Рішення № 3084827, 24.02.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2009 р. Справа № 60/166-08

вх. № 9124/5-60

Суддя господарського суду Чистякова І.О.

при секретарі судового засідання Кисильова К.В.

за участю представників сторін:

позивача - Коновалова В.В. - довіреність № 28/11-08 від 28.11.2008 року; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Утиліта", м. Новомосковськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська Скляна Компанія", м. Мерефа,

про стягнення 755449,35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Утиліта" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська Скляна Компанія" заборогованості у сумі 694436,61 грн., яка складається з основної суми заборгованості - 629677,70 грн., пені - 33950,84 грн., штрафу у сумі 15741,94 грн., індексу інфляції - 10822,27 грн. та 3% річних від простроченої суми - 4243,86 грн. В обгрунтування позову позивач посилається на те, що на підставі договору поставки № 18/07/08-ПС від 18.07.2008 року позивач здійснював поставку відповідачу склобою безкольорового очищеного якістю згідно ТУ У 85-02126811-029-2000 відповідно до накладних, однак відповідач отримав товар, але сплатив його вартість частково, внаслідок чого виникла вищезазначена сума заборгованості та нараховано пеню, штраф, індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 грудня 2008 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12 січня 2009 року о 12:20 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 січня 2009 року розгляд справи було відкладено на 26 січня 2009 року о 12:40 годині.

26 січня 2009 року позивач за вх. № 1727 надав уточнення та доповнення до позовної заяви, згідно до яких збільшив суму позову до 755449,35 грн., а саме просить стягнути з відповідача основну суму боргу - 629677,70 грн., пеню - 60863,09 грн., 3% річних в сумі - 7607,89 грн., штраф - 15741,94 грн. та інфляційні збитки - 41558,73 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 січня 2009 року було прийнято до розгляду уточнення та доповнення до позовної заяви, якими позивач збільшив розмір позовних вимог до 755449,35 грн. та відкладено розгляд справи на 24 лютого 2009 р. о 11:40 годині.

У призначеному судовому засіданні позивач підтримує збільшені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Окрім того, позивач через канцелярію господарського суду 23 лютого 2009 року надав супровідним листом за вх. №442 для приєднання до матеріалів справи документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Відповідач у призначене судове засідання не з”явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення за №505545. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено, що 18 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 18/07/08-ПС.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., позивач зобов"язався поставити (передати у власність) по письмовій заявці відповідача, а відповідач прийняти та оплатити склобій безкольоровій очищений якісно згідно ТУ У 85-02126811-029-2000, на умовах викладених у договорі.

В пункті 3.1. договору сторони передбачили, що позивач поставляє товар в асортименті, кількості та за цінами у відповідності із Специфікаціями та/або накладними до цього договору.

У п.3.2. договору сторони встановили, що ціна товару встановлюється за домовленістю сторін в гривнях і складає 660,00 грн. з урахуванням ПДВ. Ціна кожної певної партії товару вказується у накладних до договору та у рахунках, на підставі яких відповідач оплачує вартість товару.

П.3.4 договору, встановлює, що відповідач сплачує вартість отриманого товару у вигляді передплати 100% вартості конкретної партії товару.

Відповідно до п. 3.5. договору відповідач здійснює оплату отриманого за договором товару шляхом внесення/перерахування визначеної в накладній та/або Специфікації до договору суми на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання зазначених умов договорів позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1797174,60 гривень, що підтверджується видатковими накладними за №РН-0000145 від 18.07.2008 року, №РН-0000149 від 23.07.2008 року, №РН-0000150 від 25.07.2008 року, №РН-0000152 від 30.07.2008 року, №РН-0000153 від 30.07.2008 року, №РН-0000156 від 05.08.2008 року, №РН-0000157 від 05.08.2008 року, №РН-0000158 від 06.08.2008 року, №РН-0000163 від 13.08.2008 року, №РН-0000165 від 16.08.2008 року, №РН-0000166 від 18.08.2008 року, №РН-0000167 від 18.08.2008 року, №РН-0000168 від 19.08.2008 року, №РН-0000162 від 21.08.2008 року, №РН-0000169 від 24.08.2008 року, квитанціями про приймання вантажу, які містяться в матеріалах справи.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури про сплату отриманого товару, а саме: №№ СФ-0000078 від 18.07.2008 р. на суму 94816,80 грн., СФ - 0000080 від 23.07.2008 р. на суму 141998,40 грн., СФ-0000081 від 25.07.2008 р. на суму 94764,60 грн., СФ-0000082 від 30.07.2008 р. на суму 95641,80 грн., СФ-0000083 від 30.07.2008 р. на суму 94632,60 грн., СФ-0000091 від 05.08.2008 р. на суму 141074,40 грн., СФ - 0000092 від 05.08.2008 р. на суму 47596,80 грн., СФ-0000093 від 06.08.2008 р. на суму 141569,40 грн., СФ-0000095 від 13.08.2008 р. на суму 142559,40 грн., СФ-0000097 від 16.08.2008 р. на суму 94335,60 грн., СФ-0000100 від 18.08.2008 р. на суму 92365,20 грн., СФ-0000101 від 18.08.2008 р. на суму 142790,40 грн., СФ-0000102 від 19.08.2008 р. на суму 184836 грн., СФ - 0000094 на суму 50863,20 грн., СФ - 0000103 від 24.08.2008 р. на суму 237330 грн.

Вищезазначені рахунки - фактури своєчасно направлялися позивачем поштовим відправленням на адресу відповідача, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями виписок з реєстру відправлень позивача та поштовими чеками.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, перерахувавши позивачу 1167496,90 грн., що визнається позивачем. За таких обставин, відповідачем залишилася несплачена вартість товару в сумі 629677,70 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 15.09.2008 року.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання претензії, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, виставленням рахунку тощо. При цьому боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором. Таким днем слід вважати дату одержання вимоги (в даному випадку вищезазначених рахунків позивача на оплату поставленого товару) боржником.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача в сумі 629677,70 грн. не сплачена на підставі виставлених позивачем рахунків. Відповідач не надав на вимогу суду докази належного виконання своїх зобов’язань або заперечення.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі 629677,70 грн.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2 договору сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов”язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов”язок по оплаті в термін, встановлений договором, нарахована сума пені - 60863,09 грн., відповідає вимогам договору та діючому законодавству України, та позов в цій частині підлягає задоволенню.

П.6.4 договору встановлено, що у випадку необґрунтованої односторонньої відмови від виконання обов”язків, взятих на себе за договором, винна сторона сплачує на користь протилежної сторони штраф у розмірі 2,5% від вартості невиконаного зобов”язання.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 15741,94 грн. також підлягають задоволенню, оскільки відповідають вимогам договору та діючому законодавству України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, нарахованих позивачем станом на 25 січня 2009 р., що становить суму у розмірі 7607,89 грн., а також інфляційні нараховані відповідачу за період з вересня 2008 року по грудень 2008 року, що становить суму у розмірі 41558,73 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 7554,49 грн, та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановоёю Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 411, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі в сумі 755449,35 грн.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "Мерефянська Скляна Компанія" (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Леонівська, 84-А, ідентифікаційний код 32952061, р/р 26002036392400 в АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005) на користь Закритого акціонерного товариства "Утиліта" (51200, Дніпропетровська область, м.Новомосковськ, вул.Спаська, буд.8, ідентифікаційний код 31075851, р/р 26005050202340 в КБ „ПриватБанк”, МФО 305299) заборгованості в сумі 629677,70 грн., пені в сумі 60863,09 грн., штрафу в сумі 15741,94 грн., інфляційних в сумі 41558,73 грн., 3% річних в сумі 7607,89 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 7554,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 26 лютого 2009 року.

Суддя Чистякова І.О.

справа № 60/166-08