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 Податкового кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалось відповідачем, що позивачем до перевірки надано всі первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, в тому числі податкові накладні.

Згідно п. 201.7 Податкового кодексу, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 Податкового кодексу (п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу цієї при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені кодексом

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, вів імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають ні стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Судом першої інстанції досліджено надані представниками позивача договори позивача із контрагентами, покупцями придбаних у ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» електроприладів, банківські виписки, та обґрунтовано встановлено, що вони підтверджують оплату цими контрагентами позивачу за поставлені товари, що дозволяє суду дійти висновку про використання позивачем отриманого за вищевказаним договором з ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» у власній господарській діяльності.

Крім того, як зазначено вище, основними видами діяльності позивача згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є, крім іншого, оптова торгівля електропобутовими приладами, а тому отримані від ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» електроприлади було використано позивачем у власній господарській діяльності для подальшого продажу своїм контрагентам-покупцям.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що надані документи підтверджують товарність угод позивача з контрагентом.

Крім того, позивачем надані докази наступного транспортування придбаних товарів.

Так, судом першої інстанції досліджено договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 15656 від 29.08.2011 р., укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта»; договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 846 від 01.09.2008 р., укладений між позивачем та ТОВ «Нова Пошта», банківські виписки на підтвердження здійснення платежів в оплату наданих транспортних послуг; Акт № НП/2-0024525 здачі прийняття-робіт (надання послуг) від 31.08.2011 р.; Акт № НП/2-0014289 здачі прийняття-робіт (надання послуг) від 31.05.2011 р.; Акт № НП/2-0017762 здачі прийняття-робіт (надання послуг) від 30.06.2011 р. Відтак, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено належними й допустимими доказами факт наступного транспортування з метою реалізації придбаних ним у ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» товарів.

З огляду на те, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за період травень, червень, липень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» та, як наслідок, не було допущено заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 442504,77 грн., в т.ч. за травень 2011 р. - 125897,27 грн., за червень 2011 року - на 210874,25 грн., за серпень 2011 року - на 105733,25 грн.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на Акт перевірки від 05.10.2011 р. № 381/23-404/37195372, як на доказ недійсності правочинів між позивачем та ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ», оскільки відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Так, суд першої інстанції правомірно звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання Договору № 01/01-02 від 01.02.11 р. недійсним і станом на час розгляду справи суду не надані будь-які докази про притягнення до відповідальності посадових осіб ТОВ «ЛІБЕТІ СТАЙЛ» чи позивача за порушення вимог податкового законодавства.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, так як, надані позивачем документи свідчать про товарність укладеної угоди та її реальність.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 16 квітня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.