Ухвала суду № 30833070, 18.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року м. Київ К/9991/16438/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі - ДПІ)

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010

у справі № 2-а-485/09

за позовом державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укенерго" в особі Відокремленого структурного підрозділу "Житомирські магістральні електричні мережі" (далі - Підприємство)

до ДПІ

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010, позов задоволено; визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.08.2008 № 0005321702/0 та від 04.09.2008 № 0005321702/1 з тих підстав, що виплачені працівникам Підприємства надбавки за роз'їзний характер праці не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

На вказані судові акти ДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник зазначає про невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та просить відмовити у позові, скасувавши ухвалені у справі рішення.

Підприємством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому заявник зазначає про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів та просить залишити їх без змін.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для нарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 24768,87 грн. (у тому числі 8256,29 грн. за основним платежем та 16512,58 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями став висновок податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.07.2008 № 3830/23-1/22052380/0110, про порушення Підприємством вимог підпункту 4.2.1 пункту 4.2, підпункту 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок неутримання з фізичних осіб та неперерахування до бюджету цього податку з виплачених працівникам коштів у вигляді надбавки за роз'їзний характер робіт, суми яких, за висновком контролюючого органу, повинні включатись до складу заробітної плати і оподатковуватись в загальному порядку.

Системний аналіз чинного законодавством дає підстави для висновку про те, що надбавки за роз'їзний характер роботи за своєю економіко-правовою природою є прирівняними до відшкодування витрат працівника на відрядження, а тому не обкладаються податком з доходів фізичних осіб.

Так, згідно із абзацом третім пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» заробітна плата включає заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Пунктом 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, встановлено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Виплатами, що не належать до фонду оплати праці згідно із пунктом 3.16 цієї Інструкції, є надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, визначених чинним законодавством.

Працівникам позивача, виходячи зі специфіки діяльності підприємства, виплачуються надбавки за роз'їзний характер роботи відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1999 № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер», яким встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Граничні розміри надбавок (польового забезпечення) працівникам за день не можуть перевищувати граничні норми витрат, установлених Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України.

Як вбачається з матеріалів податкової перевірки, Підприємство виплачує працівникам надбавки за роз'їзний характер роботи у розмірі, який визначений колективним договором і який не перевищує граничні норми витрат, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон».

З огляду на те, що норми відшкодування витрат для відряджень згідно з цією постановою встановлені у вигляді добових, надбавки за роз'їзний характер робіт за своєю сутністю є відшкодуванням добових витрат.

Відповідно до абзацу 6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (видатки на харчування та фінансування інших особистих потреб фізичної особи), норми яких встановлені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 № 663.

Враховуючи викладене, у разі якщо робота працівника носить роз'їзний (пересувний) характер, поїздки в межах виконання цих робіт не є відрядженням та не потребують відповідного документального оформлення, а отже такі виплати є компенсацією за роз'їзний характер робіт і не включаються до оподатковуваного доходу працівників позивача.

Наведене обумовлює правильність висновку попередніх судових інстанцій про незаконність оспорюваного донарахування та, відповідно, про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.04.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2010 у справі № 2-а-485/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко