Постанова № 30836173, 19.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 15» квітня 2013 р. Справа №920/100/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.,

за участю представників сторін:

Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах - не з'явився;

боржника - не з'явився;

ліквідатор арбітражний керуючий ОСОБА_1 - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах (вх.№1111С/2-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року по справі №920/100/13,

за заявою Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Суми,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року по справі №920/100/13 (суддя Спиридонова Н.О.) клопотання боржника задоволено. Провадження у даній справі припинено.

Клопотання ліквідатора про затвердження розміру оплати послуг ліквідатора та про затвердження звіту про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого - прийнято до розгляду та задоволено.

Витрати ліквідатора в сумі 56,60 грн. - затверджено.

Витрати на оплату послуг ліквідатора у сумі 2517,94 грн. - затверджено.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 витрати на оплату послуг ліквідатора в сумі 2517 грн. 94 коп. та ліквідаційні витрати в сумі 56 грн. 60 коп. у справі №920/100/13 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

На виконання даної ухвали в частині стягнення коштів видано наказ.

Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах з ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року по справі №920/100/13 в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 витрати на оплату послуг ліквідатора в сумі 2517,94грн. та ліквідаційні витрати в сумі 56,60 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що бюджетом Пенсійного фонду України на 2013 рік, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2013 року №101, не передбачено видатків на оплату послуг ліквідаторів у справах про банкрутство. Визначені в бюджеті Пенсійного фонду України асигнування органи фонду, відповідно до ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язані використовувати лише на цілі, передбачені цим законом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах прийнято до провадження та призначено до розгляду.

11.04.2013 року від апелянта УПФУ в м.Сумах до суду надійшов лист (вх.№3148), в якому він просить розглядати справи без участі представника управління.

Від боржника 12.04.2013 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3179), в якому він просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник апелянта, боржник та арбітражний керуючий у судове засідання не з'явилися. Боржник та арбітражний керуючий про причини не з'явлення в судове засідання суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час і місце слухання справи ухвалою суду від 04.04.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що апеляційний господарський суд ухвалою від 04.04.2013 року попереджав сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін.

Таким чином, враховуючи належне повідомлення сторін, а також те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, справа розглядається за наявними в ній матеріалами за відсутністю представників апелянта, боржника та арбітражного керуючого.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 14.01.2013 року за заявою Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В обґрунтування своїх вимог кредитор посилався на те, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI боржник є страхувальником та зареєстрований як платник страхових внесків в Управлінні Пенсійного фонду в м.Сумах. Згідно п.п. 5.3.3, 5.3 ст. 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, страхові внески сплачуються платниками - фізичними особами-підприємцями до 1 квітня року, наступного за звітним, на підставі даних річної податкової декларації. Внаслідок порушення зазначених вище норм, станом на 10.12.2012 року заборгованість боржника перед Управлінням Пенсійного фонду України в м.Сумах зі сплати страхових внесків складає 1389,60 грн. Безспірність вимог кредитора підтверджується постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 року по справі №2а-1870/3686/11. З метою виконання постанови суду, кредитор звернувся до ВДВС Сумського міського управління юстиції про стягнення з боржника заборгованості. Однак, результати виконавчого провадження не призвели до погашення боргу. Згідно довідки Державної податкової інспекції в м.Суми від 26.10.2012 року №60551/17-437 боржник останній раз звітував за IV квартал 2010 року.

Як зазначає кредитор, викладені обставини свідчать про ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, що є підставою для порушення справи про банкрутство відповідно до ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Сумської області від 31.03.2013 року ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_1, якого зобов'язано виконати ліквідаційну процедуру та надати суду звіт та ліквідаційний баланс.

При цьому, визнавши боржника банкрутом, місцевий господарський суд виходив з того, що заявником доведено, що ФОП ОСОБА_2 більш ніж один рік не надає до податкового органу документів податкової звітності.

У лютому 2013 року до господарського суду Сумської області звернувся боржник із клопотанням про припинення провадження у справі у зв'язку з виконанням боржником усіх зобов'язань перед кредитором. Окрім того, ліквідатор ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотаннями про затвердження розміру оплати послуг та затвердження звіту про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого в сумі 2574,54 грн. та подав звіт про хід ліквідаційної процедури.

07.03.2013 року господарським судом Сумської області винесено оскаржувану ухвалу.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, не може погодитись із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів частини 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є невід'ємною частиною усіх процесуальних документів, прийнятих у даній справі, тому перегляд цієї ухвали в апеляційному порядку на предмет її правомірності та відповідності нормам закону та обставинам справи має здійснюватися разом з постановою про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом і ухвалою про порушення провадження у даній справі як правової підстави прийняття судом рішення, викладеного в оскаржуваній ухвалі.

Переглянувши в апеляційному порядку судове рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Приписами п. п. 1, 3 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VІ цього Закону.

Відповідно до приписів частини 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

У відповідності до приписів п.104 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 15 «Про судову практику у справах про банкрутство» заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Колегія суддів зазначає, що при встановленні господарським судом обставин відсутності боржника, а саме: відсутність за місцезнаходженням, неподання протягом року звіту до податкового органу, суду при розгляді заяви кредитора слід брати до уваги надані кредитором в обґрунтування ознак відсутності лише належні та допустимі докази.

При встановленні обставин ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності необхідно виходити з наступного.

Закон про банкрутство зазначає як обставину відсутності неподання звітності лише до податкового органу, а не будь-якого іншого контролюючого органу, як Пенсійного фонду або органу соціального страхування. Крім того, при обчисленні кредитором річного терміну неподання податкової звітності, слід виходити з приписів пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, яким встановлюється базовий (звітний) період, який дорівнюється календарному місяцю, календарному кварталу або півріччю, календарному року, та порядок подання податкових декларацій.

Підпунктом 49.18.5 пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації для платників податку на доходи фізичних осіб-підприємців подаються останніми за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Отже, саме з витіканням встановленого законом терміну подання податкової звітності кредиторам та суду при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство слід враховувати річний термін неподання звітності.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор в якості доказів на підтвердження ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності надав довідку №60551/17-437 від 26.10.2012 року Державної податкової інспекції в м.Суми, в якій проінформовано управління, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік не надавав та в 2011 році і 2012 року податків не сплачував. Інших документів кредитор не надав.

Проте, колегія суддів вважає, що надані документи (довідка Державної податкової інспекції в м.Суми) не може слугувати належним доказом для підтвердження факту ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, оскільки законодавець чітко вказує, що при порушенні справи про банкрутство необхідно надати останні податкові декларації та бухгалтерські документи, які б свідчили, що фізична особа-підприємець не звітує до податкового органу протягом року, з урахуванням приписів п.п. 49.18.5 п.49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що, як вбачається із матеріалів справи, 12.01.2012 року та 11.01.2013 року ФОП ОСОБА_2 надав податкові декларації до ДПІ у м.Сумах за 2011 рік та 2012 рік. Таким чином, матеріалами справи не підтверджується неподання ФОП ОСОБА_2 на протязі року до органів державної податкової служби податкових декларацій, що виключає можливість проведення провадження у справі в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Вказане свідчить, що УПФУ в м.Сумах звернулося до суду з заявою про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_2 безпідставно.

Згідно з п.п. 5, 36 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про банкрутство» №15 від 18.12.2009 року провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження ( ст.ст. 2,4-1,12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах І, V, VІ, VІІ, ХІІ, ХІІІ), з урахуванням встановлених Законом особливостей. Порядок прийняття або відмови у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство врегульовано статтею 8 Закону, а припинення провадження у справі про банкрутство - статтею 40 Закону. Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст. 40 Закону ( за відсутності інших підстав для такого припинення) та п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України (за відсутності предмету спору).

Вказане свідчить, що місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у справі у відсутності належних доказів наявності підстав, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З огляду на викладене, усі процесуальні документи у справі №920/100/13, у тому числі постанова про визнання боржника банкрутом, втрачають чинність.

Таким чином, ухвала господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - припиненню.

За наведених підстав, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах підлягає частковому задоволенню, ухвала господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року підлягає скасуванню, а провадження у справі №920/100/13 - припиненню як помилково порушене.

На підставі викладеного та керуючись статтями п.1-1 ч.1 ст.80, ст.99, 101, п.3 статті 103, п.1, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 07.03.2013 року у справі №920/100/13 скасувати повністю.

Провадження у справі №920/100/13 припинити.

Повний текст постанови складено 18 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.