Рішення № 30841290, 19.04.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/2411/13 р. Головуючий 1 інстанції - Жорняк О.М.

Справа № 2010/3751/12 Доповідач - Івах А.П.

Категорія: про стягнення боргу

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Івах А.П.,

суддів - Ізмайлової Г.Н., Пшенічної Л.В.,

при секретарі - Варюшичевій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и л а:

20 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення із застосуванням вимог ст. 625 ЦК України суми боргу у розмірі 79 261 грн. 60 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 14 липня 1997 року ним - ОСОБА_1 було передано відповідачу ОСОБА_2 4 000 доларів США, про що останній надав розписку, що він не буде мати ніяких претензій на житло у квартирі АДРЕСА_1 Передана сума на той час перевищувала вартість частки відповідача у квартирі.

Разом з тим, після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року та була власником вказаної квартири, відповідач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після померлої матері, а саме: квартири АДРЕСА_1

У зв'язку з цим позивач вважає, що брат ОСОБА_2 взяв 4 000 доларів США у нього в борг. Сума боргу складається з:

- 31 950, 80 грн. - сума боргу;

- 37 520, 40 грн. - інфляційні збитки;

- 9 790, 40 грн. - 3% річних, а всього: 79 261, 60 грн.

Крім того, позивач просив стягнути на його користь моральну шкоду, що була заподіяна йому діями відповідача ОСОБА_2 На той час він за 4 000 доларів США міг придбати двохкімнатну квартиру, але з вини відповідача житло для своєї родини не купив. Розмір заподіяної моральної шкоди він визначив у сумі 10 000 грн.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з ОСОБА_2 стягнута заборгованість у сумі 42 852 грн. 80 коп., з яких: 31 950 грн. 80 коп. - сума заборгованості; 10 477 грн. 72 коп. - інфляційні збитки; 2 861 грн. 57 коп. - 3% річних; 424 грн. 28 коп. - судовий збір. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушується питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки протягом усього розгляду справи він зазначав про факт заподіяння такої шкоди. Правильно встановивши суму боргу, суд першої інстанції безпідставно вирахував інфляційні збитки за період з 20.06.09р. по 20.06.12р. у сумі 7 616, 15 грн. та 3% річних за той же період у сумі 2 861, 75 грн.

ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просить рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2013 року скасувати та закрити провадження у справі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права. Вважає, що з урахуванням відсутності підстав для поновлення строку позовної давності суд повинен був відмовити у позові ОСОБА_1

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 перед позивачем є боржником, який не виконав зобов'язання щодо повернення суми боргу, строк позовної давності, з урахуванням дати смерті матері сторін, суд застосував від дня подачі ОСОБА_1 позовної заяви 20 червня 2012 року в межах трьох років. При цьому, суд керувався положеннями ст. ст. 509, 526, ч. 2 ст. 533, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1049 ЦК України.

Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки він дійшов його без повного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін у правовідносинах, що виникли між ними та належної правової оцінки зібраних у справі доказів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Розглядом справи достовірно встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами.

ОСОБА_3 - мати останніх, мешкала за адресою: АДРЕСА_1

На час виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем - 14 липня 1997 року, квартира перебувала у комунальній власності.

Власником квартири ОСОБА_3 стала 27 жовтня 1997 року на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 жовтня 1997 року за реєстраційним № 5А-97-101223, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду згідно розпорядження № 13275 (а. с. 23).

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, після чого між її синами - сторонами у справі, виникли спірні правовідносини щодо спадкового майна, а саме: квартири АДРЕСА_1

Зміст розписки ОСОБА_2 від 14 липня 1997 року не містить даних про наявність у нього боргових зобов'язань перед ОСОБА_1

Судова колегія вважає, що положення ст. ст. 533, 625, 1049 ЦК України не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності є такою, що підлягала б застосуванню. З урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, судова колегія застосування вказаного строку вважає недоцільним.

З огляду на викладене судова колегія находить апеляційну скаргу ОСОБА_1 такою, що задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 21 лютого 2013 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -