Постанова № 30845169, 05.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2013 року Справа № 811/298/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді - Нагібіної Г.П.

при секретарі - Сичові А.Ю.

за участю:

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Крижановського Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі -відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000381710 від 22.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4375,00 грн., з них за основним платежем - 3500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 875,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки дійшов висновку про нікчемність договору купівлі - продажу запчастин у ПП «Корел-Плюс», який не відповідає фактичним обставинам здійснення цієї господарської операції.

Договір купівлі - продажу запасних частин у ПП «Корел-Плюс» реально був виконаний сторонами, що підтверджується усіма необхідними первинними документами.

Придбані запасні частини до техніки були у подальшому реалізовані позивачем ЗАТ «Первомайський МКК» в межах власної господарської діяльності позивача з відповідною торгівельною націнкою.

Зазначене не було взято до уваги відповідачем, що призвело до винесення протиправного податкового повідомлення - рішення.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Позивач зазначив, що перевезення приданого у ПП «Корел-Плюс» товару здійснювалось її чоловіком за допомогою власного автомобільного транспорту.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з тих підстав, оскільки при проведенні перевірки було встановлено, що у провадженні СВ ПМ ДПА у м. Києві перебуває кримінальна справа № 90-0035, порушена за фактом створення невстановленими слідством особами фіктивних суб'єктів господарювання, у тому числі і ПП «Корел-Плюс».

Враховуючи таку інформацію відповідачем зроблено висновок, що ПП «Корел-Плюс» є «податковою ямою» та створено з метою надання неправомірної податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання, тому позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит у розмірі 3500,00 грн. по господарським операціям з цим підприємством, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Свідок ОСОБА_5, працює приватним підприємцем та є чоловіком позивача пояснив суду, що придбані у ПП «Корел-Плюс» запасні частини особисто перевозив на власному автомобілі, зазначивши, що фактичне перевантаження вантажу з авто ПП «Корел-Плюс» відбулось особисто ним.

Свідка ОСОБА_6, директора ПП «Корел-Плюс», допитати у судовому засіданні не виявилось можливим незважаючи на вжиті судом заходи - виклик судовим повістками та винесенням ухвали про привід свідка (а.с. 62, 65, 70).

На підставі частини третьої статті 160 КАС України у судовому засіданні 05.04.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 10.04.2013 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін та показання свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець 22.10.2009 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 19).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області ДПС, у розумінні статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржено.

У період з 02.02.2012 року по 03.02.2012 року податковим ревізором - інспектором Кіровоградської ОДПІ проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності декларування ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Корел-Плюс» за період з 06.11.2009 року по 31.12.2010 року, про що складено акт перевірки від 10.02.2012 року № 22/1710/НОМЕР_2 (а.с. 18).

Висновками проведеної перевірки є, як на думку податкового органу, порушення позивачем:

- підпунктів 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищено податковий кредит з ПДВ на суму 3500,00 грн. за четвертий квартал 2009 року;

- пункту 1 статті 203, пункту 2 статті 215, частини першої статті 216, статті 228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 22.02.2012 року № 0000381710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4375,00 грн., з них за основним платежем - 3500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 875,00 грн. (а.с. 7).

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення - рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Стосовно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту розділу ІІ акту перевірки суд вбачає, що відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину купівлі-продажу запасних частин позивачем у ПП «Корел-Плюс» з огляду на те, що відповідно до даних перевірки ПП «Корел-Плюс», викладених в акті № 203/231/34895079 від 27.12.2011 року, у провадженні СВ ПМ ДПА у м. Києві перебуває кримінальна справа № 90-0035, порушена за фактом створення невстановленими слідством особами фіктивних суб'єктів господарювання, у тому числі і ПП «Корел-Плюс» (а.с. 12).

Таким чином відповідач вважає, що ПП «Корел-Плюс», вірогідно, є «податковою ямою», а діяльність підприємства спрямована на надання неправомірної податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання.

Відтак, на думку відповідача, усі правочини, укладені ПП «Корел-Плюс» зі своїми контрагентами, є нікчемними, тому відповідач, уклавши договір купівлі-продажу запасних частини у цього підприємства, діяв без мети настання реальних правових наслідків, обумовлених цим договором та неправомірно задекларував податковий кредит у розмірі 3500,00 грн. у четвертому кварталі 2009 року.

Такі висновки суд оцінює критично, оскільки вони мають ознаки вільного трактування обставин господарських операцій суб'єктів господарювання і є такими, що йдуть врозріз нормам чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість» з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 23.12.2009 року позивачем з ПП «Корел-Плюс» укладено договір купівлі-продажу навантажувальної техніки та запасних частин до неї. За умовами договору позивач приймає товар на складі ПП «Корел-Плюс» та вивозить його власною технікою та за власний рахунок (а.с. 21).

За результатами господарської операції ПП «Корел-Плюс» виписано: накладну № 198 від 23.12.2009 року № 198 (а.с. 23), податкову накладну № 198 від 23.12.2009 року на суму 21000,00 грн., у т. ч. 3500,00 грн. ПДВ (а.с. 22).

За поставлений товар позивач розрахувався у повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення № 25 від 25.12.2009 року на суму 16000,00 грн. (а.с. 24), № 30 від 28.12.2009 року на суму 5000,00 грн. (а.с. 25), банківський звіт про дебетові та кредитові операції за грудень 2009 року (а.с. 87).

Податковий кредит у розмірі 3500,00 грн. по господарським операціям з ПП «Корел-Плюс» задекларований позивачем у звітній податковій декларації з ПДВ за четвертий квартал 2009 року (а.с. 26-31).

Податкова накладна № 198 від 23.12.2009 року на суму 21000,00 грн., виписана ПП «Корел-Плюс», зареєстрована позивачем у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2009 року (а.с. 32).

Щодо способу транспортування придбаних запасних частин до навантажувальної техніки позивач та свідок у судовому засіданні пояснили, що перевезення товару від ПП «Корел-Плюс» здійснювалось ОСОБА_5, на власному автомобільному транспорті.

Наявність власного автотранспорту та можливості перевезення товару підтверджується наданими позивачем свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 36, 37), наявністю відповідного посвідчення водія та показами свідка (а.с. 34, 35).

Крім того, позивач в судовому засіданні пояснював, що у ПП «Корел-Плюс» були придбано товар, який не є товаром загального вжитку і в зв'язку з отриманням від ЗАТ «Первомайський МКК ?» замовлення саме на цей вид товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що придбані у ПП «Корел-Плюс» запасні частини у подальшому були реалізовані позивачем ЗАТ «Первомайський МКК» з відповідною торгівельною націнкою, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 90-97).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення спірних правовідносин визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин, передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин, передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на час виникнення правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні правила передбачені нормами статті 198, 201 Податкового кодексу України.

Аналізуючи вищезазначені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що єдиною правовою підставою для формування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка виписана за наслідками реалізації товарів, робіт або послуг.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оглянувши первинні документи щодо господарських відносин позивача з ПП «Корел-Плюс», суд дійшов висновку, що останні мають силу первинних документів, оскільки жодних недоліків, неточностей вони не містять і мають усі необхідні реквізити

Відповідачем щодо форми, змісту або реквізитів податкових накладних або інших первинних документів по господарським операціям позивача з ПП «Корел-Плюс» жодних заперечень не висловлено.

Крім належних первинних документів та пояснень позивача реальність господарських операцій позивача з ПП «Корел-Плюс» підтверджується показаннями свідка.

Також, позивачем надано суду докази транспортування запчастин та використання їх у власній господарській діяльності.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що операції з придбання позивачем у ПП «Корел-Плюс» запасних частин до авто навантажувальної техніки мали як реальний та економічний зміст та були безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Суд критично оцінює посилання відповідача на наявність ознак фіктивності у ПП «Корел-Плюс», які підтверджуються наявністю у провадженні органів податкової міліції відповідної кримінальної справи з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Виходячи з аналізу викладеної норми суд зазначає, що належні докази - це докази, які безпосередньо стосуються предмету спору, на підставі яких суд має можливість встановити наявність або відсутність обставин, на які посилаються сторони як на підставу задоволення або відмову у задоволенні позовних вимог.

Допустимі докази - це ті докази, які отримані виключно у порядку, встановленому законом. Недопустимими є докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом; або докази, які походять із інших засобів доказування, ніж ті, що визначені законом для підтвердження певних обставин.

В Україні діє принцип презумпції невинуватості, втілений законодавцем у статті 62 Конституції України, статті 17 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Фіктивне підприємництво, відповідно до статті 205 Кримінального кодексу України, є кримінальним правопорушенням.

На підставі викладеного, відповідно до принципу презумпції невинуватості, допустимим доказом скоєння особою кримінального правопорушення - фіктивного підприємництва та встановлення факту фіктивності підприємства може бути обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили.

Разом з тим, відповідачем такого обвинувального вироку щодо визнання винною будь-якої особи у вчиненні фіктивного підприємництва та створення або придбання ПП «Корел-Плюс» з метою прикриття незаконної діяльності суду не надано.

Більше того, на запит суду від СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва надійшла відповідь, що досудове розслідування по кримінальній справі № 90-0035 за фактом створення та придбання суб'єктів фіктивного підприємництва, у тому числі ПП «Корел-Плюс» наразі триває (а.с. 73).

Також, суд звертає увагу сторін, що одним з фундаментальних принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування усіх обставин справи (стаття 11 КАС України).

Відповідно до цього принципу адміністративний суд зобов'язаний, у разі необхідності, самостійно визначити коло обставин, які підлягають з'ясуванню у справі та безпосередньо дослідити необхідні для цього докази.

Відповідно до наданого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі міста Києва протоколу допиту директора ТОВ «Корел-Плюс» ОСОБА_6, останній зареєстрував підприємство на прохання свого знайомого за обіцянку грошової винагороди.

Разом з тим, судом безпосередньо допитати ОСОБА_6 як свідка не виявилось можливим, незважаючи на усі передбачені законом вжиті заходи, оскільки повістки про виклик до суду повернулись із зазначенням відділення поштового зв'язку про неможливість вручення а.с. 62, 65). Ухвала про привід свідка залишилась невиконана органами внутрішніх справ (а.с. 70).

З огляду на викладене суд не приймає як належний доказ безтоварності господарської операції протокол допиту ОСОБА_6, оскільки протокол допиту в розумінні статті 70 КАС України, не спростовує встановлені в судовому засідання обставини.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідач, враховуючи свій обов'язок довести правомірність прийнятого рішення, встановлений частиною другою статті 71 КАС України, не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність угод між позивачем та ПП «Корел-Плюс».

Частиною другою статті 8 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є джерелом права.

У Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» визначено, що коли державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб.

Таким чином, у разі недекларування (не сплати тощо) своїх податкових зобов'язань ПП «Корел-Плюс», який був контрагентом позивача, позивач не може нести жодної відповідальності або мати інші негативні наслідки за додержанням податкової дисципліни таким контрагентом.

Таким чином суд вважає, що позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з ПДВ за грудень 2009 року у розмірі 3500,00 грн. по господарським операціям з ПП «Корел-Плюс».

Враховуючи висновки суду щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, у тому числі щодо скасування оскаржуваного рішення в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 875,00 грн.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач при звернення до суду сплатив судовий збір у розмірі 115,00 грн., що підтверджується квитанцією № 980744.922.1 від 24.01.2013 року (а.с. 2), тому він підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2,17, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби № 0000381710 від 22.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4375,00 грн., з них за основним платежем - 3500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 875,00 грн.

Присудити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 115,00 грн., зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області стягнути 115,00 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна