Рішення № 30854421, 03.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р.Справа № 922/859/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Зевс" (м. Донецьк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігма-2011" (смт.Малинівка, Харківська обл.) про стягнення 50537,78 грн. за участю представників сторін:

позивача - Зюлковської С.В. (довіреність №09/0640 від 07.12.12 р.);

відповідача - Машир В.О. (довіреність від 14.03.13 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Зевс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігма-2011" на свою користь заборгованість за товар за договором поставки напоїв №ХА-189/09 від 04.08.2011 року. Відповідно до вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 50537,78 грн., з яких: 26500,25 грн. - сума основного боргу, 5981,62 грн. - пеня, 14238,02 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 2650,02 грн. - штраф, 1167, 87 грн. - 3% річних. Судовий збір у розмірі 1720,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 березня 2013 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі №922/859/13-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11 березня 2013 р. об 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 березня 2013 р. розгляд справи було відкладено на 25 березня 2013 р.

25 березня 2013 р. до канцелярії суду від відповідача надійшло заперечення проти позову, в якому відповідач визнає заборгованість за договором поставки напоїв №ХА-189/09 від 04.08.2011 року в розмірі 26500,25 грн., проти стягнення з нього штрафу в розмірі 2650,02 грн., пені в розмірі 5981,62 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 14238,02 грн., 3% річних в розмірі 1167, 87 грн. заперечує частково, а саме погодився на стягнення з нього пені в розмірі 2262,99 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі14238,02 грн. та 3% річних в розмірі 1167, 87 грн.

В судовому засіданні 25 березня 2013 р. було оголошено перерву до 03 квітня 2013 р.

03 квітня 2013 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог та частково відмовитись від нарахування штрафних санкцій на суму 20606,67 грн. Просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу в розмірі 26500,25 грн., штрафні санкції у розмірі 3430,86 грн., а саме 2262,99 грн. пені та 1167,87 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд, перевіривши повноваження особи, що підписала заяву про зменшення розміру позовних вимог, а також те, що відмова позивача від позову в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій на суму 20606,67 грн., з яких 3718,63 грн. пені, 14238,02 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2650,02 грн. штрафу, не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, вважає за можливе прийняти її і припинити провадження у справі в цій частині відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.

03 квітня 2013 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшла заява про визнання позову (в порядку ст. 78 ГПК України), в якому він вказав, що відповідач, ТОВ "Ігма-2011, визнає позов в частині стягнення грошових коштів у сумі 29931,11 грн. основного боргу разом із штрафними санкціями та 1720,50 грн. судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні 03 квітня 2013 р. підтримує позов у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 03 квітня 2013 р. визнає позовні вимоги з урахуванням заяви представника позивача про зменшення розміру позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

04.08.2011 р. між Приватним підприємством "Зевс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ігма-2011" (покупець) було укладено договір поставки напоїв №ХА-189/09.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставляти покупцю напої (надалі по тексту даного договору напої іменуються словом «товар») партіями згідно із замовленнями останнього, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, найменування, асортимент, ціна товару визначаються за домовленістю сторін і вказуються в специфікації (додаток № 1) та/або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, ціни на товар вільні. Постачальник залишає за собою право зміни ціни на товар в односторонньому порядку з попереднім повідомленням покупця за 2 (два) календарних дні до моменту вступу в дію нових цін. Ціни на прийнятий покупцем товар та/або оплачений в порядку 100% передоплати зміні в односторонньому порядку не підлягають.

Відповідно до п. 4.2. договору, покупець проводить оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або іншим, що не суперечить чинному законодавству способом.

Відповідно до п. 4.3. договору, термін оплати за отриманий товар: 100% передоплати, відстрочка платежу на 21 календарних днів з дня прийняття товару покупцем.

Факт отримання відповідачем від позивача товару підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств. Також в матеріалах справи наявні товаро-транспортні накладні на переміщення напоїв, податкові накладні до цих видаткових накладних та повідомлення ТОВ "Ігма-2011" на отримання від ПП "Зевс" цінностей за договором поставки напоїв №ХА-189/09 від 04.08.2011 року.

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар на загальну суму 88456,68 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки напоїв №ХА-189/09 від 04.08.2011 року лише частково оплатив за отриману продукцію в розмірі 61956,43 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 26500,25 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3. договору, у разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який стягується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2262,99 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1167,87 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 612, 625, 629, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігма-2011" (63525, Харківська обл., Чугуївський район, смт. Малинівка, вул. 1-го травня, буд.10; код ЄДРПОУ 37792215) на користь Приватного підприємства "Зевс" (83102, м. Донецьк, Куйбишевський р-н., вул. Куйбишева, б. 73; п/р 26008001000013 у ПАТ КБ "Український фінансовий світ", м. Донецьк, МФО 377777; код ЄДРПОУ 31578034) суму основного боргу в розмірі 26500,25 грн., пеню в розмірі 2262,99 грн., 3% річних в розмірі 1167,87 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.