Постанова № 30833569, 16.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/72385/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Малюги Ю.В.

представників:

позивача: Кобилінський Б.О.

відповідача: Коритнюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісовий Затишок»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року

у справі № 2а/1770/3015/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісовий Затишок»

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лісовий Затишок» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Лісовий Затишок») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року апеляційну скаргу ТОВ «Лісовий Затишок» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.02.12 року ДПІ у м. Рівне проведено камеральну перевірку звітної податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік за № 194012, за результатами якої складено акт №66/1543/34817524.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги п. 123.1 ст. 123, п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України та занижено податкове зобов'язання з орендної плати за договором оренди від 12.12.2011 року № А082208104 за 2011 рік на суму 465580,86 грн. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої ділянки, умовами якого передбачено справляння орендної плати з моменту прийняття Рівненською міською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду (рішення Рівненської ради № 113 від 20 січня 2011 року).

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у м. Рівне винесено податкове повідомлення-рішення від 15.03.2012 р. №0000751543 про визначення грошового зобов'язання в сумі 493219,08 грн., в т. ч. за основним платежем 465580,86 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 27638,22 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем до ДПС в Рівненській області та ДПС України зазначеного податкового повідомлення - рішення воно залишено без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій визнано обґрунтованими такі висновки відповідача, з чим не погоджується колегія суду, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Рівненської міської ради від 20.01.2011 року за №113, розірвано договори суборенди від 10.12.2008 року №040858300217 земельної ділянки площею 7309 кв. м. по АДРЕСА_1 з числа земель, вилучених відповідно до цього рішення, для будівництва та обслуговування торгового центру та договір суборенди від 10.12.2008 року №040858300218 земельної ділянки площею 4771 кв.м. по АДРЕСА_1 з числа земель, вилучених відповідно до цього рішення, для будівництва та обслуговування торгового центру, укладені між підприємцем ОСОБА_4 та ТОВ «Лісовий затишок».

Згідно пункту 8 зазначеного рішення ТОВ «Лісовий затишок» передано в оренду на 50 років земельну ділянку площею 12080 кв.м. у м Рівне по АДРЕСА_1 з числа земель, вилучених відповідно до цього рішення, для будівництва та обслуговування торгового центру. Договір оренди від 22.08.2011 року №А082208104 укладений між Рівненською міською радою та ТОВ «Лісовий затишок», зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Рівному, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12.12.2011року за №561010004000247.

Відповідно до п.9 договору оренди від 22.08.2011 року №А082208104 сторони погоджуються, що орендна плата за землю справляється з моменту прийняття Рівненською міською радою рішення про надання земельної ділянки в оренду (рішення Рівненської міської ради №113 від 20 січня 2011 року) .

В свою чергу, відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» -договір оренди набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗКУ) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ст. 126 ЗКУ).

Статтею 13 Закон України «Про оренду землі» (далі - Закон) передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та земельного законодавства. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). (ст. 21 Закону).

Відповідно до вимог пп. 14.1.136 п. 14.1 , пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ): плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Платником орендної плати, відповідно до вимог п. 288.2 ст. 288 ПКУ, є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування (згідно з п. 288.3 ст. 288 ПКУ) є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої ділянки (п.п. 288.4, 288.1 ст. 288 ПКУ).

В свою чергу, порядок обчислення плати за землю визначено статтею 286 ПКУ, відповідно до п. 286.1 якої - підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно з вимогами ст. 271 ПКУ - базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом Х111 ПКУ.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПКУ - для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, власники земельних ділянок та землекористувачі обчислюють суму плати за землю з урахуванням даних державного земельного кадастру, який відповідно до вимог пп 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПКУ містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, виготовлених відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог Податкового кодексу України, орендар повинен сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з моменту виникнення права користування земельною ділянкою, а саме з дня державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

На підставі викладеного, колегія суду приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення, прийняти ДПІ у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню.

Виходячи з того, що обставини у справі судами першої та апеляційної інстанції встановлені повно та правильно, але суди порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нове рішення щодо задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідністю «Лісовий затишок» - задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.09.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмежено відповідальністю «Лісовий затишок» задовольнити. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року № 0000751543, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав у порядку та в строки, встановлені статтями 237-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов