Постанова № 30848671, 26.03.2013, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 825/682/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного транспортного малого підприємства «П.Г. Внєштранс» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про виключення з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, -

В С Т А Н О В И В:

18.02.2013 Приватне транспортне мале підприємство «П.Г. Внєштранс» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом (зі змінами) до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Прилуцька ОДПІ ДПС) і просить визнати протиправними дії Прилуцької ОДПІ ДПС щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача на підставі наказів Прилуцької ОДПІ ДПС № 30 від 08.01.2012 та № 59 від 14.01.2013, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ ДПС від 01.02.2013 № 0000012202/64, № 0000021702/17/65; визнати протиправним та скасувати рішення № 1 про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 07.03.2013. Свої вимоги позивач мотивує тим, що начальником Прилуцької ОДПІ ДПС неправомірно винесено накази № 30 від 08.01.2013 та № 59 від 14.01.2013 про проведення позапланової виїзної перевірки позивача в порушення вимог п.п.78.1.1 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), оскільки встановлені вимоги даної статті Прилуцькою ОДПІ ДПС не були дотримані. На адресу позивача з Прилуцької ОДПІ ДПС обов'язковий письмовий запит, відповідно до ст.78 ПК України не надходив, а отже відсутні і підстави для проведення відповідної перевірки. Однак не беручи до уваги дані обставини, а саме відсутність підстав для проведення перевірки Прилуцькою ОДПІ ДПС неправомірно проведено позапланову виїзну перевірку позивача, якою встановлені порушення вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ) та ПК України. Прийняті Прилуцькою ОДПІ ДПС податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000012202/64, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1 263 346,25 грн. (за основним платежем 1 020 086,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 243 260,25 грн.) та № 0000021702/17/65, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників в розмірі 8 803,41 грн. (за основним платежем 5 297,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 505,68 грн.) є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем за перевіряємий період дотримано вимоги ст.81 Закону про ПДВ та ст.209 ПК України. На момент проведення перевірки за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 позивач відповідав вимогам, що ставляться до сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та у вищезазначений період щомісячно подавав до податкового органу дві податкові декларації з ПДВ, а саме: декларацію (скорочену) - за результатами операцій із поставки сільськогосподарських товарів (послуг); - декларацію (загальну) - за результатами операцій із поставки продукції не власного виробництва, що також підтверджується актом перевірки. В даний період часу позивач був зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ в Прилуцькій ОДПІ ДПС. Неправомірно визначивши питому вагу вартості поставлених підприємством несільськогосподарських товарів послуг в розмірі 26,96%, призвело до безпідставного висновку, що позивачем занижена питома вага поставлених несільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх поставлених товарів/послуг. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, тому податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000012202/64 є протиправним та підлягає скасуванню. Також, необхідно вказати, що в листопаді 2009 року за результатами проведення планової виїзної перевірки складено акт № 1145/23-14228965 від 20.11.2009, де зі сторони позивача в зазначений період (з 01.07.2008 по 30.06.2009) подавалися аналогічні звіти та відомості з аналогічними розрахунками питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг до податкової - ніяких порушень контролюючим органом при даних правовідносинах не зазначалося та відповідно після проведення перевірки позивач продовжував добросовісно виконувати свої обов'язки по сплаті податків та обов'язкових платежів в аналогічному порядку. Актом перевірки встановлено, що готівкові кошти на відповідні суми були видані підзвітним особам, які на підтвердження їх використання до авансових звітів надали лише товарні чеки, які на переконання перевіряючих, не є підтверджуючими документами, однак необхідно зазначити, що відповідно до Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» товарний чек може бути підтверджуючим документом використання готівки, виданої особі під звіт. Враховуючи незаконність проведення перевірки позивач вважає і винесення податкового повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ ДПС від 01.02.2013 № 0000021702/17/65 - податок на доходи найманих працівників по акту перевірки на суму 8 803,41 грн. з вказаних підстав незаконним та протиправним. Крім того, підставою для виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 07.03.2013 став акт про результати планової виїзної перевірки позивача з питань перевірки питомої ваги реалізації несільськогосподарської продукції, однак будь-яких вимог податкового органу до позивача про надання конкретних документів, які стосуються питомої ваги реалізації несільськогосподарської продукції не було. Позивач є сільськогосподарським підприємством у відповідності до вимог ПК України, а тому Прилуцькою ОДПІ ДПС неправомірно визначивши питому вагу вартості поставлених підприємством несільськогосподарських товарів послуг в розмірі 26,96%, призвело до безпідставного висновку, що позивачем занижена питома вага поставлених несільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх поставлених товарів/послуг та як наслідок Прилуцькою ОДПІ ДПС неправомірно прийнято рішення № 1 від 07.03.2013 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, яким анульовано Спеціальне свідоцтво та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника ПДВ на загальних умовах із формуванням нового свідоцтва за процедурами перереєстрації.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити та зазначили, що працівниками Прилуцької ОДПІ ДПС правомірно, у відповідності до вимог ПК України проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2010 по 30.09.2012. За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог Закону про ПДВ та ПК України. Позивач в період з 01.01.2010 по 30.09.2012 одночасно користувався спеціальним режимом оподаткування діяльності та загальними нормами оподаткування ПДВ, підприємство вело податковий облік операцій, пов'язаних зі спеціальним режимом оподаткування та окремо із загальним. Також, необхідно зазначити, що у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства. В ході проведення перевірки позивача встановлено, що в переліку видів діяльності свідоцтва товариства про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 01.01.2009 № 100163873 серії НБ взагалі відсутній підклас видів діяльності за кодом 01.41.0. Перевіркою встановлено, що в жовтні 2010 року позивачем занижена питома вага поставлених сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх поставлених товарів/послуг. Таке заниження виникло за рахунок неправомірного віднесення позивачем до складу обсягу поставки сільськогосподарських товарів протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно товарів/послуг, що не відносяться до таких, а тому Прилуцькою ОДПІ ДПС правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000012202/64.

Податкове повідомлення-рішення № 0000021702/17/65 є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає, оскільки перевіркою правильності підтвердження витрат коштів, виданих з каси підприємства під звіт на адміністративно-господарські потреби, встановлено відсутність підтверджуючих платіжних документів під авансовими звітами. Враховуючи норми законодавства, сума коштів, отриманих під звіт та не повернута, або не прозвітована вчасно, додається до оподатковуваного доходу відповідного місяця та оподатковується на загальних підставах. Крім того, отримані кошти у квітні 2010 року для придбання товарно-матеріальних цінностей та кошти на оплату послуг міського бюро технічної інвентаризації на оформлення відповідних документів на нерухоме майно на балансі підприємства не рахуються, тому внаслідок вищезазначених порушень позивачу донараховано 5 297,73 грн. податку на доходи фізичних осіб. Також встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді податок на доходи найманих працівників до бюджету перераховувався несвоєчасно або не перераховувався протягом тривалого часу, що є порушенням вимог ПК України та як наслідок правомірне нарахування штрафних санкцій.

Крім того, оскільки актом перевірки позивача встановлено перевищення двадцяти п'яти відсоткового рівня питомої ваги поставлених несільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх поставлених товарів/послуг позивача та відповідно до Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 № 1394 (якщо сільськогосподарське підприємство не подає заяву (заяви) у строки, встановлені пунктом 6.4 Положення, то податковий орган за результатами документальної невиїзної перевірки, планової або позапланової виїзної перевірки встановить факт перевищення, то незалежно від строку, який пройшов із часу досягнення перевищення, податковий орган приймає рішення про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування) Прилуцькою ОДПІ ДПС правомірно прийнято рішення № 1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Позивач 02.03.1993 зареєстрований в якості юридичної особи Прилуцькою районною державною адміністрацією Чернігівської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЄ № 548120 та згідно даного витягу видами діяльності позивача за КВЕД є: 63.21.2 функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту; 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур; 51.21.0 оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; 50.20.0 технічне обслуговування та ремонт автомобілів (том № 1 а.с.51-51а).

Відповідно до Свідоцтв про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, а саме: № 100163873 НБ № 019059 видами діяльності позивача за КВЕД є: 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур (том № 1 а.с.49а) та № 200099393 НБ № 012589 - 01.61 надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.11 вирощування зернових та технічних культур; 01.13 вирощування зернових та технічних культур (том № 1 а.с.50).

Відповідно до статуту позивача, затвердженого 21.07.2009 предметом діяльності підприємства, у тому числі є вирощування зернових та технічних культур, надання послуг у рослинництві (п.4.1) (том № 1 а.с.41-48).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 08.01.2013 № 24-27, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та наказів від 08.01.2013 № 30, від 14.01.2013 № 59 (том № 1 а.с.38-39) проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 01.01.2010 по 30.09.2012, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 23.01.2013 № 68/22-14228965 (далі - акт перевірки) (том № 1 а.с.13-30).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.8-1.6, п.8-1.11, п.п.8-1.15.1, п.п.8-1.15.2, п.п.8-1.15.7, п.8-1.15. ст.8-1 Закону про ПДВ, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198, п.209.1, п.209.6, п.209.7, п.209.10, п.209.17 ст.209 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 020 086,00 грн., в тому числі за травень 2010 року в сумі 218 354,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 43 474,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 41 555,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 197 857,00 грн., за червень 2011 року в сумі 47 049,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 63 769,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 126 835,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 50 340,00 грн., за лютий 2012 року в сумі 4 544,00 грн., за березень 2012 року в сумі 19 291,00 грн., за травень 2012 року в сумі 105 578,00 грн., за червень 2012 року в сумі 27 618,00 грн., за липень 2012 року в сумі 73 822,00 грн.;

п.301.1 ст.301, п.308.1 ст.308 ПК України, наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.12.2010 № 837 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва», наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26.01.2012 № 772 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва», в результаті чого неправомірно з 2012 року позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку. Відповідно до абз. «б» п.п.308.6.2 п.308.6 ст.308 ПК України реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується за рішенням органу державної податкової служби у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення;

п.11.2 ст.164, п.9.1 ст.170, п.п.1.1. ст.164, ст.168, п.91.1 ст.170 ПК України, в результаті чого донараховано 5 297,73 грн. податку на доходи фізичних осіб;

п.119.2 ст.119 ПК України.

На підставі акта перевірки Прилуцькою ОДПІ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013:

№ 0000012202/64, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 1 263 346,25 грн. (за основним платежем 1 020 086,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 243 260,25 грн.) (том № 1 а.с.40);

№ 0000021702/17/65, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників в розмірі 8 803,41 грн. (за основним платежем 5 297,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 505,68 грн.).

З акту перевірки вбачається, що в зазначений період часу позивач був зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість в Прилуцькій ОДПІ ДПС.

Актом перевірки встановлено, що у Свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування відсутній підклас видів діяльності за кодом КВЕД 01.41.0 надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту, що стало підставою для виключення з розрахунку Прилуцької ОДПІ ДПС питомої ваги робіт у сфері надання послуг у рослинництві. Також зазначено, що питома вага вартості поставлених позивачем несільськогосподарських товарів та послуг складає 26,96%.

З акту перевірки, який став підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вбачається наступне.

На момент проведення перевірки за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 позивач відповідав вимогам, що ставляться до сільськогосподарського підприємства - суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та в період з 01.01.2010 по 30.09.2012 щомісячно подавав до податкового органу дві податкові декларації з ПДВ, а саме: - декларацію (скорочену) - за результатами операцій із поставки сільськогосподарських товарів (послуг); - декларацію (загальну) - за результатами операцій із поставки продукції не власного виробництва, що також підтверджується актом перевірки (том № 2 а.с.119-252, том № 3 а.с.1-61).

Необхідно зазначити, що на протязі 2010-2012 років підприємство займалося виробництвом сільськогосподарської продукції вирощеної на орендованих землях та наданням сільськогосподарських послуг.

Судом встановлено, що на підставі укладених договорів на протязі 2010-2012 роках позивачем (Виконавець) надавались послуги ДП ДГ «Івківці» (Замовник), а саме: обробіток грунту; сівба та посадка; внесення гербіцидів, мінеральних та органічних добрив, підкорм посівів; збиральні роботи; доробка зерна; постачання кормів для годівлі ВРХ; надання паливно-мастильних матеріалів; транспортні роботи; фінансова допомога; інші послуги (том № 1 а.с.96-98).

Також, необхідно зазначити, що сільськогосподарські послуги ДП ДГ «Івківці» надавалися транспортними засобами, які є власністю позивача, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (том № 3 а.с.71-84).

Прилуцька ОДПІ ДПС, як на підставу порушення позивачем права віднесення коштів до спеціальних декларацій посилається на той факт, що операції з надання послуг суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим платникам податків, в тому числі з використання сільськогосподарської техніки, не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства на яку поширюються норми ст.8-1 Закону про ПДВ і, відповідно у податковому обліку обсяги поставок таких послуг відображаються у загальній податковій декларації з ПДВ, згідно з якою здійснюються розрахунки з бюджетом, оскільки в Свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість відсутній підклас видів діяльності за кодом 01.41.0.

В даних правовідносинах враховується п.44.1 ст.44 ПК України відповідно до якого для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону про ПДВ визначені операції, що є об'єктом оподаткування.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Закону про ПДВ резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 81.2 ст. 8 Закону).

Так, в силу п. 81.6 ст. 81 Закону (в редакції від 18.06.2009), сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому, згідно п. 81.11 ст. 81 Закону якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Відповідно п. 81.15 ст. 81 Закону України «Про податок на додану вартість» для пілей цієї статті застосовуються такі терміни:

81.15.1. виробничі фактори:

а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях;

б) послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку:

сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин;

пакування та підготовка до продажу, в тому числі сушіння, очищення, розмелювання, дезінфекція та силосування сільськогосподарської продукції;

зберігання сільськогосподарської продукції;

вирощування, розведення, відгодівля та забій свійських сільськогосподарських тварин, застосування засобів захисту тварин, проведення протиепізоотичних заходів;

надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг);

надання послуг, супутніх веденню сільськогосподарської діяльності, а саме з питань оподаткування, бухгалтерської звітності та обліку, організації внутрішнього виробничого управління;

знищення бур'яну та шкідливих комах, оброблення посівів і сільськогосподарських площ засобами захисту рослин, а також використання засобів захисту тварин;

експлуатація меліоративних зрошувальних та осушувальних систем для посівних площ та сільськогосподарських угідь;

розділ м'яса для товарної кондиції;

81.15.1. діяльність у сфері сільського господарства:

а) виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих грунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація;

б) виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація.

Зазначені правові норми кореспондуються з п. 209.1, п. 209.6, п. 209.7 ст. 209 ПК України.

Пунктами 209.10, 209.17 статті 209 ПК України визначається порядок отримання Свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та види діяльності (КВЕД), на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Так, згідно абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України від 15.05.2003 № 755 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент здійснення правовідносин) в єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи як види діяльності.

Форма довідки з Єдиному державному реєстрі затверджена наказом Державного комітету статистики від 12.06.2007 № 164 «Про затвердження форми довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України».

Вказаною формою передбачено зазначення в довідці напрямків видів діяльності за КВЕД, але це не може обмежувати підприємство у здійсненні ним передбачених статутом видів діяльності.

При цьому, необхідно зазначити, що лист Міністерства аграрної політики України від 23.04.2009 № 37-21-1-15/6802, на який зроблено посилання в акті перевірки, не є - нормативно-правовим актом, носить рекомендаційний характер та фактично суперечить нормам Закону про ПДВ та змінює сутність ст. 81 Закону.

В даному випадку господарська операція з надання послуг передбачає операцію між двома особами, відповідно до якої, одна особа такі послуги безпосередньо здійснює за винагороду, а інша отримує їх результат, несучи відповідні витрати.

Роз'яснення ж Міністерства аграрної політики України, надане вищевказаним листом, стосовно того, чи відносяться наведені у Переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону про ПДВ, послуги, що надані третій особі (іншому суб'єкту господарювання), до сільськогосподарської діяльності, відповідно до якого до спеціального режиму оподаткування відносяться лише послуги, супутні поставці сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку, знаходиться поза межами змісту поняття «господарська операція з надання послуг», оскільки таке матеріальне благо за ними не вибуває з володіння сільськогосподарського підприємства та є витратами, що впливають на собівартість такого сільськогосподарського товару.

В силу прямої дії ст. 19 Конституції України - правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Враховуючи побудову правової конструкції п. 81.10 ст. 81. Закон про ПДВ - для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені ст. 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, а також побудову правової конструкції п. 209.10. ст. 209 ПК України - для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному органі державної податкової служби з дотриманням правил та у строки, що визначені ст. 183 цього Кодексу для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства, - наказом ДПА України від 01.03.2000 № 79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» та наказом ДПА України від 22.12.2010 № 978 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» (чинних в періоді, що підлягав перевірці), якими врегульовано порядок реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ, розширено тлумачення правової норми щодо переліку видів діяльності сільськогосподарського підприємства та додано вимогу про виключність такого переліку (Форма № 2-РС).

Аналізуючи правові норми законодавства України, необхідно звернути увагу на те, що а ні Закон про ПДВ, а ні ПК України не містять зобов'язання платника податків здійснювати діяльність лише зазначену у Свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ, також немає заборони відносити надані послуги до спеціального режиму оподаткування, якщо такі послуги визначені ст. 81 Закону про ПДВ.

Також судом враховується рішення Європейського суду з прав людини, а саме у справі «Серков проти України» - Європейським судом з прав людини порушення встановлено у зв'язку з тим, що, по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідало вимозі «якості» закону, що мало наслідком його суперечливе тлумачення Верховним Судом України, та, по-друге, незастосування судами, всупереч національному законодавству, підходу, який був би сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення».

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що п. 81.10 ст. 81. Закону про ПДВ та п. 209.10.ст. 209 ПК України не є чіткими та узгодженими, а отже не відповідають вимозі «якості» закону, і мають наслідком їх суперечливе тлумачення відповідачем, тому необхідно застосувати підхід, який є сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припустило неоднозначне тлумачення.

Отже, оскільки вказані вище правові норми припускають неоднозначне (множинне) трактування змісту права платника податків, у цій ситуації суд керується п. 56.21 ст. 56 ПК України - у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи те, що надання послуг у рослинництві за винагороду або на договірній основі та надання послуг сільськогосподарською технікою разом з обслуговуючим персоналом відноситься до видів діяльності на які поширюється дія ст. 81 Закону про ПДВ, є правомірним віднесення у відповідних звітних періодах суми ПДВ по скорочених деклараціях за господарськими операціями з перевезення зерна, послуг з обробки землі, польових послуг, надані власною сільськогосподарською технікою.

Відповідно до п. 13 Переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону про ПДВ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 № 23, визначено, що норми ст. 81 Закону про ПДВ поширюються на види діяльності щодо надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту.

Тому, неправомірно визначивши питому вагу вартості поставлених підприємством несільськогосподарських товарів послуг в розмірі 26,96 %, призвело до безпідставного висновку, що позивачем занижена питома вага поставлених несільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх поставлених товарів/послуг.

Крім того, суд зазначає, що в листопаді 2009 року за результатами проведення планової виїзної перевірки позивача складено акт № 1145/23-14228965 від 20.11.2009, в якому зазначено, що позивач в період з 01.07.2008 по 30.06.2009 подавав аналогічні звіти та відомості з аналогічними розрахунками питомої ваги вартості с/г товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг до податкової - ніяких порушень контролюючим органом при даних правовідносинах не зазначалось (том № 1 а.с.55-68).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000012202/64 на суму 1 263 346,25 грн. та як наслідок про його скасування.

Також, враховуючи вищезазначені обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення № 1 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 07.03.2013, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог Закону про ПДВ та ПК України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000021702/17/65 в частині нарахування позивачу податку на доходи найманих працівників за основним платежем в розмірі 5 297,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 834,43 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено про отримання позивачем в підзвіт грошових коштів в сумі 739,20 грн. за оформлення відповідних документів на нерухоме майно за адресою: с. Голубівка, вул. Лук'янівська, 4 та в сумі 10 451,70 грн. для придбання товарно-матеріальних цінностей - спальня «Кармен», які не рахуються на балансі підприємства.

На спростування вищезазначеного, позивачем, в якості доказів по справі надано правоустановчий документ - договір купівлі-продажу житлового будинку від 15.11.2004, витяг про державну реєстрацію права власності. Крім того, сальдовими відомостями за 2010-2012 роки підтверджено факт перебування на балансі підприємства спальні «Кармен» (том № 3 а.с.64-70).

Крім того, актом перевірки встановлено, що готівкові кошти на відповідні суми були видані підзвітним особам, які на підтвердження їх використання до авансових звітів надали лише товарні чеки (том № 3 а.с.86-156), які на думку Прилуцької ОДПІ ДПС не є підтверджуючими документами.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1. Положення підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Згідно п.2.2. Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.11. Положення передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.3.1. Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до ст.2 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п.1.2 Положення розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що товарний чек є підтверджуючим документом використання готівки, виданої особі під звіт.

Пунктом 7.41. Положення передбачено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів.

Абзацом 6 частини 1 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, у розмірі сплачених коштів.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що товарні чеки можуть бути підтверджуючими документами про використання виданої готівки підзвіт, а тому податкове повідомлення-рішення від 01.02.2013 № 0000021702/17/65 в частині нарахування позивачу податку на доходи найманих працівників за основним платежем в розмірі 5 297,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 834,43 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Дане податкове повідомлення-рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 671,25 грн. є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає, виходячи з наступного.

При перевірці правильності заповнення та повноти відображення даних у розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за Ф № 1 ДФ, поданого позивачем у перевіряємому періоді встановлено розбіжності.

Перевіркою правильності заповнення податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1ДФ встановлено подання розрахунків у перевіряємому періоді у повному обсязі, тобто не відображено виплату доходів СПД - фізичним особам за ознакою доходу 157.

Відповідальність за дане порушення передбачена п.119.2 ст.119 ПК України, згідно якого неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 168.1.2. пункту 168.1 статті 168 ПК України передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Таким чином, суд прийшов до висновку про порушення позивачем вищезазначених вимог законодавства.

Відповідно до ст.127 ПК України 127.1. ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента.

Таким чином, Прилуцькою ОДПІ ДПС правомірно нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи найманих працівників в розмірі 1 671,25 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Прилуцької ОДПІ ДПС щодо проведення позапланової виїзної перевірки позивача на підставі наказів Прилуцької ОДПІ ДПС № 30 від 08.01.2012 та № 59 від 14.01.2013, дані вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.п20.1.4 п.20.1. ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п.16.1.5 п.16.1. ст.16 ПК України платники податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

На виконання вимог вищезазначеної статті Прилуцькою ОДПІ ДПС 14.12.2012 направлено до позивача запит № 18133/10/22-123 про надання письмових пояснень щодо правомірності застосування підприємством спеціального режиму оподаткування, ймовірного заниження податкових зобов'язань за лютий 2012 року, завищення податкового кредиту за грудень 2010 року та повноти сплати податку з доходів фізичних осіб за 2011-2012 роки (том № 1 а.с.166-167), однак листом від 24.12.2012 № 49 позивачем не в повній мірі надані пояснення та їх документальне підтвердження щодо правомірності застосування останнім спеціального режиму оподаткування (том № 1 а.с.169).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Тобто, позивачем не надано в повному обсязі письмові пояснення та документи, які з урахуванням вимог ст.44 ПК України дали б змогу встановити правомірність формування платником податків показників податкової звітності.

В зв'язку з метою забезпечення виконання функцій органів державної податкової служби, передбачених ст.19-1 ПК України та керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 на підставі наказів Прилуцької ОДПІ ДПС від 08.01.2013 № 30, від 14.01.2013 № 59 (які позивачем в передбаченому законодавством порядку не були оскаржені) та направлень від 08.01.2013 № 24-27, які були вручені головному бухгалтеру Данілішиній Г.В. Прилуцькою ОДПІ ДПС правомірно проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2012 у відповідності до вимог ПК України. Тобто, в даному випадку позивачем допущено до перевірки посадових осіб Прилуцької ОДПІ ДПС, а тому останньою дотримано порядок проведення перевірок платників податків та як наслідок позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 01.02.2013, а саме:

№ 0000012202/64, яким Приватному транспортному малому підприємству «П.Г. Внєштранс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1 263 346,25 грн. (за основним платежем 1 020 086,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 243 260,25 грн.);

№ 0000021702/17/65, яким Приватному транспортному малому підприємству «П.Г. Внєштранс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи найманих працівників в розмірі 7 132,16 грн. (за основним платежем 5 297,73 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 834,43 грн.).

Визнати протиправним та скасувати рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби № 1 про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування від 07.03.2013.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Приватного транспортного малого підприємства «П.Г. Внєштранс» (код 14228965) судовий збір в розмірі 2 443 (дві тисячі чотириста сорок три) грн. 11 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Тихоненко