Постанова № 30852227, 16.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2013 р. Справа№ 5011-2/18085-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі: Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Залєрцов М.О.

від відповідача - Сенчило А.О., Черепанський А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово - будівельного кооперативу «Більшовик-5»

про стягнення 465 030,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» (далі -відповідач) 465 030,28 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 7948/4-13 від 25.04.2000 року, з яких 428 897,04 грн. - основного боргу, 18 026,13 грн. - інфляційних, 15707,47 грн. - 3% річних та 2 399,64 грн. - пені.

Від відповідача 14.01.2013 року через відділ діловодства суду надійшло клопотання про застосування строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 99 576,55 грн. основної заборгованості, 13 542,41 грн. інфляційних, 7 971,58 грн. 3% річних, 7 538,98 грн. пені та 2 572,59 грн. судового збору. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року в частині відмови у стягненні з ЖБК «Більшовик -5» на користь ПАТ «АК «Київводоканал» заборгованості у розмірі 336 400,76 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача в частині стягнення 336 400,76 грн. заборгованості задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та як наслідок, винесення судом рішення, висновки якого не відповідають обставинам справи.

Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням Житлово - будівельний кооператив «Більшовик-5» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року в частині задоволених штрафних санкцій та прийняти нове рішення, яким врахувати контр розрахунок відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2013 року апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» та Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.04.2013 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Житлово - будівельного кооперативу «Більшовик-5», в якому останній просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині залишити без змін.

09.04.2013 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», в якій останній просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

У судовому засіданні 09.04.2013 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 16.04.2013 року.

В судове засідання 16.04.2013 року з'явилися представники позивача та відповідача.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.04.2000 року між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал» (правонаступником якого є позивач, постачальник) та відповідачем (абонент) було укладено договір № 7948/4-13 на постачання питної води та приймання стічних вод (каналізаційних стоків) через приєднані мережі (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а відповідач - оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 1 липня 1994 року.

Кількість поданої води, згідно з умовами договору (розділ 3), що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника, спільно з представником абонента. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Відповідно до п. 3.6. - 3.7. договору, абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

У відповідності до п. 5.1. договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору в період з 01.01.2007 року по 31.08.2012 року ним були надані відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення за кодом 3-450 у період з 01.01.2007 року по 31.08.2012 рік на суму 602 543,37 грн., з яких сплачено 362 096,43 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість (з урахуванням перерахунків на суму -13 208,89 грн.) розміром 227 238,05 грн.; за кодом 3-50450 у період з 01.01.2007 року по 31.08.2012 рік на суму 205 262,04 грн., яку не було сплачено, внаслідок чого утворилася заборгованість (з урахуванням перерахунків на суму - 3 603,05 грн.) розміром 201 658,99 грн.

Проте, як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання за даним договором не виконав.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 525, 526, 549 Цивільного кодексу України, ст. 22 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 465 030,28 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за договором № 7948/4-13 від 25.04.2000 року, з яких 428 897,04 грн. - основного боргу, 18 026,13 грн. - інфляційних, 15707,47 грн. - 3% річних та 2 399,64 грн. - пені.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає, що апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України виконавець зобов'язується за завданням другої сторони замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, у житловому будинку № 11 по вул. Т. Драйзера, щодо якого укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод (каналізаційних стоків), на вводі трубопроводу питної холодної води встановлено лічильник (згідно дод. до договору), з якого щомісячно здійснюється зняття показань представником позивача спільно з представником відповідача, що передбачено умовами п. 3.1 договору та про що сторонами складаються відповідні акти.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується прийняття відповідачем від позивача «холодної води на підігрів», на що посилається позивач, надання таких послуг також не передбачено умовами договору і сторонами не складались та не підписувались акти на підтвердження надання послуги «постачання холодної води на підігрів».

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, наданого позивачем, до нього включено розрахунки за послуги, що не передбачені договором, а саме з жовтня 2005 року позивачем без погодження з відповідачем, було відкрито окремий код № 3-50450 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води (на підігрів), що не передбачено умовами договору, оскільки ним передбачено постачання саме питної води та прийняття стоків (що за кодом 3-450).

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, у разі відсутності на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води (стоків) плата за надані послуги здійснюється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання - з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення стоків гарячої води - з розрахунку на одну особу.

Проте, як вбачається з розрахунку позивача та наданих ним суду письмових доказів (дебітово - інформаційних повідомлень, платіжних вимог, розшифровок та ін. з клопотанням від 15.01.2013 року), позивач здійснював нарахування стоків гарячого водопостачання з показників лічильника встановленого на виносному бойлері, який знаходиться на балансі ПАТ «Київенерго», дана вода постачається групі споживачів, в свою чергу кількість та вартість поставленої «води, яка йде на підігрів» визначається позивачем у відсотковому відношенні до кількості споживачів.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що спірний договір не регулює постачання позивачем відповідачу холодної води для потреб гарячого водопостачання та сплати її вартості, облік якої здійснюється за кодом 3-50450. Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної холодної води, тоді як інші договори, на підтвердження укладення позивача з відповідачем договорів на постачання гарячої води, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Пунктом 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 встановлено, що ці Правила визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 3.13 зазначених правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Таким чином, з огляду на викладене та матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 201 658,99 грн., який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги за воду, яка використовується для виготовлення гарячої води задоволенню не підлягають, як безпідставні.

Проте, відмовляючи в задоволенні частини позову, суд першої інстанції врахував те, що за період з 01.01.2007 року по 31.08.2012 рік позивачем надано відповідачу послуги з постачання питної холодної води та її стоків за кодом 3-450, яка відповідачем не сплачена, і таким чином заборгованість відповідача за поставлену питну холодну воду та її стоки за кодом 3-450 за період з 01.01.2010 року по 31.08.2012 рік становить 99 576,55 грн.

Водночас, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, щодо відмови в позові в частині заявленої заборгованості за поставлену питну холодну воду та її стоки за договором за кодом 3-450 у період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 рік, хоча в цій частині вимоги також є обґрунтованими відповідно до розрахунку позивача в частині застосування тарифу на питну холодну воду та її стоки, оскільки відповідачем була подана зява про застосування строку позовної даності, а відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати послуг на постачання питної води та приймання стічних вод (каналізаційних стоків) через приєднані мережі позивач просив суд стягнути з відповідача 18 026,13 грн. - інфляційних, 15707,47 грн. - 3% річних та 2 399,64 грн. - пені.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних на заборгованості в розмірі 201 658,99 грн. за період з 01.01.2007 року по 31.08.2012 року, оскільки позивачем необґрунтовано нараховано заборгованість за воду, яка використовується для виготовлення гарячої води (за кодом 3-50450).

В зв'язку з застосуванням судом позовної давності до вимог про оплату заборгованості за поставлену питну та її стоки за кодом 3-450 у період з 01.01.2007 року до 31.12.2009 року та відмовою в цій частині, судом правомірно відмовлено в заявлених вимогах щодо інфляційних та 3% річних, нарахованих на цю заборгованість.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м Києва від 12.02.2013 року в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 99 576,55 грн. основної заборгованості слід залишити без змін.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 99 576,55 грн. за поставлену питну холодну воду та її стоки за кодом 3-450 за період з 01.01.2010 року по 31.08.2012 рік суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем не виконано належним чином зобов'язання, це є підставою для застосування до нього господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України, зокрема ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 625 ЦК України.

За розрахунком суду першої інстанції з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні - 13 542,41 грн., 3% річних - 7971,58 грн. та пеня (за 6 міс.) - 7538,98 грн.

Беручи до уваги, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на суму заборгованості у розмірі 99 576,55 грн. підлягають частковому задоволенню, проте не в перераховану судом першої інстанції розмірі.

В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Тоді як, судом першої інстанції було здійснено розрахунок інфляційних втрат на загальну суму заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується. Аналогічна позиція викладена в роз'ясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 року № 02 5/223 «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції», де зазначено, що належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову.

Так, за даними Державного комітету статистики України у квітні - липні 2010 року, липні - серпні 2011 року, травні - серпні 2012 року зафіксовані наступні індекси інфляції: 99,7%, 99,4 % 99,6 %, 99,8 %, 98,7 %, 99,6 %, 99,7%, 99,7 %, 99,8 %, 99,7 % тобто зафіксовано дефляцію.

З урахуванням від'ємного значення інфляційного збільшення суми боргу, за перерахунком суду апеляційної інстанції інфляційні втрати позивача становлять 3 392,43 грн.

Що ж до нарахування судом першої інстанції 3 % річних на загальну суму боргу, колегія суддів зазначає, що розмір цих санкцій необхідно розраховувати наступним чином (сума заборгованості за місяць*3%*кількість прострочених днів за період /365/100).

Здійснивши розрахунок 3 % річних колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 623,67 грн. 3 % річних.

Щодо стягнення пені у розмірі 7 538,98 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2 сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує пеню у розмірі 0.1 відсоток несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 399,64 грн. із розрахунку облікової ставки Національного банку України за прострочення оплати наданих послуг.

Тоді як, місцевий господарський суд здійснюючи перерахунок пені дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 7538,98 грн., у більшому розмірі ніж заявлено позивачем.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони

Приймаючи до уваги зазначені норми та положення п. 4.2 договору, колегія суддів здійснила власний розрахунок пені, відповідного до якого розмір пені становить 1 513,57 грн.

Отже, висновок суду першої інстанції про стягнення пені у розмірі 7538,98 грн. колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки підстав для стягнення суми більшої ніж просить позивач немає.

Враховуючи викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року підлягає зміні в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, з підстав наведених вище.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги Житлово - будівельного кооперативу «Більшовик-5» у зв'яку з її задоволенням покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 року змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» (м. Київ, вул. Драйзера, 11; ідентифікаційний код 22934602) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) 99 576,55 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят шість гривень 55 коп.) основної заборгованості, 3 392,43 грн.(три тисячі триста дев'яносто дві гривні 43 коп.) інфляційних, 3 623,67 грн. (три тисячі шістсот двадцять три гривні 67 коп.) 3% річних, 1 513,57 грн. (одну тисячу п'ятсот тринадцять гривень 57 коп.) та 2 100,92 грн. (дві тисячі сто гривень 92 коп.) судового збору.»

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 12.02.2013 року - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Більшовик-5» (м. Київ, вул. Драйзера, 11; ідентифікаційний код 22934602) 4 650,31 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят гривень 31 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 5011-2/18085-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Шапран В.В.

Судді Андрієнко В.В.

Буравльов С.І.