Постанова № 308379, 07.12.2006, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2006 Справа № А36/280

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів:Швець В.В., Чимбар Л.О.

при секретарі Гайдук Ю.А.

за участю представників сторін :

від позивача: Серьогін В.І., довіреність №892 від 14.09.06, Тимченко Н.Г., довіреність №21.06-2006 від21.06.06

від відповідача: Потапчук Г.А., довіреність №21810/10/08-09-15 від 13.09.06, Варданян Г.С., довіреність №18432/10/08-09-26 від 28.07.06, Босько Є.С.,довіреність №804/10/08-09-15 від 17.01.06

від третьої особи: Столпник Д.Б., паспорт с/н АН043033 від 07.11.02р.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Ласунка”, м.Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.06р. у справі №А36/280

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ласунка”, Дніпропетровськ

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство Столпник Д.Б., м.Дніпропетровськ

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006р. у справі №А36/280 (суддя М.П.Кожан) товариству з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Ласунка” відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень спеціалізованої державної податкової інспекції (далі-СДПІ) по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську від 15.06.2006р. №0001018822/0/15167 та №0000998822/0/151618, якими визначені податкові зобов’язання товариства з податку на додану вартість та податку на прибуток;

- не погодившись з прийнятою постановою, ТОВ “Ласунка” подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить цю постанову скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про те, що визначення податковою інспекцією податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств є порушенням чинного законодавства з питань оподаткування, оскільки ст.13 Закону України “Про систему оподаткування” такий вид податку відсутній і податковою інспекцією перевищено свої повноваження як державного органу при такому визначенні, на те, що при вирішенні питання стосовно правомірності віднесення товариством до складу валових витрат витрат по маркетингових послугах, суд погодився з доводами податкової інспекції, але як обґрунтування навів інші підстави, ніж ті на які посилалася остання, оскільки факт виконання робіт випливає з самої назви акту здачі –приймання виконаних робіт, а звіт про виконане завдання не є первинним документом в розумінні податкового законодавства, на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги як докази виконання робіт з переробки давальницької сировини накладні, накладні на переміщення та податкові накладні і на підставі обставин, наведених в акті перевірки погодився з висновками податкової інспекції про фактичне ненадання відповідних послуг, на те, що товариство не приймало рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість за наслідками проведених з приватним підприємством (далі-ПП) “Орнеда” господарських операцій, у зв’язку з чим посилання в оскаржуваній постанові на норми закону, які регулюють порядок бюджетного відшкодування, а не порядок віднесення сум до податкового кредиту є неправомірними, а також на те, що п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачає єдину підставу, коли не можна відносити до складу валових витрат суму збитків платника податків і оскільки реалізація товариством пельменів не здійснювалася безпосередньо пов’язаним особам, то висновок про безпідставність віднесення до валових витрат втрат від такої реалізації є неправомірними;

- третя особа письмові пояснення по суті скарги не надала, в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує;

- відповідач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

В порядку, встановленому ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 07.12.2006р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2006р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення-рішення №0000998822/0/15168, яким визначено суму податкового зобов’язання ТОВ “Ласунка” по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 983 572грн.48коп., у тому числі, 491 786грн.24коп. –основний платіж, 491 786грн.24коп. –штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту №201-08-03/2-2444083 від 01.06.2006р., складеного за результатами виїзної планової перевірки товариства з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2003 по 31.12.2005р.р.

Даною перевіркою встановлено, що в порушення п.5.1. п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у 3 кварталі 2004р. товариством до валових витрат безпідставно віднесені витрати по маркетингових послугах, наданих приватним підприємцем Кругляковим О.П. в сумі 1 030 065грн. 67коп. згідно з договором №0107 від 01.07.2004р.

Виявлене порушення призвело до завищення валових витрат на відповідну суму.

Згідно з актом перевірки, ПП Кругляковим О.П. надано звіт про виконання завдання, передбаченого названим договором, в якому товариству рекомендовано укласти угоди з 713 підприємствами та організаціями міста Києва та інших міст, але аналіз укладених останнім договорів купівлі-продажу морозива за період з 01.10.2004 по 31.12.2005р.р. свідчить про відсутність взаємовідносин перевіряємого товариства з підприємствами-покупцями, рекомендованими ПП Кругляковим, відсутні підтвердження, що товариство проводило переговори з визначеними торговими підприємствами.

Отже, перевіряючими зазначено, що результати проведення дослідження ринку збуту, отримані від ПП Круглякова О.П. у вигляді акту виконаних робіт, у власній господарській діяльності товариством не використовувалися.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

П.5.1 ст.5 Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, з урахуванням наведених норм обов’язковою умовою віднесення витрат платника податку до валових витрат є придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання доходу.

В матеріалах справи товариством надано лише акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.09.2004р., договори купівлі-продажу, укладені з підприємствами, переліченими в наданому ПП Кругляковим О.П. звіті, товариством не надані.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 названого Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі, витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Товариством не доведено, що витрати на маркетингові послуги були нараховані у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції (робіт, послуг).

Викладені обставини свідчать про правомірність доводів податкової інспекції відносно завищення товариством у 3 кварталі 2004р. валових витрат, що є підставою для відмови у позові.

Надані в матеріали справи листи підприємств про використання ними фірмових морозильних ларів товариства для реалізації морозива торгівельної марки “Ласунка” колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки товариством не з’ясовані цивільно-правові підстави операцій по встановленню і використанню цих ларів і не доведено зв’язок такого використання з можливістю подальшого укладання з цими підприємствами договорів купівлі-продажу та взагалі з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Не доведено і те, яким чином використання ларів впливає на господарську діяльність товариства.

Актом перевірки зафіксовано також порушення наведених вище норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягає у безпідставному віднесенні товариством у 2 кварталі 2004 року до складу валових витрат витрат по послугах переробки давальницької сировини в сумі 783 227грн. 18 коп., що призвело до їх завищення.

Згідно з умовами договору про переробку давальницької сировини від 30.03.04 № 01.04 ТОВ “Ласунка” (замовник) доручено ПП Столпник Дмитру Борисовичу (виконавець) (платник єдиного податку за ставкою 6%), з давальницької сировини: цукру, какао, стабілізаторів, наповнювачів та молока, виготовити шоколадну глазур в асортименті, а саме: глазур „Молочна”, глазур „Для вприску”, глазур „Ласунка” та глазур „ Лев”.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 вказаного договору за переробку давальницької сировини замовник сплачує виконавцю вартість послуг по переробці згідно з актом виконаних робіт. Оплата виконавцю за виконані роботи здійснюється по факту виконаних робіт, що підтверджується прийняттям готової продукції, з оформленням акту прийому-передачі виконаних робіт.

За наслідками дослідження обставин по наявності у товариства виробничих потужностей, достатніх для виготовлення морозива, котлів для варки глазурі, по існуванню у товариства бригади варщиків, перебування гр.Столпника Д.Б. на посаді начальника цеху основного виробництва, надання ним послуг у приміщенні цеху основного виробництва та на обладнанні, орендованому у товариства, а також по невикористанню Столпником Д.Б. при здійсненні власної фінансово-господарської діяльності праці найманих працівників, перевіряючими зроблено висновок про те, що послуги переробки фактично не надавалися, оскільки виконувалися працівниками товариства у робочий час з нарахуванням та виплатою заробітної плати.

Між тим, на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості виконаних робіт за вказаним договором товариством надано до матеріалів справи акти виконаних робіт по ПП Столпник Д.Б., накладні, накладні на переміщення та податкові накладні.

Названі документи оформлені належним чином, підписані представниками сторін.

Згідно з ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

У даному випадку, обов’язок доказування факту відсутності надання послуг з переробки покладався безпосередньо на податкову інспекцію.

Однак обставини, вказані в акті перевірки, на підставі яких податковою інспекцією зроблено висновок про завищення валових витрат по відповідній господарській операції, мають припустимий характер та не можуть слугувати належним підтвердженням зазначеного факту.

Відповідно до розрахунку, наданого податковою інспекцією на вимогу колегії суддів, за результатами перевірки товариству донараховано податкове зобов’язання по податку на прибуток в сумі 391 613грн.59коп., у тому числі, 195 806грн.79коп. –основний платіж, 195 806грн. 79 коп. –штрафні (фінансові) санкції.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а постанова господарського суду –скасуванню.

Порушення товариством п.5.1 , п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” виявлено і за результатами здійснення ним господарських операцій по реалізації пельменів внаслідок безпідставного віднесення до складу валових витрат втрат від такої реалізації на суму 153 852грн.12коп.

Так, у 2005 році ТОВ „Ласунка”, згідно з договором купівлі-продажу від 01.01.05.№1. придбані у ТОВ „Ласунка-Юг” ( 32227197) м. Одеса пельмені (у асортименті).

На підставі угоди комісії на продаж продукції від 10.01.04 № 10.01/04 ТОВ “Ласунка“(комітент) відвантажує продукцію (морозиво, пельмені) ТОВ “Ласунка Трейдінг” (комісіонер) окремими партіями на термін дії угоди. Комісіонер від свого імені, самостійно укладає угоди купівлі –продажу з третіми особами. Комітент повинен прийняти звіт комісіонера, розглянути та затвердити його в 10-денний термін, а на його основі відшкодувати витрати, понесені комісіонером при виконані угоди. Комісіонер самостійно здійснює необхідну комерційно - маркетингову роботу, знаходить покупця на продукцію комітента, виконує всю переддоговірну роботу та складає з покупцем угоду купівлі - продажу. Комісійна винагорода складає 15 % від суми перерахованих грошових коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок комітента від реалізації морозива.

Так, перевіркою встановлено, що у січні 2005 року придбано 8000 упаковок пельменів „Повний фарш” зі свининою та яловичиною по ціні 2,9167 грн., без податку на додану вартість за упаковку на загальну суму 23333,60грн., які передано на комісію ТОВ “Ласунка Трейдінг” по ціні 3,00грн., без податку на додану вартість. ТОВ “Ласунка Трейдінг” реалізовано пельмені та надано звіт комісіонера за січень 2005 року. На підставі звіту ТОВ “Ласунка“ виплачено ТОВ “Ласунка Трейдінг” комісійну винагороду у розмірі 15 %, що складає за одну упаковку 0,45грн. (3,00грн. * 15%).

Результатом від даної господарської операції є :

Ціна придбання пельменів ТОВ”Ласунка” - 2,9167 грн./упаковка,

Торгівельна націнка - 0,0833грн. (3,00грн. - 2,9167 грн.);

Комісійна винагорода - 0,45грн.;

Збиток від продажу 1 упаковки пельменів через комісіонера ТОВ “Ласунка Трейдінг” –0,3667 грн. (0,45 грн.- 0,0833грн. )

Повний опис проведених збиткових операцій зазначено в акті домументальної перевірки на сторінках 30-32, та у додатках до акту документальної перевірки № 5,6,7.

Аналіз наведених вище норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та матеріалів справи дозволяють погодитися з ствердженнями податкової інспекції про завищення товариством валових витрат по господарських операціях з реалізації пельменів, оскільки товариство не надало документів, які б свідчили про отримання доходу в результаті проведених операцій.

Відповідно до податкового законодавства витрати, що перевищують доходи(збитки), не можуть бути враховані в податковому обліку, оскільки такі операції не відповідають основному принципу господарської діяльності, встановленому п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, тобто не призводять до отримання прибутку. Зазначені збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних джерел.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

15.06.2006р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську прийнято податкове повідомлення-рішення №0001018822/0/15167, згідно з яким визначено суму податкового зобов’язання товариства по податку на додану вартість в розмірі 793 267грн.50коп., у тому числі, 528 845грн. –основний платіж, 264 422грн.50коп. –штрафні(фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято також на підставі акту перевірки від 01.06.2006р.

Відповідно до акту перевірки визначення податкового зобов’язання здійснено податковою інспекцією при встановленні порушень товариством п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, які полягають у включенні до податкового кредиту податку на додану вартість згідно з отриманими податковими накладними, виписаними ПП Кругляковим О.П. по операціях з надання маркетингових послуг та ПП Столпник Д.Б. по операціях з переробки давальницької сировини.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як зазначено вище, вартість маркетингових послуг безпідставно віднесена товариством до складу валових витрат, а тому податок на додану вартість, не може відноситися до складу податкового кредиту.

Отже, висновки податкової інспекції про завищення податкового кредиту є вірними.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Що стосується оподаткування податком на додану вартість операцій з переробки давальницької сировини, то враховуючи обставини по правомірному включенню до складу валових витрат вартості відповідних послуг, правомірним слід визнати і формування товариством податкового кредиту по даних операціях.

Згідно з розрахунком податкової інспекції по даному порушенню визначено податкове зобов’язання товариства в сумі 234 967грн.13коп. у тому числі, 156 644грн.75коп.-основний платіж, 78 322грн.38коп. –штрафні(фінансові) санкції.

У цьому зв’язку, в даній частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а постанова господарського суду – скасуванню.

Донарахування податковою інспекцією податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій по цьому податку здійснено податковою інспекцією і по операціях реалізації пельменів. При цьому податковою інспекцією встановлено також порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи положення наведеної норми, обставини досліджені колегією судів при визначенні правомірності донарахування податковою інспекцією податку на прибуток по цих операціях, а також доводи про неможливість віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, обчислених з вартості товарів (робіт, послуг), яка не відноситься до валових витрат, висновки податкової інспекції про завищення товариством податкового кредиту по операціях з реалізації пельменів слід визнати правомірними.

Позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Одночасно слід зазначити, що в порушення п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону №168 ТОВ “Ласунка” включено до податкового кредиту податок на додану вартість у розмірі 135 416,68 грн. по податкових накладних, виданих ПП “Орнеда”, який за результатами зустрічної перевірки не підтверджується сплатою до бюджету постачальником товару.

Як свідчать матеріали справи, договором від 07.04.05 №07/04-05 передбачено, що ПП „Орнеда”, яке знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, є постачальником масла „Сільське” для ТОВ “Ласунка”. У квітні, червні, липні 2005 року ТОВ „Ласунка” отримані від ПП „Орнеда” податкові накладні на загальну суму 812500,08 грн., у тому числі, податок на додану вартість 135416,48 грн.

На направлений запит ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя надана відповідь про те, що ПП „Орнеда” з жовтня 2004 року не надає звітність з податку на додану вартість та з податку на прибуток. Станом на 23.01.06 підприємство знаходиться у розшуку. Крім того, повідомлено, що не включено до податкових зобов’язань ПП „Орнеда” суми податку на додану вартість по податковим накладним та, відповідно, не підтверджується сплата до бюджету податку на додану вартість в сумі 135 416,68 грн. В акті перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ „Ласунка”, в зв’язку з неможливістю встановлення сплати податку на додану вартість до бюджету за наслідками проведених фінансово-господарських операцій з ПП “Орнеда” не має права на податковий кредит у сумі 135 416,68 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

П.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, крім зазначеної обов’язкової підстави виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає сплату платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Відповідно до п.7.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”суми податку на додану вартість зараховуються в першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Законодавцем чітко передбачено, що однією з обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Законом України “Про податок на додану вартість” встановлений прямий зв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. Зазначені етапи пов’язані між собою –сплата податку, а потім включення податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Таким чином, перевіряючими цілком вірно зазначено, що у зв’язку з неможливістю встановлення сплати податку на додану вартість до бюджету за наслідками проведених фінансово-господарських операцій з ПП “Орнеда”, “ТОВ “Ласунка” не має права на податковий кредит в сумі 135 416грн.68коп.

Таким чином, постанову господарського суду слід скасувати частково тому, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.06р. у справі №А36/280 скасувати частково;

- визнати нечинними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0001018822/0/15167 від 15.06.2006р. в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 234 967грн. 13 коп., у тому числі, основний платіж-156 644грн. 75коп., штрафні(фінансові) санкції –78 322грн. 38 коп. та №0000998822/0/151618 в частині визнання податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 391 613грн. 59коп., у тому числі, основний платіж –195 806грн.79коп., штрафні(фінансові) санкції –195 806грн.80коп.;

- в решті у позові відмовити;

- в іншій частині постанову залишити без змін;

- постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя В.В.Швець

Суддя Л.О.Чимбар

Дата виготовлення у повному обсязі 14.12.2006р.