Ухвала суду № 30833125, 18.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року м. Київ К/9991/12131/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області (далі - Макіївська ОДПІ)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі № 2а-27144/10/0570

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ремшахтастрой" (далі - Товариство)

до Макіївської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, позов задоволено; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.11.2010 № 0000332340/2, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 88591,50 грн. (у тому числі 59061 грн. за основним платежем та 29530,50 грн. за штрафними санкціями).

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Макіївська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення Макіївською ОДПІ невиїзної документальної позапланової перевірки Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «ЮгМетпром» за лютий 2010 року, оформленої актом від 26.07.2010 № 6254/23-3/30418061. Так, під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт придбання позивачем у лютому 2010 року товарно-матеріальних цінностей (сталі оцинкованої) у відкритого акціонерного товариства «УК «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» на загальну суму 2 944 770,70 грн. (у тому числі 490 795,11 грн. ПДВ) та подальший продаж цієї продукції позивачем у цьому ж звітному періоді товариству з обмеженою відповідальністю «ЮгМетром» за ціною нижчою, ніж ціна придбання.

Зазначені обставини стали підставою для кваліфікації податковим органом сформованого позивачем податкового кредиту у сумі 59060,60 грн. (що дорівнює різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за названими операціями) як такого, що визначений за операціями, які не пов'язані з господарською діяльністю платника.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З наведеного положення Закону випливає, що обов'язковою умовою для включення сум ПДВ до податкового кредиту є наявність зв'язку між понесенням витрат на придбання товарів (послуг) та господарською діяльністю платника, що передбачає намір платника одержати майнову вигоду від результатів відповідної операції.

Таким чином, для цілей оподаткування кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є її спрямованість на отримання прибутку, що, в свою чергу, передбачає наявність у платника відповідної мотивації при вступі у господарські правовідносини з іншими суб'єктами господарювання.

При цьому визначення способів та методів отримання прибутку внаслідок провадження підприємницької діяльності належить до виключної компетенції платника, який у сфері господарювання володіє самостійністю та широкою дискрецією. Здійснюючи свою підприємницьку діяльність на власний ризик, платник несе усі негативні наслідки можливої економічної неефективності своїх рішень; при цьому такий платник не має обов'язку бути економічно ефективним та раціональним та може приймати нестандартні з економічної точки зору рішення, що є елементом його правосуб'єктності як учасника ринкових правовідносин.

Господарський характер операцій у рамках податкового контролю має визначатися наявністю у платника ділової мети під час здійснення цих операцій на підставі аналізу перспективи отримання прибутку, мінімізації можливих втрат та об'єктивного встановлення розумної можливості позитивних змін економічного стану платника.

У справі, що переглядається, суди встановили, що відкрите акціонерне товариство «УК «Шахта «Красноармійська-Західна № 1» поставило позивачеві спірний товар в рахунок оплати своєї заборгованості перед Товариством (оплата за поставлений товар була здійснена заліком зустрічних вимог); у зв'язку зі скрутним фінансовим станом позивач з метою залучення грошових коштів для забезпечення виконання своїх зобов'язань перед третіми особами та перед бюджетом та уникнення зростання його кредиторської заборгованості змушений був реалізувати одержану продукцію за заниженою ціною. У той же час фінансовий результат діяльності Товариства за І квартал 2010 року був позитивним, що підтверджується даними податкової декларації позивача з податку на прибуток.

На підставі наведеного суди цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для визнання спірних операцій позагосподарськими та правомірно задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору. Ці доводи фактично засновані на іншому розумінні наведених правових норм, що, однак, не є свідченням судової помилки.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області відхилити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 у справі № 2а-27144/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко