Вирок № 30834711, 22.04.2013, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа № 370/37/13

Макарівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Тандира О.В.,

при секретарі Приходько О.О.,

за участю:

прокурора Сидорука О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

представника цивільного

відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарів Київської області кримінальне провадження № 12012100010000009 від 20.11.2012 року, за яким обвинувачується

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Орша Вітебської області Республіки Біларусь, українець, громадянин України, зареєстрований та проживає АДРЕСА_2, освіта повна середня, тимчасово не працює, одружений, має на утриманні неповнолітніх доньку 2001 р.н., сина інваліда І групи, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

ІНФОРМАЦІЯ_8 року близько 21 години 30 хвилин, водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем марки «DAF XF95.430», реєстраційний номер НОМЕР_1, з вантажним бортовим тентованим причіпом марки «PROD RENT PNJ 12.00», реєстраційний номер НОМЕР_2, які належать ОСОБА_6, рухаючись в напрямку м.Київ на 53 км. + 150 м. автодороги «Київ-Чоп», що на території с. Калинівка Макарівського району Київської області, проявив злочинну недбалість до дорожньої обстановки, допустивши неуважність та безтурботність, чим поставив під загрозу життя та здоров'я громадян.

В порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року (далі - ПДР України), при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебували пішоходи, не своєчасно вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, щоб дати дорогу пішоходам, для яких створив небезпеку, продовжив рух прямо, та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_7, та ОСОБА_8, які перетинали проїзну частину по нерегульованому пішохідному переході зліва на право відносно напрямку руху транспортного засобу.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно висновку експерта № 7 від 04.05.2012 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у формі чисельних крововиливів в білу речовину півкуль мозку, чисельних саден; закритої травми тулуба у формі чисельних закритих переломів ребер, забою серця та легень, переднього пневмомедіастінума (повітря в передньому середостінні), правобічного гемопневмотораксу (скупчення повітря та крові у плевральній порожнині), розривів печінки та печінково-дуоденальної зв'язки, крововиливу в черевну порожнину (до 1200мл.) та в заочеревинну клітковину праворуч, синці м'яких тканин грудної клітки; ушкодження кінцівок у вигляді рани на формі синця м'яких тканин правого стегна, чисельних саден; які утворилися в строк та за вищевказаних обставин, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Згідно висновку експерта № 27 від 14.12.2012 року, причиною смерті ОСОБА_7, явилася поєднана травма голови, тулуба та кінцівок з пошкодженням внутрішніх органів та кісток скелета. Між ушкодженнями, отриманими в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 року та настанням смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, згідно висновку експерта № 175/Е від 02.10.2012 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми: забій головного мозку, лінійні переломи лобної і потиличної кісток з переходом на основу черепа, множинні переломи кісток лицьового черепа, відкритий перелом правої стегнової кістки зі зміщенням, закритого перелому нижньої третини обох кісток лівої гомілки зі зміщенням, закритий остеоепіфізеоліз дистального відділу правої променевої кістки зі зміщенням, гематоми повік, садна обличчя; які утворилися в строк і за вищевказаних обставин та мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Порушення водієм ОСОБА_1, вимог п. 18.1 ПДР України, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, перебуває в прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_7, та заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_8

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе визнав, щиро розкаявся у вчиненому і підтвердив обставини, встановлені досудовим розслідуванням.

ОСОБА_1, показав суду, що проживає АДРЕСА_2 разом із дружиною та неповнолітніми дітьми 2001 року народження та 1996 року народження, який є інвалідом І групи загального захворювання з дитинства. Має водійський стаж близько 30 років.

ІНФОРМАЦІЯ_8 року на технічно справному автомобілі їхав у напрямку м. Київ. Оскільки в цей час відбувався ремонт дороги, рух у напрямку м. Київ у Макарівському районі Київської області здійснювався по зустрічній смузі дороги, по одній полосі дроги відбувався рух у напрямку м. Київ, по іншій - у напрямку м. Житомир. Стан здоров'я був у нього нормальний. До вчинення ДТП за кермом перебував близько чотирьох годин. Ввечері, рухаючись приблизно зі швидкістю 50-60 км/год., у напрямку м. Київ у с. Калинівка Макарівського району Київської області, наближаючись до пішохідного переходу, який був позначений дорожньою розміткою та відповідними дорожніми знаками, побачив на ньому людей і почав екстрене гальмування, і з метою уникнення зіткнення взяв вправо, проте уникнути зіткнення не вдалося. Зупинившись, вийшов з машини, підійшов до потерпілих, надав першу медичну допомогу, викликав швидку. Обох потерпілих швидка забрала до лікарні, куди і він пізніше поїхав. Потерпілим давав гроші на ліки спочатку 8000 грн., потім приблизно 1600 грн. Вказав що бажає та має можливість відшкодовувати потерпілим шкоду.

У зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини в скоєному правопорушенні, визнання ним кваліфікації його дій та доказів, на які посилався орган досудового розслідування, а також визнання ним розміру цивільного позову, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження зібраних по справі доказів за згодою учасників процесу було обмежене допитом обвинуваченого ОСОБА_1, показання якого відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються, та дослідженням письмових доказів, що характеризують його особу.

За результатами судового розгляду суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_1, у вчиненні інкримінованого йому діяння знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, що керує транспортним засобом, що спричинило смерть одного потерпілого та заподіяло тяжке тілесне ушкодження іншому.

При призначенні покарання підсудному суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, який є тяжким злочином, особу підсудного, пом'якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.

ОСОБА_1, раніше не судимий, тимчасово не працює, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, серед яких інвалід І групи.

Обставин, що обтяжують його відповідальність не встановлено.

Пом'якшуючими його покарання обставинами є щире каяття у вчиненому, часткове відшкодування завданої злочином шкоди, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, серед яких дитина інвалід.

На підставі викладеного суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1, слід призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки останній не працює, а наявність права керувати транспортними засобами може бути єдиним джерелом його доходів.

Водночас, приймаючи до уваги обставини вчинення злочину, враховуючи те, що підсудний щиро розкаявся, до кримінальної відповідальності притягується вперше, частково відшкодував заподіяну своїми діями шкоду та бажає в подальшому відшкодовувати шкоду, має на утриманні дитину інваліда, а також зважаючи на думку потерпілої, яка просить не позбавляти ОСОБА_1, волі, суд вважає, що в даному випадку реальне застосування до обвинуваченого покарання не буде відповідати визначеній у ст.ст. 50, 65 КК України його меті, а тому суд вважає за можливе на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нових злочинів і виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Потерпілою ОСОБА_3, в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_9, було заявлено цивільний позов, який прийнятий до розгляду судом, в якому вона просила стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» 9698,48 грн., майнової шкоди та 300000,00 грн., моральної шкоди, спричиненої смертю чоловіка, батька.

Обвинувачений ОСОБА_1, позов до нього визнав.

ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» в запереченнях на позов частково визнала цивільний позов у розмірі 7921,44 грн., в частині відшкодування майнової шкоди та 5000 грн., моральної шкоди, посилаючись на п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач ОСОБА_6, щодо позову вказав, що на момент ДТП дійсно автомобіль належав йому, проте трудові відносини із ОСОБА_1, оформлені не були.

Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_3, цивільний позов про відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, суд керується наступним.

Оскільки докази перебування ОСОБА_1, у трудових відносинах із ОСОБА_6, у матеріалах справи відсутні, а підставою позову до останнього вказана ст. 1172 ЦК України, в позові до ОСОБА_6, слід відмовити. Перебування ОСОБА_1, із ОСОБА_6, у «фактичних» трудових відносинах не може бути застосовано для відшкодування шкоди на підставі ст. 1172 ЦК України.

Виходячи з доказів про завдані збитки, та з обґрунтованих представником потерпілої в судовому засіданні обставин, розмір відшкодування матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню в сумі 7921,44 грн. (документи, подані на підтвердження розміру шкоди на суму 8558,19 грн., за виключенням 303 грн., витрат на «бензин на швидку» та 333,75 грн., витрат на медичне страхування).

Що ж до вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168, ст. 1200 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач та її неповнолітні діти мають право на отримання моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

З огляду на перенесену потерпілою та її неповнолітніми дітьми глибину фізичних та душевних страждань, що пов'язані із смертю їх чоловіка, батька, заподіянням її неповнолітньому сину тяжких тілесних ушкоджень, вимушених змін у життєвих планах, а також з огляду на засади розумності і справедливості, враховуючи ступінь вини обвинуваченого, суд вважає визначений позивачем розмір моральної шкоди завищеним і визначає його в сумі - 100000,00 грн.

При цьому суд керується вимогами п. 3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції на час вчинення ДТП) відповідно до якої потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи викладене позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити, стягнувши із ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3, та її неповнолітніх дітей 15000 грн., (з розрахунку ліміту відповідальності на кожного з потерпілих) і з ОСОБА_1, на її користь відповідно 85000 грн., зменшивши цю суму на 13600 грн., які він вже виплатив потерпілим на час розгляду справи, тобто 71400 грн.

Долю речових доказів у справі вирішити згідно ст. 100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_1

Арешт на майно не накладався.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд,-

з а с у д и в :

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1, від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього на підставі ст. 76 КК України обов'язки - повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироком законної сили залишити попередній - підписка про невиїзд із постійного місця проживання.

Речові докази у справі: автомобіль марки «DAF XF95.430», реєстраційний номер НОМЕР_1, з вантажним бортовим тентованим причіпом марки «PROD RENT PNJ 12.00», реєстраційний номер НОМЕР_2, які передані на зберігання ОСОБА_6, слід залишити останньому.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДКЦ МВС України (вул. Воздвиженська, 2, м. Київ, код ЗКПО 25574713, р/р 31250272210700, банк одержувача ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, призначення платежу «За проведення експертизи та дослідження») 1176,44 грн., вартості дослідження.

Позов ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) Публічного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (код 22945712, вул. Б.Хмельницького, 78а, м. Київ) на користь ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (АДРЕСА_1) 7921 грн., матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 71400 грн., моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 15000 грн., на відшкодування моральної шкоди.

Врешті позовних вимог ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей відмовити.

Вирок може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених 394 КПК України, у строки, встановлені ст. 395 КПК України.

Головуючий О.В.Тандир