Постанова № 30844334, 18.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.Справа № 916/53/13-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Петрова М.С.,

при секретарі судового засідання Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Паца В.О., довіреність № 14-333 від 16.03.12р.,

від відповідача - Печериці В.П., довіреність № 21/17-47 від 11.01.13р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2013 року

по справі № 916/53/13-г

за позовом скаржника

до Публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

про стягнення 198547,64 грн.

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України/

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - ПАТ "НАК „Нафтогаз України", позивач, скаржник) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" (далі по тексту - ПАТ "Одесагаз", відповідач) на підставі ст.ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 216-217, 264-265 ГК України 198547,65грн., нарахованих через несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати поставленого за договором купівлі - продажу природного газу №14/1183/10 від 16.11.10р. у період з січня 2011р. по березень 2012р. газу, з яких: 96 150,33грн.- пеня з 15.03.11р. по 3.05.12р., 18 992,75грн. - 3% річних за тойже період, 83404,56 грн. - на які збільшився борг внаслідок інфляції в період з 1.04.11р. по 31.05.11р. та в листопаді 2011р..

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.10.2012р. (суддя Цісельський О.В.) позов задоволено частково, з підстав обґрунтованості стягнуто на користь ПАТ "НАК „Нафтогаз України" пеню в сумі - 5150,33 грн., 3% річних в сумі - 14648,72 грн., інфляційних в сумі - 60675,36 грн. та витрати на оплату судового збору в сумі - 3429,53 грн.. Місцевий господарський суд зменшив розмір пені на 91000грн., посилаючись на ч.2 ст.233 ГК України, оскільки прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за несвоєчасних розрахунків кінцевих споживачів газу, а також відмовив у стягненні 4344,03грн. річних та 22729,20грн. інфляційних відсотків через помилковість розрахунку позивача.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК „Нафтогаз України" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині також задовольнити, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Скаржник вважає, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права; неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; а саме:

- порушено ст. 233 ГК України, ст.ст. 549-552 ЦК України та 4-2, 43, 83, 84 ГПК України, оскільки відсутня винятковість випадку, як підстава зменшення пені;

- не взято до уваги вірний розрахунок позивача розміру 3% річних та інфляційних втрат.

У запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні представник ПАТ „Одесагаз" спростовував її доводи та просив у її задоволенні скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2010р. між сторонами було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 14/1183/10, згідно умов якого продавець /позивач/ зобов'язався передати у власність покупцеві у 2011 році імпортований природний газ, а покупець /відповідач/ зобов'язався прийняти у власність та оплатити природний газ на умовах даного договору /п.1.1/.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони погодили, що газ постачається та використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом цього договору. Покупець не є кінцевим споживачем.

Згідно із п.5.1-5.4 договору сторони узгодили вартість поставки та транспортування газу відповідно до затверджених тарифів.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами п.7.2. договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1. договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Відповідно до п.7.7 договору неустойка нараховується протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом.

На протязі 2011 - 2012р. сторонами договору неодноразово укладались додаткові угоди №№ 1-9 (т.с.1, а.с.20-29), які уточнювали та змінювали окремі пункти договору щодо вартості газу, обсягів поставки, назви сторін, строку дії договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526,525 ЦК України).

Згідно даного договору позивач виконав свої зобов'язання, передавши відповідачу протягом січня 2011р.- березня 2012р. імпортований природний газ на загальну суму 213'179'705,95грн., що підтверджується актами прийому - передачі природного газу /а.с.30-51/.

Відповідач на момент звернення з позовом до суду здійснив розрахунки за отриманий природний газ в повному обсязі, але допускав порушення приписів п.6.1 договору щодо строків його оплати, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню, річні та інфляційні відсотки загалом на суму 198547,65грн., що заявлена до стягнення.

Перевіривши розрахунки, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з доводами скаржника стосовно того, що судом не взято до уваги вірний розрахунок 3% річних у розмірі 18 992,75грн., оскільки розрахунок позивача в цій частині є обґрунтованим, натомість альтернативний розрахунок, на який послався суд, в матеріалах справи відсутній, отже яким чином судом визначено, що частина річних відсотків в сумі 4344,03грн. не підлягає стягненню дійсно не зрозуміло. У відповідності із вимогами ч.2 ст.625 ЦК України річні відсотки підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. Щодо решти доводів апеляційної скарги то, колегія вважає їх не обгрунтованими, в той же час не погоджується з висновками місцевого суду про підставність нарахування пені та інфляційних відсотків, виходячи з наступного.

Позивачем нараховано пеню за період з 1.01.11р. по 3.05.12р. /дата остаточного погашення боргу/, одначе відповідно до умов договору позивач може нараховувати неустойку лише протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з позовом. Позов було заявлено 27.12.12р. /за поштовим штемпелем на конверті/, отже пеня може нараховуватися лише за період з 27.06.12р. по 27.12.12р., а в означений період основний борг вже не існував. Таким чином, у господарського суду не було підстав як для визнання підставним нарахування пені за визначений позивачем період, так і для її зменшення за ст.233 ГК України, позаяк вимога про стягнення пені взагали не підлягає задоволенню відповідно до умов п.7.7 договору сторін.

Помилковими є і висновки суду першої інстанції стосовно часткової обгрунтованості розрахунку позивача суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції, оскільки його виконано без врахування вимог листа Верховного суду України № 62-97р від 3.04.97р., в якому містяться рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ і який є обов'язковим для застосування господарськими судами у відповідності до Інформаціонного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 і відповідно до якого інфляційні відсотки за конкретний місяць нараховуються на борг, якщо він існував в цьому місяці понад 15 днів, а оскільки, як вбачається з розрахунків позивача /т.1,а.с.10-13, т.2,а.с.63-66/ основний борг щомісячно виникав лише 15 числа і до 24-29 числа був оплачений, то жоден борг не існував більше 15 днів, а отже і підстав для нарахування на нього інфляційних відсотків не існує і тому відповідна вимога позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню в цій частині.

За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2013 р. частковому скасуванню.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд позову та апеляційної скарги відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам за рахунок іншої сторони.

Керуючись ст.ст. 49 , 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково, рішення господарського суду Одеської області від 04 березня 2013 року по справі №916/53/13-г скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 18 992 грн. 75 коп. 3% річних, 381 грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви.

В решті позову відмовити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одесагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 43 грн. 70 коп. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 19.04.13р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров

Суддя С.І. Колоколов