Ухвала суду № 30845488, 11.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16149/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.13р. у справі №2а-16149/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут економіки та права» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Інститут економіки та права» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 15.11.12р. №0012352203 та №0012362203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.13р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що господарська операція позивача з ТОВ «СВВ» не спрямована на реальний характер, оскільки за результатами зустрічної звірки останнього встановлено відсутність у товариства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських операцій.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.11р. по 28.02.11р., за результатами якої складено акт № 959/22-3/22973699 від 01.11.12р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок заниження з ПДВ в лютому 2011 року на суму 107 930 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується виключно на тому, що за результатами зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «СВВ» документально не підтверджено відносини з позивачем, а згідно отриманого від ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва висновку №7/02/02-12 встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Алієдора», який в свою чергу був постачальником ТОВ «СВВ», у зв'язку з чим, на думку податкового органу, господарська операція позивача з ТОВ «СВВ» має безтоварний характер.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 15.11.12р.:

№ 0012352203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 54 544 грн., в т.ч. основний платіж - 54 543 грн. та 1 грн. штрафні (фінансові) санкції;

№ 0012362203, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за лютий 2011 року на суму 53 387 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарської операції з придбання товару, сплата позивачем ПДВ в ціні придбаного товару, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої зареєстрованим на час її виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість, іншими документами бухгалтерського обліку, а тому порушення податкового та іншого законодавства в ланцюгу поставки товару не впливає на правомірне формування податкового кредиту позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, виходячи зі змісту пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фордів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

У даному випадку, фактичні обставини справи підтверджують реальне здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом - ТОВ «СВВ».

Даний факт не спростований податковим органом належними засобами доказування.

Так, між позивачем та ТОВ «СВВ» було укладено договір купівлі - продажу від 04.02.11р., згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: Doremi Server DC Post, Doremi Station Rapid2R-2X.

Факт поставки товару підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною від 04.02.11р. № 0000003 та актом приймання - передачі товарів від 04.02.11р. на загальну суму 647 580 грн., в т.ч. ПДВ - 107 930 грн., які розкривають зміст та обсяг господарської операції, як того вимагає ст.9 Закону N 996-XIV.

Матеріали справи містять докази оплати позивачем грошових коштів за придбаний товар.

Як свідчать обставини справи, в подальшому, придбаний у ТОВ «СВВ» товар позивачем було передано ТОВ «Компанія «Кінотур» в оренду, згідно договору оренди обладнання від 26.09.11р.

Факт користування обладнанням підтверджується також наявним в матеріалах справи листом - відповіддю ТОВ «Компанія «Кінотур» на адвокатський запит та фотографічними знімками обладнання (а/с 81, 85-86).

Також в матеріалах справи наявний лист - відповідь ТОВ «СВВ», з якого вбачається, що транспортування товару у зв'язку з його малогабаритністю здійснювалось транспортним засобом керівника ТОВ «СВВ».

Отже, господарська операція позивача з його контрагентом - ТОВ «СВВ» мала товарний (реальний) характер, вчинена в межах та з метою звичайної господарської діяльності позивача.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаної господарської операції вказаними Товариствами внаслідок відсутності необхідних умов для вчинення даної господарської операції, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо. Вказані обставини податковим органом при виїзній документальній перевірці не перевірялись.

При цьому, матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Щодо посилань податкового органу на довідку про результати зустрічної звірки ТОВ «СВВ», який є контрагентом позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Приписами статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язком платника податків є, зокрема: ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітністі, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подача до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, відповідальність за сплату ПДВ до бюджету несе кожна конкретна особа - платник ПДВ, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Така позиція колегії суддів узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність правочину укладеного між позивачем та ТОВ «СВВ» з покликанням на порушення в ланцюгу поставки товару - не заслуговують на увагу.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.13р. у справі №2а-16149/12/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.13р. у справі №2а-16149/12/2670 - без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особами, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Романчук О.М.

Пилипенко О.Є.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.